Рішення № 50099499, 18.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3030/15 Справа № 206/1524/14 Головуючий у 1 й інстанції - Поштаренко О.В. Доповідач - Макаров М.О.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровськ від 22 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNUDAK01960732 від 30 листопада 2005 року ОСОБА_1. отримав кредит у розмірі 22089 грн. з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2010 року. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 636 грн. 15 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат банку відповідно до п.п. 2.2.9, 4.3, а згідно з договором у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_1. повністю не виконав, у зв'язку з чим станом на 25 серпня 2011 року у нього виникла заборгованість у розмірі 72826 грн. 28 коп.

Посилаючись на наведене, банк просив стягнути з ОСОБА_1. вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року позов задоволено та ухвалено стягнуто із ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 72826 грн. 28 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року доповнено резолютивну частину рішення суду від 22 травня 2014 року наступним змістом: «Стягнути з ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №DNUDAK01960732 від 30 листопада 2005 року у розмірі 72826 грн. 28 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 13859 грн. 22 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29065 грн. 39 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4329 грн. 06 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 25572 грн. 07 коп.».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір №DNUDAK01960732, згідно якого Банк надав останньому кредит у розмірі 22089 грн. на купівлю автомобіля з процентною ставкою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2010 року (а.с. 7).

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 01 грудня 2005 року було укладено договір застави рухомого майна № DNUDAK01960732, згідно якого відповідач передав в заставу Банку автомобіль ЗАЗ, модель 110217, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав відповідачу на праві власності, заставною вартістю 22089 грн. (а.с. 41)

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1. отримавши кредитні грошові кошти належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати відсотків та комісії за користування грошовими коштами, повністю не повернув отримані грошові кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 25 серпня 2011 року у ОСОБА_1. виникла заборгованість у розмірі 72826 грн. 28 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 13859 грн. 22 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29065 грн. 39 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4329 грн. 60 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 25572 грн. 07 коп. (а.с. 4-6).

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.

Проте з таким рішенням суду колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи згідно акту прийому на зберігання від 08 лютого 2008 року ОСОБА_1., на підставі п. 17.10 договору застави з метою мінімізації ризиків для банку, передав, а провідний експерт УБ по ДРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» Романцов В.А. прийняв на зберігання оригінал свідоцтва про реєстрацію автомобіля ЗАЗ модель 110217, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а в подальшому ОСОБА_1. 10 березня 2011 року видав довіреність, якою уповноважив ПАТ КБ «ПриватБанк» розпоряджатися вказаним автомобілем у повному обсязі, зокрема і його відчуження. (а.с. 40, 80).

Крім того, згідно відповіді Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 серпня 2015 року за вих №14/126 аз, автомобіль ЗАЗ, який належав відповідачу було реалізовано 27 липня 2011 року та перерєстровано на іншого власника, а згідно платіжного доручення сума реалізації цього автомобіля склала 8000 грн. (а.с. 217-219 Т.1) та ця сума була розподілена відповідно до меморіальних ордерів від 21 липня 2011 року за №171R tr. HS02B0721B171R 1, №171Q tr. HS02B0721B171Q 1, №HS021B171S1 tr. HS02B0721B171S 1, наступним чином: 4000 грн. та 550 грн. 62 коп. були зараховані на погашення кредитної заборгованості, а 3449 грн. 38 коп. на погашеня пені (а.с. 74-77 Т.1 а.с. 69 Т.2).

Проте в розрахунку заборгованості вказані суми частково не включені, а саме не включена сума погашення по тілу кредиту в розмірі 550 грн. 62 коп., а також не включена сума погашення пені в розмірі 3449 грн. 38 коп., у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитним договором станом на 25 серпня 2011 року у ОСОБА_1. складає у розмірі 68826 грн. 28 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 13308 грн. 60 коп.(13859 грн. 22 коп. - 550 грн. 62 коп.); заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29065 грн. 39 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4329 грн. 60 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 22122 грн. 69 коп. (25572 грн. 07 коп. - 3449 грн. 38 коп.).

Але суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1. під час розгляду справи заявив клопотання про застосування строків позовної давності до неустойки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, посилаючись на те, що Банком пропущені ці строки (а.с. 63 Т.1).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України та ч.3 ст. 267 УК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується вона судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення по справі, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив питання про стягнення заборгованості за кредитом, а також просив стягнути пеню за порушення зобов'язань за кредитним договором, розраховану з 2007 року, проте до суду позивач звернувся лише із даним позовом у серпні 2011 року, а тому враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності до неустойки сума пені за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року складає відповідно 13158 грн. 10 коп., а тому розмір пені підлягає зменшенню до вказаної суми.

Враховуючи, те що відповідач інших заяв про застосування строків позовної давності до суду не пред'являв, а тому суд відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України не може застосовувати цей строк до інших вимог за власною ініціативою.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки сума заборгованості за кредитним договором станом на 25 серпня 2011 року складає в розмірі 59861 грн. 69 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 13308 грн. 60 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі 29065 грн. 39 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 4329 грн. 60 коп. та пеня в розмірі 13158 грн. 10 коп., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат, колегія суддів погоджується із цим рішення, оскільки позивачем при звернення до суду було сплачено судовий збір в сумі 728 грн. 26 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи (а.с. 16 Т.1), а тому суд першої інстанції відповідно до ст.88 ЦПК України обгрунтовано стягнув їх з відповідача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. в частині необгрунтованості позовних вимог колегія суддів вважає безпідставними, оскільки останній порушив свої зобов'язання за кредитним договором, фактично ухилився від погашення кредиту, у зв'язку з чим і виникла вказана вище заборгованість.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором №DNUDAK01960732 від 30 листопада 2005 року станом на 25 серпня 2011 року в розмірі 59861 грн. 69 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 13308 грн. 60 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі 29065 грн. 39 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 4329 грн. 60 коп. та пеня в розмірі 13158 грн. 10 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Головуючий

Судді