Ухвала суду № 50099492, 11.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5056/15 Справа № 204/7323/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О. В. Доповідач - Макаров М.О. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Колодяжної Н.Є.,Лисичної Н.М.

при секретарі - Самокиші О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., посилаючись на те, що 08 листопада 2004 року між позивачем та ОСОБА_2. було укладено кредитний договір про надання останньому грошових коштів у сумі 424340 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 листопада 2009 року.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2. того ж дня уклали договір застави автомобіля LEXUS RX300, 2004 року випуску, проте у порушення умов кредитного договору ОСОБА_2. свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 359865 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 83061 грн. 40 коп., відсотків за користування кредитом-134959 грн. 47 коп.; комісії за користування кредитом-9197 грн. 01 коп. та пені, в розмірі 132648 грн. 03 коп.

Крім того ОСОБА_2. без згоди ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував заставний автомобіль ОСОБА_1., за якою зареєстровано право власності на транспортний засіб.

Враховуючи, що зареєстроване обтяження зберегло силу для нового власника, позивач просив вилучити у ОСОБА_1. автомобіль LEXUS RX300, 2004 року випуску, передати його ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернути стягнення на автомобіль у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2. за кредитним договором від 08 листопада 2004 року у спосіб, визначений позивачем.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішеня про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Цим вимогам закону рішення суду відповідає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, 08 листопада 2004 року між позивачем та ОСОБА_2. було укладено кредитний договір №LGVPAK0198020N, згідно якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 424340 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 листопада 2009 року (а.с. 14).

У забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за зазначеним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2. того ж дня уклали договір застави рухомого майна, згідно якого останній передав Банку в заставу автомобіль LEXUS RX300, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2. свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 29 серпня 2013 року має заборгованість у загальній сумі 359865 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 83061 грн. 40 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 134959 грн. 47 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 9197 грн. 01 коп. та пеня в сумі 132648 грн. 03 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 7-11).

Крім того, судом встановлено, що 07 жовтня 2009 року ОСОБА_2 без згоди Банку уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_1., згідно якого остання придбала автомобіль LEXUS RX300, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідно право власності на нього було зареєстровано за відповідачем зі зміною реєстраційного номера (а.с. 93-95).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна за змістом норма міститься в ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

Пунктом 17.7 договору застави від 08 листопада 2004 року встановлено заборону на відчуження предмету застави без письмової згоди заставодержателя.

За замістом ч.1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, щоо придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Частиною 1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення свої вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим приорітетом, а згідно ч.1 ст. 24 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом.

У силу ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Так, позивач, звертаючись до суду із даними позовними вимогами надав на підтвердження цих вимог заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна за вих №916000008010/5591 від 08 листопада 2004 року, пославшись при цьому, що після укладення договору застави на спірний автомобіль було зареєстровано обтяження.

Проте з такими вимогами погодитися не можна з огляду на те, що у вказаній заяві відсутні будь-які відомості про реєстрацію цієї заяви, а також відсутні службові відмітки, які заповнюються державним реєстратором при реєстрації обтяження на рухоме майно, а також відсутній вхідний номер цієї заяви.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснював, що ними було здано вказану заяву до Реєстраційної служби, але чому вона не зареєстрована він пояснити не зміг та доказів того, що ним взагалі така заява здавалася до реєстраційної служби суду надано не було, а в наданих стронами на вимогу суду витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запис про реєстрацію обтяженння на автомобіль LEXUS RX300, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який мав бути вчинений за вказаною вище заявою, був відсутній.

Також, відповідно до витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) НОМЕР_2 від 04 січня 2012 року в графі тип змін: звернення стягнення (до змін) - не зареєстровано; звернення стягнення (після змін)-зареєстровано звернення стягнення 04 січня 2012 року о 15.17 год, а також реєстрація обтяження на спірний автомобіль було зареєстровано лише 04 січня 2012 року, а до цієї дати обтяження не зареєстровано (а.с. 24-26).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом цим, позивачем не надано суду належних доказів, на підтвердження підстав для звернення стягнення на спірний автомобіль, який належить відповідачу на праві власності, оскільки в силу ч.1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 388 ЦК України відповідач є добросовісним набувачем спірного автомобіля, а тому колегія суддів вважає позовні вимоги є необгрунтованими та підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що зобов'язання за кредитним договором третьою особою не виконуються, а тому вони мають право відповідно до ст.ст. 20, 27 Закону України «Про заставу» звернути стягнення на спірний автомобіль, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки обтяження на це авто на час укладення договору купівлі- продажу було відсутнє, а сама відповідач за таких обставин є добросовісним набувачем рухомого майна, а тому в даному випадку на її майно не може бути звернуто стягнення за невиконаними зобов'язаннями третьої особи.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції, а також особистого тлумачення норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: