Постанова № 50085346, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/10228/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Коршун Н.М.

Рудченка С.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача – Сметанін Д.Є. (довіреність б/н від 02.03.2015 р.)

від відповідача – не з’явився

від третьої особи - не з’явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р.

у справі №910/10228/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на пердмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

про стягнення суми та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування №228 від 24.09.2013 р., укладеного між ТОВ «С-ІНЖИНІРИНГ» та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ТОВ «С-ІНЖИНІРИНГ» суми грошового зобов’язання у розмірі 415466,51 грн. та суми пені у розмірі 9209,36 грн.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив: розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №228 від 24.09.2013; стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ТОВ «С-ІНЖИНІРИНГ» суму грошового зобов’язання у розмірі 415348,51 грн., а також суму пені у розмірі 9209,36 грн., а всього 424557,87 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування № 228 від 24.09.2013 р., з наступними змінами та доповненнями, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» та Приватним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі його відділення № 24 філії «Одеське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» залишок коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 415348,51 грн. та 9209,36 грн. пені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» 9709,16 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки винесене з порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 07.09.2015 р. не з’явились про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 27.08.2015 р. явка сторін у судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» (клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №228, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26006245863401 в національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до п. 2.2 договору списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Накладення арешту на рахунок або припинення операцій за ним, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1.1 договору сторони погодили, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Клієнт, за змістом п. 3.2.1 договору, має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

В свою чергу, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2 договору).

Згідно з п.п. 3.3.3, 3.3.4. договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а також забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку (п.п. 8.1.-8.3. договору).

Крім того, 24.09.2013 р. між сторонами було укладено договір обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS № 228, відповідно до умов якого банк підключає клієнта до системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів Системи FC BUSINESS, що впроваджені в банку.

Позивач, на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування № 228 від 24.09.2013 р. надав до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення: № 40 від 06.02.2015 р. на суму 30440,98 грн.; № 41 від 06.02.2015 р. на суму 55389,32 грн.; № 42 від 06.02.2015 р. на суму 6081,96 грн.; № 43 від 06.02.2015 р. на суму 89570,92 грн.; № 44 від 06.02.2015 р. на суму 200000,00 грн. та № 45 від 06.02.2015 р. на суму 83205,83 грн.

Відповідно до відбитку штампу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» вказані платіжні доручення прийняті до виконання банком 06.02.2015 р.

Однак, станом на момент подання позову до суду першої інстанції та розгляду спору по суті перекази за ними проведені відповідачем не були.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За приписами ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі №6-75цс13).

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті укладення між позивачем та відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування у відповідача виник обов'язок вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, однак відповідачем без жодних пояснень платіжні доручення позивача виконані не були, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказане невиконання банком умов договору не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору, та встановлює істотність порушення відповідачем умов договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-пр/2002, недотримання позивачем вимог закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція зазначені в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. №3-74гс11.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 228 від 24.09.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч. 3 ст. 1075 ЦК України).

Згідно підпункту 20.6 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р., банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 ЦК України), а банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 415348,51 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем були відкликані спірні платіжні доручення, то в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вказаного факту.

В матеріалах справи наявні вимоги та претензії позивача, які направлялись на адресу відповідача щодо списання коштів (їх переказ) з рахунку позивача саме на виконання вищевказаних платіжних доручень. Також в матеріалах справи наявна відповідь на одну з таких претензій, в якій відповідач приносить вибачення за тимчасові незручності в обслуговуванні позивача.

Крім того, в матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що зазначені платіжні доручення банком виконані не були.

Щодо посилань банку на те, що спірні платіжні доручення не були оформлені належним чином, то в судовому засіданні 07.09.2015 р. представником позивача були надані для огляду оригінали вказаних платіжних доручень з печаткою відповідача, що свідчить про отримання відповідачем платіжних доручень до виконання.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 9209,36 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору на розрахунково-касове обслуговування № 228 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо виконання платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ІНЖИНІРИНГ» та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення пені з відповідача.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9209,36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки винесене з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. у справі №910/10228/15 залишити без змін.

Справу №910/10228/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.М. Коршун

С.Г. Рудченко