Ухвала суду № 50094610, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 876/7103/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Гнатик А.З.,

позивача Дубровського М.М.,

представника позивача Довганя В.І.,

представника відповідачів Шмотолоха О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубровського Мирослава Михайловича на постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Дубровського Мирослава Михайловича до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування нормативного акта, -

В С Т А Н О В И В:

Дубровський Мирослав Михайлович звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування нормативного акта, в якому просив визнати протиправними дії Департаменту економічної політики Львівської міської ради по укладенню з ФОП Дубровським М.М. договору про сплату інвестиційного внеску № 42 від 05.05.2009 року, визнати незаконним та скасувати в пункті 1.3 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 року № 1697, із наступними змінами і доповненнями речення наступного змісту : «інвестор (замовник, забудовник) – юридична чи фізична особа, яка має намір інвестувати в об’єкти будівництва (реконструкції, перепрофілювання) на території міста та з цією метою звернулась у виконавчі органи міської ради для отримання дозвільних документів».

Галицький районний суд м. Львова постановою від 09.06.2015 року в задоволенні позову відмовив у зв’язку з безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку позивач, який просить скасувати постанову від 09.06.2015 року та винести нову, якою позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач в розумінні чинного законодавства є замовником, який має намір здійснити будівництво об’єкта містобудування. До того ж відповідач Департамент економічної політики Львівської міської ради, укладаючи спірний договір, порушив пункт 3.4 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Львова. Також суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача щодо часткової невідповідності чинному законодавству зазначеного Положення.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова – скасуванню.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги, однією із яких є визнання протиправними дій Департаменту економічної політики Львівської міської ради по укладенню з ФОП Дубровським М.М. договору про сплату інвестиційного внеску № 42 від 05.05.2009 року.

Укладаючи договір про сплату інвестиційного внеску з позивачем, Департамент економічної політики Львівської міської ради діяв не як суб’єкт владних повноважень, а як рівноправна сторона господарських відносин, реалізуючи надане їй законом право на укладення таких договорів.

Будь-які ознаки реалізації даним відповідачем владних управлінських функцій в даному випадку відсутні.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно сплати інвестиційного внеску іншою стороною може бути розглянуто за правилами КАС.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що у разі укладення такого договору подальше оспорювання його укладення має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі й обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про правомірність укладеного договору про сплату інвестиційного внеску ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, тому постанова Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 року в цій частині відповідно до частини першої статті 203 КАС підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Оцінюючи законність рішення суду першої інстанції щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування частини пункту 1.3 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 року № 1697, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що згідно з частинами першою та другою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ФОП Дубровський М.М. звернувся з адміністративним позовом до суду 01 липня 2013 року, тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 99 КАС строку.

В матеріалах справи є заперечення ФОП Дубровського М.М. на клопотання представника відповідачів щодо залишення позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, де позивач зазначає, що про порушення його прав оскаржуваною частиною зазначеного вище Положення дізнався лише в травні 2013 року, а тому вважає, що він строк не пропустив (а.с. 70-71).

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду критично оцінює такі доводи апелянта.

Як підтверджується матеріалами справи, зверненню позивача до суду з позовом, що розглядається, передувало укладення договору про сплату інвестиційного внеску від 05.05.2009 року № 42 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ФОП Дубровським М.М. відповідно до ухвали міської ради від 03.04.2008 року № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова».

Позивач додав до позовної заяви попередній розрахунок інвестиційного внеску, в якому прямо зазначено, що розрахунок проведений відповідно до ухвали міськради від 03.04.2008 року № 1697 (а.с. 9).

Окрім того, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.06.2009 року № 390 «Про проектування і реконструкцію фізичною особою-підприємцем Дубровським М.М. частини будівлі офісних приміщень з розширенням за рахунок надбудови другого та мансардного поверхів на вул.. Угорській, 14 під магазин промислових товарів і спортивний зал» п.п. 2.3 зобов’язано ФОП Дубровського М.М. укласти договір про оплату інвестиційного внеску відповідно до вимог ухвали міської ради від 03.04.2008 року № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (а.с. 61).

Дані факти свідчать, що ФОП Дубровському М.М. найпізніше з 02.06.2009 року стало відомо про існування нормативного документа, окремі положення якого він оскаржує.

Враховуючи, що зазначений нормативний акт був оскаржений позивачем з пропуском встановленого статтею 99 КАС строку, а підстави для поновлення цього строку відсутні, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заявлене представником відповідачів клопотання про залишення позову без розгляду та не вирішив дане питання і з власної ініціативи.

Тому, відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова районного суду в частині оскарження нормативного документа підлягає скасуванню, а позов у цій частині має бути залишений без розгляду.

Керуючись ст.ст. 157, 198, 203 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубровського Мирослава Михайловича задовольнити часткового, постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 року у справі № 461/7710/13-а скасувати.

Провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним дій Департаменту економічної політики Львівської міської ради по укладенню з ФОП Дубровським Мирославом Михайловичем договору про сплату інвестиційного внеску № 42 від 05.05.2009 року закрити.

Позовну заяву в частині вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 року № 1697, із наступними змінами і доповненнями речення наступного змісту : «інвестор (замовник, забудовник) – юридична чи фізична особа, яка має намір інвестувати в об’єкти будівництва (реконструкції, перепрофілювання) на території міста та з цією метою звернулась у виконавчі органи міської ради для отримання дозвільних документів» залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючи: В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст складено 04.09.2015