Постанова № 50085305, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 911/2627/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Палькевич Н.С.

від відповідача: Позняк О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2015р.

у справі №911/2627/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

до Фізичної особи – підприємця Позняка Олексія Адамовича

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця Позняка Олексія Адамовича про стягнення з останнього заборгованості за спожитий природний газ в лютому-квітні 2015р. у розмірі 9 742,93 грн., пені у розмірі 1 142,83 грн., 3% річних у розмірі 57,12 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 920,19 грн., а також про стягнення з відповідача судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2015р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Фізичної особи – підприємця Позняка Олексія Адамовича на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» 2 032,93 грн. основного боргу, 187,49 грн. пені, 9,38 грн. 3% річних, 259,11 грн. інфляційних витрат, 353,51 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2015р. у справі №911/2627/15 та прийняти нове, про задоволення позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що оскільки кошти, зазначені в квитанції банку №к55/S/23 від 28.01.2015р. на поточний рахунок позивача не були зараховані, то відповідач не виконав свій обов‘язок щодо оплати спожитого природного газу в розмірі 7 710,00 грн. У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов‘язань».

Відповідач – Фізична особа – підприємець Позняк Олексій Адамович, надав до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та призначено її до розгляду на 07.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 04.09.2015р., з огляду на перебування судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №911/2627/15 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2015р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийняла до свого провадження справу №911/2627/15.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

20.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Позняком Олексієм Адамовичем, як споживачем, був укладений Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів №2013/П-ПР-11012823319274-120451, за умовами якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.

Згідно з підпунктом 4.6.3. п. 4.6. Договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В пункті 10.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013р. та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

31.12.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно п. 1 якої, сторони прийшли до згоди продовжити до 31.12.2014р. дію Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів №2013/П-ПР-11012823319274-120451 від 20.12.2012р.

30.12.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №12 до Договору, згідно п. 1 якої, сторони прийшли до згоди продовжити до 31.12.2015р. дію Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів №2013/П-ПР-11012823319274-120451 від 20.12.2012р.

Матеріали справи свідчать, що за період з лютого по квітень 2015р. позивач передав відповідачеві природного газу на суму 13 617,73 грн. (акт приймання-передачі природного газу №12045 за лютий 2015 року від 28.02.2015р. на суму 6 755,78 грн., №12045 за березень 2015р. від 31.03.2015р. на суму 6 328,26 грн., №12045 за квітень 2015р. від 30.04.2015р. на суму 533,69 грн.

При цьому відповідач частково сплатив кошти за отриманий газ, у зв‘язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 9 742,93 грн.

Надана відповідачем до матеріалів справи квитанція про №k55/S/23 від 28.01.2015р. на суму 7 710,00 грн. про передплату за отриманий природний газ за лютий 2015р. не може бути прийнята судом як належний доказ оплати, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.24. «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно Довідки від 04.08.2015р. №12/01-1489/1, виданої Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», за період з 28.01.2015р. по 30.04.2015р. кошти на оплату спожитого газу від ФОП Позняк О.А. в розмірі 7 710,00 грн. згідно з квитанцією №k55/S/23 від 28.01.2015р. на рахунок клієнта ПАТ «Київоблгаз» не надходили.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу в розмірі 9 742,93 грн.

Вимога позивача про стягнення суми пені у розмірі 1 142,83 грн., 3% річних у розмірі 57,12 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 920,19 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

До стягнення неустойки як міри цивільно-правової відповідальності застосовуються загальні підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.

Так, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов‘язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи те, що відповідач за квитанцією №k55/S/23 від 28.01.2015р. вніс грошові кошти через банківську установу для оплати за газ позивачеві і ці кошти не надійшли до позивача не з його вини, суд не вбачає можливості стягувати з відповідача суму пені в розмірі 1 142,83 грн.

З таких міркувань судова колегія не стягує також з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 57,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1 920,19 грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2015р. у справі №911/2627/15 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Позняка Олексія Адамовича (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 2А, ІПН 2823319274) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 2057872) 9 742,93 (дев‘ять тисяч сімсот сорок дві грн. 93 коп.) грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Позняка Олексія Адамовича (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 2А, ІПН 2823319274) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 2057872) 1 388,52 (одна тисяча триста вісімдесят вісім грн. 52 коп.) грн. судового збору за розгляд справи Господарським судом Київської області, 857,14 (вісімсот п‘ятдесят сім грн. 14 коп.) грн. судового збору за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Справу №911/2627/15 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця