Постанова № 50085369, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/1337/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача – Русскіна О.В.

відповідача - Чорноус А.Г.

третьої особи – Ковальов С.В.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 (головуючий суддя - Гулевець О.В., судді: Любченко М.О., Яковенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі

88271718,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №910/1337/15-г позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 68958840 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9852459 грн. 53 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9182326 грн. 50 коп., пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 278092 грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 73080 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішенням, третя особа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та замінити позивача на Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг апелянти зазначили, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 04.08.2015.

03 серпня 2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015, в зв’язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі № 910/1337/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Майданевич А.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційні скарги до свого провадження.

04 серпня 2015 року від представника третьої особи надійшли доповнення до апеляційної скарги.

04 серпня 2014 року від представника позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 відкладено розгляд справи до 18.08.2015.

17 серпня 2015 року від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, в зв’язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі № 910/1337/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційні скарги до свого провадження.

18 серпня 2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні 18.08.2015 оголошено перерву до 07.09.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, в зв’язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Пономаренко Є.Ю. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі № 910/1337/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційні скарги до свого провадження.

В судове засідання 07.09.2015 з’явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представником позивача в судовому засіданні подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, які за резолюцією судді, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційних скаргах , та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, та просив змінити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В той же час, спір на який посилається відповідач не є пов'язаним з даним спором, оскільки обставини, що будуть встановлені при його розгляді, не вплинуть на подання та оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 (далі – Кредитний договір), з подальшими змінами та доповненнями внесеними додатковим договором № 1 від 10.07.2012, додатковим договором № 2 від 17.07.2012, додатковим договором № 3 від 16.08.2012, додатковим договором № 4 від 01.11.2012, додатковим договором № 5 від 13.05.2013, додатковим договором № 6 від 12.09.2013, додатковим договором № 7 від 20.12.2013, додатковим договором №8 від 27.03.2014.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитор зобов’язався надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з п. 1.1.1. Кредитного Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (надалі – транш, а у сукупності – транші), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200000000,00 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 13 травня 2013 року. При цьому сторони встановили наступний порядок видачі траншів:

транш з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 48000000,00 грн., з кінцевим терміном погашення траншу не пізніше 10.09.2012;

транші в межах максимального ліміту заборгованості понад 48000000,00 грн. надаються за умови: збільшення вартості робіт за договором комісії № SТЕ-1-2-Д/К-09-ОМ/09-01 від 08.01.2009 до рівня достатнього для забезпечення рентабельності таких робіт з урахуванням витрат на обслуговування та погашення траншу; за умови виконання позичальником п.п. 3.3.13.10, 3.3.13.11 цього договору. Сума кожного з траншів не може перевищувати суми планової собівартості робіт (товарів, послуг), з ПДВ, на виконання яких залучаються транші. Термін погашення заборгованості даних траншів визначається в додаткових договорах до даного договору (п.п. 1.1.1.1., 1.1.1.2. Кредитного договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що Додатковим договором №3 від 16.08.2012 до кредитного договору, сторони погодили, що транші в межах максимального ліміту заборгованості, видача яких призводить до заборгованості за кредитом в загальній сумі до 48000000,00 грн., надаються з кінцевим терміном погашення таких траншів не пізніше 15 жовтня 2012 року.

Транші в межах максимального ліміту заборгованості, видача яких призводить до заборгованості за кредитом в загальній сумі від 48000000,00 грн. до 56000000,00 грн., надаються з кінцевим терміном погашення таких траншів не пізніше 15жовтня 2012 року.

Транші в межах максимального ліміту заборгованості, видача яких призводить до заборгованості за кредитом в загальній сумі від 56000000,00 грн. до 60000000,00 грн., надаються з кінцевим терміном погашення таких траншів не пізніше 16 жовтня 2012 року.

Транші в межах максимального ліміту заборгованості, видача яких призводить до заборгованості за кредитом в загальній сумі понад 60000000,00 грн. надаються за умови:

- збільшення вартості робіт за договором комісії №S 8ТЕ-1-2-Д/К-09-С)М-/09-01 від 08.01.2009 року до рівня достатнього забезпечення рентабельності таких робіт, з урахуванням витрат на обслуговування погашення траншу;

- за умови виконання позичальником п.п. 3.3.13.10, 3.3.13.11 Кредитного договору.

Згідно з Додатковим договором №7 від 15.05.2015 підпункт 1.1.1. пункту 1.1. статті 1 кредитного договору викладено у новій редакції: надання кредиту буде здійснюється окремими частинами, (надалі – транш, а у сукупності – транші), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200000000,00 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 1 березня 2014 року.

Додатковим договором №8 від 27.03.2014 до Кредитного договору сторони погодили встановити кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на фінансування партії В-4, для оплати комплектів обладнання для переобладнання/модернізації літаків та виробів, що поставляються для оснащення авіаремонтної бази ВПС Індії; на фінансування партії літаків В-5 та на поповнення обігових коштів для виконання договору комісії № SТЕ-1-2-Д/К-09-ОМ-/09-01 від 08.01.2009.

Згідно з п. 2.7. Кредитного договору (в редакції додаткового договору №7 від 20.12.2013), сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №20681000000049 в АТ "Дельта Банк".

Пунктам 3.3.4, 3.3.5. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному кредитним договором та повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісії банку та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожний прострочення.

Пунктом 4.4. Кредитного договору сторони визначили, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. кредитного договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання кредитним договором, на одинадцятий день календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором дія кредитного договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою з позичкового рахунку відповідача за період з 15.05.2012 по 12.01.2015. Відповідач свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в розмірі 68958840,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 9182326,50 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 9852459,53 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення процентів – 278092,60 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо наявності заборгованості відповідача по кредитному договору № ВКЛ-2002457/1 в розмірі 68958840,00 грн.

Твердження апелянта, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки спростовуються п. 6.5.10.1 Статуту ПАТ "Дельта Банк" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ПАТ "Дельта Банк".

Також, колегією суддів визнано безпідставними доводи апелянта щодо необґрунтованості нарахування процентів за користування кредитними коштами за ставкою 30% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до 1.3. Кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.13.1.-3.3.13.8. цього договору плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування Кредитом в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п, 3.3.13.1.-3.3.13.8. цього договору. При цьому, сторони погодили, що встановлення вищезазначеної плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.п. 1.1.1. та/або прострочення кінцевого терміну повернення траншу, визначеного в п.1.1.1.1. цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 30% річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 30% річних в розмірі 9852459,53 грн..

В той же час, Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк", в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в зв’язку з укладенням між позивачем та третьою особою договору застави майнових прав відбулась заміна кредитора, в зв’язку з чим просить замінити позивача та стягувача по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований за №123 (далі Договір застави).

Відповідно до умов Договору застави предметом застави є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі – всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах звернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються – кредитний договір). Станом на 12 лютого 2015 року заборгованість за договором кредитної лінії становить 79888191,01 грн., в тому числі: договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1від 15.05.2012, укладений між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), та ДП "Завод 410 ЦА" (позичальник) – 79888191,01 грн.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п.1.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 №18 у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що ПАТ "Авант-Банк" не заявлено самостійних вимог на предмет спору, а подано клопотання про заміну сторони правонаступником, колегія суддів не вбачає підстав для заміни позивача на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Місцевим господарським судом встановлено, що 18 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством “АВАНТ-БАНК” (позивач, кореспондент за договором) та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” (відповідач, банк) укладено договір №180814Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, відповідно до п. 1.1. якого з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, Сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків Банк відкриває Кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу “Лоро”, далі за текстом іменований “Кореспондентський рахунок” №16001804076 у валютах згідно заяви Кореспондента та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього Договору, і здійснює його обслуговування.

25 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство “Авант-Банк” звернулось до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” з заявою про закриття, в тому числі, кореспондентського рахунку №16002804064 та перерахування залишку грошових коштів на кореспондентський рахунок №16008000123120 в Публічному акціонерному товаристві “КБ Хрещатик”.

Залишок коштів на кореспондентських рахунок відкритих в ПАТ “Дельта Банк” підтверджується судовими рішеннями по справах 910/6334/15-г та 910/8117/15-г.

Згідно з умовами договору застави від 05.02.2015 застава, забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, зокрема за договором №180814Л.

Щодо посилань позивача на нікчемність договору застави майнових прав, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних“, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до протоколу №5 від 18.05.2015 комісією з перевірки правочинів виявлено договори, що є нікчемними, а саме договір застави майнових прав від 05.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований за №123 та договір про внесення змін та доповнень до нього від 12.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований за №235.

Так, позивач, як на підставу повідомлення про нікчемність посилається на положення пунктів 1, 5 та 7 частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” а також, що банк уклав правочин (в томи числі угоди), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В той же час, в матеріалах відсутні докази, які б підтверджували вищезазначені обставини, а саме відчуження майна та укладання договорів, в порушення вимог Закону “Про банки і банківську діяльність”.

Також, колегія суддів звертає увагу, що зобов’язання, забезпечені Договором застави не виконані, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такого договору нікчемним.

Як роз’яснено Листом Верховного суду України від 01.02.2015 “Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна” одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що задоволення позовних вимог на користь АТ “Дельта Банк” може призвезти до подвійного стягнення з відповідача суми боргу за договором кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1, як на користь ПАТ “Авант Банк”, так і на користь АТ “Дельта Банк”.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об’єктивно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв’язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Завод 410 ЦА" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №910/1337/15-г – скасуванню. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №910/1337/15-г залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №910/1337/15-г задовольнити.

3.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №910/1337/15-г. Прийняти нове рішення.

4.В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовити в повному обсязі.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) 36540 (тридцять шість тисяч п’ятсот сорок) грн. 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Видачу наказу доручити до Господарському суду міста Києва

7.Матеріали справи №910/1337/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Є.Ю. Шаптала

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.09.2015