Рішення № 50099486, 04.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4060/15 Справа № 208/6570/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Макаров М.О.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 28 серпня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою за користування ним відсотків 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого заборгованість за кредитним договором станом на 31 липня 2013 року складає 47835 грн. 24 коп., яка складається з: 8701,43 грн. - заборгованість за кредитом; 36379,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2254,06 грн. - штраф (процентна складова), а тому просили стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк, у межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, закінчився в червні 2010 року, проте позивач, пропустивши строк давності, звернувся до суду з позовом лише 19 серпня 2013 року, а тому є підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Установлено, що 28 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1. укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів.

Останній платіж на кредитну картку відповідачем було здійснено 04 травня 2007 року і з цього часу відповідач кредитною карткою не користувався та заборгованість не сплачував.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобовязання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, для застосування позовної давності необхідна заява відповідача, якої у справі немає, у зв'язку з чим застосування строку позовної давності без заяви позичальника в даному випадку є неможливим.

Проте місцевий суд у порушення вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України застосував строк позовної давності з власної ініціативи.

За таких обставин рішення суду є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1. укладено кредитний договір №б/н відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком повернення що відповідає строку дії картки (а.с. 10-18)

Умови договору відповідачем належним чином не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 липня 2013 року склала 47835 грн. 24 коп., а саме, заборгованість за кредитом 8701 грн. 43 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 36379 грн.75 коп., 500 грн.- штраф (фіксована сума) та 2254,06 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору №б/н від 28 серпня 2006 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача в анкеті позичальника, проте останній ухилився від виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, що і призвело до утворення заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 28 серпня 2006 року станом на 31 липня 2013 року в розмірі 47835 грн. 24 коп., яка складається: із заборгованості по кредиту в розмірі 8701 грн. 43 коп; заборгованості по відсоткам в розмірі 36379 грн. 75 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2254 грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 478 грн. 52 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді