Рішення № 50185920, 10.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.

Справа № 922/4366/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій", м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік", м. Харків

про

стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Чернецов О.О. (дов. від 12.03.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" (позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 127 440, 93 грн. з яких: 4193,92 грн. - 3% річних, 95287,56 грн. - інфляційні втрати, 27959,46 грн. - 20% річних товарного кредиту та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов'язань за договором поставки № 1 від 03.01.2012 року та відповідним стягненням за рішенням суду, а саме № 922/3074/14.

Ухвалою від 30.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2015 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.08.2015 року на 10.09.2015 року.

10.09.2015 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 36233 про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення.

У судовому засіданні 10.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2014 року (суддя Макаренко О.В.) у справі № 922/3074/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" було задоволено в частині стягнення заборгованості в розмірі 234064,25 грн. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8 358,30 грн., 3% річних в розмірі 10 522,20 грн. та 20% річних за надання товарного кредиту в розмірі 76 226,20 грн. позов залишено без розгляду.

Як вбачається із рішення суду у справі № 922/3074/14 від 22.09.2014 року сума заборгованості відповідача складає суму у розмірі 234064,25 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2015 року (суддя Інте Т.В.) у справі № 922/5976/14 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" інфляційні втрати в сумі 51555,67 грн. за період з листопада 2012 року по листопад 2014 року, 3% річних в сумі 15227,55 грн. за період з 15.11.2012 року по 17.12.2014 року, відсотки за користування товарним кредитом в сумі 101516,88 грн. за період з 15.11.2012 року по 17.12.2014 року та 3366,00 грн. судового збору.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, у зв’язку із чим позивач просить стягнути із відповідача 3% річних у сумі 4193,92 грн., інфляційні витрати у розмірі - 95287,56 грн. та 20 % процентів річних товарного кредиту у сумі - 27 959, 46 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач доказів сплати Позивачу суми заборгованості в розмірі 234064,25 грн., суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов’язання нараховано (у відповідності до розрахунку (а.с. 10)) 3% річних за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року у сумі - 4193,92 грн., інфляційні за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року у сумі - 95287,56 грн.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі 4193,92 грн. за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року та встановлено, що нарахування здійснено обґрунтовано та є таким що підлягає задоволенню.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача нарахування інфляційних витрат за період із 18.12.2014 року по 24.07.2015 року у сумі - 95287,56 грн. за допомогою системи "Законодавство". Та встановлено, що розрахунок позивача підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі - 95280,95 грн.

В решті позовних вимог в частині нарахування інфляційних витрат у розмірі - 6,61 грн. слід відмовити, як необґрунтовано нараховані.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 % за користування товарним кредитом у сумі 27959,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 694 Цивільного кодексу України зазначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до приписів статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 5 додаткової угоди № 1 до спірного договору закріплено, що при неоплаті певної партії продукції, чи неповній оплаті у встановлений термін, покупець має сплатити 20 відсотків річних за кожний день затримки від суми несплачених коштів від дня поставки певної партії продукції (як сплата за надання товарного кредиту). В цьому випадку постачальник має право повністю припинити виконання замовлень покупця до повної оплати затриманих платежів. Також при порушенні умов оплати на покупця поширюються усі санкції, що встановлені основним договором поставки та законодавством України для таких випадків (а.с. 15).

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" роз'яснено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами вкладеними в товар (товарний кредит), по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором (пункт 5 додаткової угоди).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення відсотків за користування товарним кредитом у сумі 27959,46 грн. за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, у зв"язку із чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2548,69 грн.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" (61003, м. Харків, провул. Армянський, 1/3, кв. 30, ЄДРПОУ 22708573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3/22, ЄДРПОУ 37355904,) 3% річних за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року у сумі - 4193,92 грн., інфляційні за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року у сумі - 95280,95 грн., 20% за користування товарним кредитом у сумі 27959,46 грн. за період з 18.12.2014 року по 24.07.2015 року та 2548,69 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті нарахованих інфляційних витрат у розмірі 6,61 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя

О.О. Ємельянова