Постанова № 50085318, 09.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 910/18780/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – Пащенко С.М. (дов. №1523/13-Н від 21.10.2013 року);

від відповідача – Доманська М.І. (дов. №б/н від 25.05.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго”

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року

у справі №910/18780/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго”, м. Київ

про стягнення 58 021 274, 91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго” про стягнення 58 021 274, 91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18780/14 від 25.06.2015 року позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 29 796 623,16 грн. основного боргу, 1 857 380,38 грн. пені, 1 850 482,98 грн. 3% річних, 21 870 326,82 грн. інфляційних втрат, 69 746,68 грн. судового збору. В іншій частині позову – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано порушення своїх зобов’язань за Договором про купівлю продаж природного газу №5/35-Г від 10.07.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений природний газ. Враховуючи встановлений факт наявності заборгованості, судом першої інстанції стягнуто з відповідача частково штрафні санкції, у відповідності до здійсненого розрахунку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18780/14 від 25.06.2015 року в частині стягнення 3 % річних у сумі 6 953,59 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції було невірно визначено останній день строку оплати та момент вчинення часткової оплати заборгованості, що призвело до необгрунтованого стягнення з відповідача суми в розмірі 6 953,59 грн. у якості 3% річних, нарахованих на несвоєчасно сплачену заборгованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Гончаров С.А., Корсакова Г.В. була прийнята до провадження апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Фрост”, розгляд справи призначений на 25.08.2015 року.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Зубець Л.П. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго” передано на розгляд головуючому судді Агриковій О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року від 27.08.2015 року прийнято справу №910/18780/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року до провадження у складі суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 09.09.2015 року.

В судове засідання, призначене на 09.09.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.07.2013 року між учасниками договору №999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов’язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 року з "Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лтд" (Кіпр), Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі за текстом - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" (далі за текстом - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №5/35-Г (далі за текстом - Договір) (а.с. 15-18).

30.08.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі по тексту - Додаткова угода №1) (а.с. 19), якою було змінено предмет Договору (пункт 1.1 викладений в новій редакції), ціну газу і загальну суму Договору (пункт 2.1 викладений в новій редакції).

Згідно з п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 продавець, який є власником газу, зобов’язується передати покупцю, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти відповідно до умов даного договору газ товарний – горючий природний для промислового та комунально - побутового призначення, з ресурсів газу видобутку серпня 2013 року, який був переданий продавцем в систему магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" в серпні 2013 року в обсязі 14,300 млн. м3.

У відповідності до пункту 2.1. Договору в редакції в редакції Додаткової угоди № 1 вартість 1000 (однієї тисячі) кубічних метрів газу, який передається за цим Договором становить 3 333,35 грн., крім того, ПДВ - 666,76 грн., разом 4 000, 02 грн. вартість газу, що передається, становить 47 666 905,00 грн., крім того, ПДВ - 9 533 381,00 грн. Загальна вартість газу, що передається, з врахуванням ПДВ становить 57 200 286,00 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором про купівлю-продаж природного газу № 5/35-Г від 10.07.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. Договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов’язаний здійснити оплату кількості та вартості газу, зазначеного в пункті 1.1., пункті 2.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 15.09.2013 року.

Покупець зобов’язується сплатити загальну вартість газу згідно умов пункту 2.2. цього Договору, з урахуванням ПДВ, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

У відповідності до п. 3.2. Договору передача газу від продавця до покупця оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з Актом приймання-передачі газу від 31.08.2013 року (а.с. 21), позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 14,300 млн. м3 на загальну суму 57 200 286,00 грн.

Таким чином, позивач виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором щодо поставки природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Договору відповідач частково оплатив природний газ, перерахувавши Публічному акціонерному товариству “Укрнафта” грошові кошти у сумі 26 507 280,00 грн. у відповідності до платіжного дорученням від 04.02.2014 року №28 (а.с. 20).

Отже, відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, у визначені строки оплату у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ не провів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 29 796 623,16 грн.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, в разі порушення строків оплати, встановлених умовами цього Договору, за переданий покупцю газ, покупець сплачує продавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі 0,02 відсотка від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов’язання покупця по оплаті за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов’язань, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновокм місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 857 380,38 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо й розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання, господарський суд дійшов обгрунтовнаого висновку про задоволення зазначених вимог в розмірі 21 870 326,82 грн.

Колегія суддів заперечує щодо висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1 850 482,98 грн. враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що строк оплати заборгованості, встановлений договором, а саме 15.09.2013 року припадав на неділю, то останнім днем встановленого строку оплати є 16.09.2013 року.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищевикладене, першим днем просточення оплати відповідачем коштів за договором є 17.09.2013 року.

Однак, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що останнім днем встановленого договором строку оплати є 15.09.2013 року, що призвело до винесення необгрунтованого рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що 04.02.2014 року відповідачем була проведена оплата в сумі 26 507 280,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Тому, з 04.02.2014 року нарахування 3% річних слід здійснювати на суму 29 796 623,16 грн.

Таким чином, належною сумою до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних є 1 843 529,23 грн.

Твердження апелянта щодо відсутності повноважень у підписанта позовної заяви на вчинення таких дій спростовуються наявними матеріалами справи, а саме довіреністю №юр-970/д від 27.12.2013 року (а.с. 24).

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі №910/18780/14 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – частковій зміні на підставі ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Київгазенерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі №910/18780/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі №910/18780/14 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року у справі №910/18780/14 викласти в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" (83003, Донецька обл., м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 17-Б, ідентифікаційний код 34495144) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 29 796 623 (двадцять дев’ять мільйонів сімсот дев’яносто шість тисяч шістсот двадцять три) грн. 16 коп. основного боргу, 1 857 380 (один мільйон вісімсот п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят) грн. 38 коп. пені, 1 843 529 (один мільйон вісімсот сорок три тисячі п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 23 коп. 3 % річних, 21 870 326 (двадцять один мільйон вісімсот сімдесят тисяч триста двадцять шість) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 69 737 (шістдесят дев’ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 92 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" (83003, Донецька обл., м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 17-Б, ідентифікаційний код 34495144) 913 (дев’ятсот тринадцять гривень) 50 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.

6. Справу №910/18780/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко