Постанова № 50085345, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/13738/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярчак І.С. довіреність № б/н від 18.06.15р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 р.

у справі № 910/13738/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

до приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест»

про стягнення 78 133,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Міський комерційний банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» про стягнення 248 424грн. 82коп. (а.с.8-11).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/13738/15 позовні вимоги задоволено повністю (а.с.149-153).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, представником ПАТ «Міський комерційний банк» подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі №910/13738/15 в частині стягнення з ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» 49 299 грн. 04 коп. пені та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» 220 430 грн. 96 коп. пені, а не 49 299,04 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Міський комерційний банк» на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13738/15 від 27 серпня 2015 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді – Чорногуза М.Г., суддів Рудченко С.Г., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року апеляційну скаргу у справі №910/13738/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді – Агрикова О.В., Рудченко С.Г., справу призначено до розгляду на 08 вересня 2015 р.

Представник ПАТ «Міський комерційний банк» в судовому засіданні 08 вересня 2015р. надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, змінити рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі №910/13738/15 в частині стягнення з ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» 49 299 грн. 04 коп. пені та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» 220430грн. 96коп. пені, а не 49299,04 грн.

Представник відповідача в судове засідання 08 вересня 2015 року не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із сайту «Укрпошти» про відстеження пересилання поштових відправлень.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об’єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19.09.2007р. між ТОВ «Партнер Банк», правонаступником якого є ПАТ «Міський комерційний банк», як кредитодавцем, та ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест», як позичальником, укладено кредитний договір №198/980-ЮО (далі – Договір) (а.с.12-15).

Відповідно до п.1.1 Договору: «Банк надає Позичальникові кредит в розмірі 1 060 500 (один мільйон шістдесят тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. Строк дії кредиту: з 19 вересня 2007 року до 17 вересня 2010 року».

Відповідно до п. 1.2 Договору: «Дата повернення кредиту – 17 вересня 2010 року».

Згідно з п. 1.4 Договору: «Процентна ставка: 18 (вісімнадцять) процентів річних».

12.05.2008 року укладено Договір №1 до кредитного договору, у п.1 якого зазначено: «Сторони дійшли згоди викласти з 01 травня 2008 року п.1.5 кредитного договору від 19.09.2007р. №198/980-ЮО у такій редакції: «1.5. Процентна ставка: 25,0 процентів річних».

Як передбачено п. 3.11 Договору: «Позичальник повертає кредит щомісячно до 5 (п’ятого) числа (включно), починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, рівними частинами, але не менше ніж 29459 (двадцять дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят дев’ять) грн 00 коп. шляхом здійснення безготівкового перерахування коштів з рахунку (ів) позичальника (поручителів) № 206310138603, код банка в системі електронних платежів (МФО) 339339».

Позивачем, на виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, надано відповідачеві кредит на суму 1 057 002,10 грн., що підтверджується виписками з поточного рахунку №206860138603 за період з 19 вересня 2007 року по 14 травня 2015 року (а.с.31-33).

Позивачем надано суду копію заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11.11.2011р. у справі № 2-4015/11, яким вирішено стягнути з Юдіна Л.О. на користь ПАТ «КОНВЕРСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Міський комерційний банк», заборгованість за кредитним договором від 19.09.2007 № 198/980-ЮО у сумі 437426,97 грн, з яких: 296710,51 грн - заборгованість за кредитом; 2845,17 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 106241,48 грн - прострочена заборгованість за користування кредитом; 31629,81 грн - пеня. При цьому, у матеріалах справи міститься копія договору поруки від 23.02.2009 № 198/980-ЮО/П, укладеного між позивачем та фізичною особою Юдіним Л.О., за умовами якого вказана фізична особа є поручителем перед банком за належне виконання ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» зобов’язань за кредитним договором. З наведеного слідує, що підставою для звернення позивача до місцевого загального суду із позовом до Юдіна Л.О. слугував названий договір поруки (а.с.17-19).

Відповідач повернув позивачеві кредит частково на суму 1 040 422,06 грн, тобто заборгованість складає 16 580,04 грн. (1057002,10-1040422,06=16580,04). Також за період з 19.09.2007р. по 28.05.2015р. сума несплачених відповідачем процентів за користування кредитом складає 12 234,33 грн.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача кредиту в сумі 16 580,04 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 12 234,33 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач просить стягнути пеню за прострочену заборгованість там за прострочені відсотки за період 06.01.2014р. до 14.03.2015р., на загальну суму 219 769 грн. 43коп.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов’язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 5.1 Договору передбачено: «У випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення».

Відповідно п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, умовами Договору сторони вказавши за кожний день прострочення оплати, передбачили порядок та розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, а не строк нарахування, тобто вимоги визначені приписами статті 232 ГК України сторонами не змінені.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Місцевий господарський суд зобов’язав позивача перерахувати розмір пені за 6 місяців, відповідно до ч.6 п. 232. Позивач надав письмові пояснення в яких зазначив, що розмір загальна сума пені за 6 місяців становить 49299 грн. 04 коп. (за відсотки – 13 231 грн. 66 коп.; за кредит – 36 067 грн. 38 коп.).

Колегія суддів прийшла до висновку про стягнення пеню за період 6 місяців, у сумі 49299 грн. 04 коп.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд невірно надав оцінку письмовим поясненням представника ПАТ «Міський комерційний банк» від 27 липня 2015 року ( а.с. 141).

В даному поясненні не міститься даних про зменшення розміру позовних вимог. Факт подання суду письмових пояснень і розрахунків на вимогу ухвали суду не означає, що позивач зменшує позовні вимоги, якщо про зменшення позовних вимог в даному поясненні не вказано.

Фактично позивач надав на вимогу суду мотивований розрахунок, при цьому не змінив позовних вимог.

За таких обставин належало розглядати позовні вимоги в повному обсязі у розмірі 249 245 грн. 33 коп., з урахуванням заяви від 15 червня 2015 року про збільшення позовних вимог.

При цьому задоволенню позовні вимоги підлягають частковому зокрема кредит в сумі 16580,04 грн. 04 коп.; проценти за користування кредитом в сумі 12234,33 грн. 33 коп.; пеню в сумі 49299,04 грн. 04 коп., в решті позовних вимог належить – відмовити.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та невідповідність висновків викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» не підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі №910/13738/15 змінити.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції від 12.02.2015р. визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. повноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції, від сплати якого Позивач у встановленому законом порядку звільнений, з нього не стягується .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. п. 1, 3 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі №910/13738/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/13738/15 змінити та викласти в наступній редакції:

«І. Позов задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 158, квартира 100; ідентифікаційний код 32823814, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33; ідентифікаційний код 34353904) кредит в сумі 16580,04 (шістнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 04 коп.; проценти за користування кредитом в сумі 12234,33 (дванадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 33 коп.; пеню в сумі 49299,04 (сорок дев’ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп.

ІІІ. Стягнути з приватного підприємства «Дніпр-спецмонтаж Інвест» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 158, квартира 100; ідентифікаційний код 32823814, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

IV. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

V. Після набрання рішенням законної сили видати наказ».

3.Справу №910/13738/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова