Ухвала суду № 50137443, 09.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 325/427/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Діоба Г.О.

Номер провадження 22-ц/778/4263/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 02 жовтня 2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про банківський вклад (депозит) «Лояльний on-line» № 00003008765603 на 100000,00 грн., строком до 01 листопада 2014 року та пролонговано до 01 січня 2015 року, із виплатою 21,5 % річних за перший строк та збільшена на 1% процентної ставки на кожний пролонгований період.

03 жовтня 2014 року позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» депозитний договір № 003-07518-031014 «Дякуємо за довіру 2» в сумі 50000,00 грн. на строк три місяці з виплатою 18% річних. Відповідно до п. 1.4.1 договору відсоткова ставка збільшувалась на 8%. Відсотки виплачуються одночасно з поверненням суми вкладу.

05 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладів та відсотків за зазначеними договорами, який відмовився видати вклади.

На звернення позивача про видачу суми вкладу та відсотків 06 січня 2015 року, в касі банку йому виплачено кошти з поточного рахунку в розмірі 500,00 грн. На протязі січня 2015 року він отримав 4000,00 грн.

Для можливості користування власними коштами відповідач відкрив на ім'я позивача картку VIZA GOLD, на яку з поточного рахунку № НОМЕР_1 перераховані 15000,00 грн., проте з 01 лютого 2015 року відповідач заблокував можливість користуватись коштами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму залишку вкладу в розмірі 148293,46 грн., пеню у розмірі 8056,60 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 4597,10 грн., суму 3% річних в розмірі 743,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3100,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» суму коштів за договором № 00003008765603 банківського вкладу (депозит) «Лояльний on-line» від 02 жовтня 2014 рік та договором № 003-07518-031014 «Дякуємо за довіру 2» від 03 жовтня 2014 рік загальним розміром 148293,46 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не врахував, що Банком щомісячно здійснювалися нарахування відсотків за вкладом та перерахування їх на поточний рахунок позивача, а 31.12.2014 року здійснено перерахування сум вкладів на загальну суму 150 000,00 грн. та суми нарахованих відсотків на поточний рахунок НОМЕР_1. Стягуючи суму 148 293,46 грн., суд не встановив фактичний залишок коштів на поточному рахунку, який станом на 04.03.2015 року становить 137 358,99 грн. Доказів не можливості розпоряджатися коштами грошами, які знаходяться на рахунку позивача не надано. Крім того, суд не звернув увагу на те, що з 03.03.2015 року до ПАТ «Дельта Банк» введена та діє тимчасова адміністрація, а тому виплата коштів здійснюється в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом в національній валюті України та становить 200 000,00 грн. на одну особу. Таким чином, стягнення з банку суми коштів не відповідає чинному законодавству України. Просить рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2014 року між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір № 00003008765603 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний online» у гривнях, відповідно до якого банк прийняв від ОСОБА_1. як вкладника грошові кошти у розмірі 100000 гривень на строковий депозитний рахунок НОМЕР_2 строком до 01.11.2014 року, з процентною ставкою 21,5% річних (а.с.7-8).

Згідно п. 1.3 зазначеного договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 договору та по 01.11.2014 року включно.

Відповідно до п. 1.10 договору вклад виплачується вкладнику по закінченню строку залучення вкладу за цим договором шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Пунктом 1.11 договору передбачено, що у разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу шляхом надання письмової заяви до закінчення операційного дня відповідного відділення банку останнього дня строку, встановленого п. 1.3 договору, дія цього договору вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки). У разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу зі спливом строку, автоматично встановленого при продовженні дії цього договору, дія цього договору кожен наступний раз вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки), проте загальний термін залучення вкладу за цим договором не може складати більше 2 періодів продовження строку дії цього договору.

03.10.2014р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 003-07518-031014 банківського вкладу (депозиту) «Дякуємо за довіру-2» у гривнях, відповідно до якого банк прийняв від ОСОБА_1. як вкладника грошові кошти у розмірі 50000 гривень на депозитний рахунок № НОМЕР_3 строком до 01.01.2015р., з процентною ставкою 18% річних (а.с.9-10).

Згідно п. 1.3 зазначеного договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 договору та по 01.01.2015 року включно.

Відповідно до п. 1.10 договору вклад виплачується вкладнику по закінченню строку залучення вкладу за цим договором шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий в установі банку.

Станом на 05.01.2015р. суму вкладу в розмірі 100000 гривень і відсотки по вкладу в розмірі 4615,63 гривень за договором № 00003008765603 банківського вкладу (депозиту)«Лояльний on-line» та суму вкладу в розмірі 50000 гривень і відсотки в розмірі 2603,56 гривень за договором № 003-07518-031014 банківського вкладу (депозиту) «Дякуємо за довіру-2» було перераховано на поточний рахунок НОМЕР_1.

На вимогу ОСОБА_1. впродовж січня 2015 року відповідач за вищезазначеними вкладами повернув йому грошові кошти в розмірі 8065,53 гривень та з 01.02.2015 року заблокував можливість позивача користування коштами.

03.02.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення залишку суми вкладів з поточного рахунку № НОМЕР_1 у зв'язку із закінченням терміну дії договорів.

Однак, сума за вищезазначеними договорами банківських вкладів загальним розміром 148293,46 гривень залишилась невиплаченою.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. та стягуючи заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 148293,46 грн., суд першої інстанції виходив з того, щообмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, тому відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною. Не надання можливості використання грошових коштів, які перераховані на поточний рахунок вкладника не є виконанням зобов'язання банку з повернення вкладу.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами 1,2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України банк не має права встановлювати не передбачені договором або законом обмеження права клієнта розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, відповідно до вимог ст. 1074 ЦК України, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Встановлено, що протягом січня 2015 року позивач неодноразово звертався до Банку щодо отримання депозитних коштів та частково отримав їх у сумі 8065,53 грн. За пропонуванням банку позивач відкрив картку Visa Gold, на яку були перераховані кошти у сумі 15000,00 грн., однак з 01.02.2015 року Банк заблокував можливість користуватися коштами, тому залишок на картці склав 10934,47 грн.

Незважаючи на повторне звернення до банку 03.02.2015 року з письмовою вимогою про повернення суми банківського вкладу за депозитними договорами (а.с.11), банк не здійснив з вкладником необхідних дій щодо розрахунку.

Доводи апелянта про те, що ним здійснено перерахування суми вкладів з урахуванням відсотків на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 не свідчить про виконання зобов'язання.

При вирішенні спору судом першої інстанції дав належну оцінку правовідносинам та вірно застосував практику Верховного Суду України, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі № 6-140цс-13, де визначено, що за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд. У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

У відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові є обов'язковим та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу, де визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принцами міжнародного права. Цей же принцип закріплений і в ст. 41 Конституції України, однак в порушення названих норм позивач позбавлений права користуватися своїм майном у виді грошових коштів, які банк отримав від нього на умовах строковості та платності і у встановлений строк не повернув.

В рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ, судом зазначено, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Щодо доводів апелянта відносно того, що суд стягнув 148 293,46 грн., в той час як фактичний залишок коштів на поточному рахунку позивача станом на 04.03.2015 року становить 137 358,99 грн., то ці доводи є безпідставними, виходячи з наступного.

Сторонами не заперечується, що в січні 2015 року на картку Visa Gold позивачу були перераховані 15000,00 грн., зазначене підтверджується і виписками банку за операціями по картковому рахунку позивача (а.с.62), однак зняти з картки вказані кошти позивач не зміг, оскільки з 01.02.2015 року банком картка була заблокована та залишок на ній станом на 30.01.2015 року становить 10934,47 грн., що підтверджено випискою банку за операціями по картковому рахунку (а.с. 85).

Залишок коштів за депозитним вкладом станом на 04.03.2015 року становить 137 358,99 грн. (а.с.60). Загальна сума становить 148 293,46 грн., яка правомірно стягнута судом на користь позивача. Дані суми 137 358,99 грн. та 10934,47 грн. виплачені ПАТ КБ Приватбанком та отримані позивачем 11.06.2015 року, що підтверджено квитанціями та випискою банку (а.с.83,89). Як пояснив представник апелянта ці суми виплачені не за рішенням суду, а на виконання зобов'язань банку перед вкладником.

Відносно доводів апелянта про те, що з 03.03.2015 року до ПАТ «Дельта Банк» введена та діє тимчасова адміністрація, то судом першої інстанції надана правильна оцінка неможливості застосування Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", оскільки невиконання своїх зобов'язань у відповідача виникло до прийняття Постанови Правління Національного банку України №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 року, так як строк дії договір закінчився у січні 2015 року та повернути вклад банк мав ще в січні 2015 року.

За Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, які впроваджуються під час тимчасової адміністрації не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Строк дії банківського вкладу позивача закінчився, а тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу та нарахованих процентів.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: