Постанова № 50085306, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/10436/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Руденко М.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників:

від позивача: Сафронов В.І.

від відповідача: Чумас Г.Г.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу “Тріада 2003”

на рішення

господарського суду міста Києва

від 10.06.2015 року

у справі № 910/10436/15 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

“Прайм Прінт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Тріада 2003”

про стягнення 129156,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріада 2003” (03127, м. Київ, пр. 40- річчя Жовтня, 120 коп. 1, код 32302926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм - Прінт” (02099, м. Київ , вул. Бориспільська, 9, код 37445112) 86 152 грн. 51 коп. основний борг, 1694 грн. 13 коп. – 3% річних, 30309 грн. 82 коп. – інфляційні та 2583 грн. 14 коп. судового збору.

В іншій частині провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в період з червня 2014 року по січень 2015 року на підставі попередньо узгоджених замовлень між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прайм - Прінт” (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріада 2003” (надалі відповідач), позивач виготовив та передав відповідачу поліграфічну продукцію на загальну суму 453225,41 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 15.07.2014 року по 26.01.2015р. та довіреностями виданими в період з 14.07.2014р. по 26.01.2015р.

Частина товару на суму 2 116, 90 грн. була повернута відповідачем позивачу згідно видаткової накладної №000000871 від 24.10.2014р.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, станом на день звернення позивача з позовом та порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 97152,51 грн.

Факт заборгованості підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків.

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме перерахував позивачу грошові кошти в сумі 11000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2014 від 28.04.2015р. та №235 від 18.05.2015р.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 86152, 51 грн.

Наявність заборгованості в сумі 86152,51 грн. не заперечувалася відповідачем. Однак відповідач заперечував проти стягнення основного боргу посилаючись на те, що строк оплати вартості отриманої продукції не настав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Між сторонами склалися відносини по поставці товару.

Відповідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу, в п.1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення - записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою ст. 692 ЦК України.

Тобто, положення частини другої ст. 530 ЦК України, до правовідносин , що склалися між позивачем та відповідачем не застосовується.

Оскільки інший строк оплати товару у видаткових накладних встановлений не був, а також строк оплати не прив'язувався до моменту пред'явлення вимоги, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після підписання покупцем видаткової накладної, як здійснення факту отримання товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 86152,51 грн. належним чином доведений.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 86 152,51 грн. підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення 11000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана сума сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1694,13 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30309,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року у справі №910/10436/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/10436/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 09.09.2015 року.