Рішення № 50083422, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/15780/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Дікергофф Цемент Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія 7»

Про

стягнення 78 042, 30 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Іваницька О.П. – за дов.;

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь основний борг в сумі 32 761, 30 грн., інфляційні втрати в сумі 25 202, 00 грн., 10% річних в сумі 5 644, 00 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 14 435, 00 грн. за Договором поставки № Дц 03-01-2013 від 01.01.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015р. було порушено провадження у справі №910/15780/15 та призначено розгляд справи на 09.07.2015р.

09.07.2015р. відповідач через відділ діловодства господарського суду подав суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.

Клопотання відповідача було задоволено судом, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та відкладено розгляд справи на 03.09.2015р.

09.07.2015р. позивач через відділ діловодства господарського суду подав заяву, в якій зазначив, що після порушення господарським судом міста Києва провадження по справі, відповідач перерахував 24.06.2015р. на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 761, 30 грн. з призначенням платежу: «логашення заборгованості згідно вимоги №133 від 04.06.2015р.». Станом на 01.07.2015р. основна заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № Дц 03-01-2013 від 01.01.2013р. становить 31 000, 00 грн.

Оскільки суду надані належні докази позивачем про сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 1 761, 30 грн. за договором, провадження по справі в частині стягнення 1 761, 30 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

03.09.2015р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2015р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив вимог ухвали господарського суду від 22.06.2015р. та вимог ухвали господарського суду від 09.07.2015р. не виконав.

Водночас, ухвала суду від 09.07.2015р. була направлена судом на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04074, м. Київ, проспект Правди, буд. 3, кв. 145.

Ухвала суду від 09.07.2015р. була повернута суду поштою з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання ”.

Тому повернення ухвали господарського суду від 09.07.2015р. з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання ” з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2013 року між ПАТ «КИЇВЦЕМЕНТ» (правонаступник ПАТ «Дікергофф Цемент Україна», надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія 7» (надалі – Відповідач) було укладено Договір поставки № Дц 03-01-2013 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач зобов'язався передати (поставити) Відповідачу цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором, а Відповідач зобов'язався прийняти Цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

Пунктом 7.1., 7.2., 7.3. Договору сторони погодили умови оплати за цемент: оплата цементу здійснюється Відповідачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Позивача або шляхом внесення готівкових коштів в касу Позивача.

Відповідач зобов'язаний оплатити партію цементу, вказану у відповідній заявці, авансом до дати поставки замовленої партії цементу, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії цементу.

Незважаючи на викладене в п. 7.2. Договору, сторони домовились, що у виключних випадках Позивач може достроково виконати свої зобов'язання за Договором та здійснити поставку цементу Відповідачу до здійснення ним авансового платежу (передплати) за такий цемент. В цьому випадку Відповідач зобов'язаний оплатити поставлену йому партію цементу протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки такої партії цементу.

Додатком №5 від 01.08.2013р. до Договору, Позивач та Відповідач зобов’язались: Позивач поставити цемент, а Відповідач – оплатити та прийняти цемент протягом періоду з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та додатку №5 до Договору, Позивач в період з 09.08.2013р. по 13.08.2013р. передав Відповідачу цемент по наступним видатковим накладним, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна №КС 00002207 від 09.08.2013р. на суму 28 890, 40 грн.;

- видаткова накладна №КС 00002267 від 13.08.2013р. на суму 26 773, 60 грн.

Проте, Відповідач частково виконав свої зобов'язання по Договору, в зв'язку з чим на момент звернення Позивача до суду за Відповідачем існувала заборгованість в розмірі 32 761, 30 грн.

Після порушення господарським судом міста Києва провадження по справі, Відповідач 24.06.2015р. перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в розмірі 1 761, 30 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору.

Таким чином, в частині стягнення грошових коштів в розмірі 1 761, 30 грн. відсутній предмет спору, що відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження по справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Отже, враховуючи вище наведене судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості в розмірі 31 000, 00 грн., інфляційні втрати в розмірі 25 202, 00 грн., 10% річних в сумі 5 644, 00 грн. та пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 14 435, 00 грн. за Договором поставки № Дц 03-01-2013 від 01.01.2013р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд міста Києва вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Договір поставки № Дц 03-01-2013 від 01.01.2013р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що за видатковими накладними №КС 00002207 від 09.08.2013р. та №КС 00002267 від 13.08.2013р. Позивач поставив Відповідачу Товар (Цемент), визначений договором, на суму 55 664, 00 грн.

Однак, Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати Товару на користь Позивача, в зв'язку з чим заборгованість за Відповідачем існує в розмірі 31 000, 00 грн.

Таким чином, факт передачі Товару Позивачем, його прийняття Відповідачем, а також існування заборгованості останнього перед Позивачем в сумі 31 000, 00 грн. суду належним чином доведений.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися – належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем не сплачено грошову суму в розмірі 31 000, 00 грн. за поставлений Товар.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором поставки № Дц 03-01-2013 від 01.01.2013р. у сумі 31 000, 00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, Позивач правомірно нарахував Відповідачу суму боргу з урахуванням 10% річних від простроченої суми за весь час прострочення та збитків від інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України та умов Договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Так, згідно умов Договору, а саме п. 8.2. Договору, встановлений інший розмір процентів річних, а саме 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених Відповідачем грошових сум починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості Відповідачем.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 5 644, 00 грн. 10% річних та 25 202, 00 грн. індексу інфляції, відповідно ст. 625 ЦК України та умов Договору, з розрахунком яких суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 14 435,00грн.

Однак суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань по Договору частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем з 03 вересня 2013 року становить 32 761, 30 грн., а отже строк прострочення виконання грошового зобов’язання починається з 03.09.2013р., а період за який можливо нарахувати пеню починається з 03.09.2013р. та діє до 04.03.2014р.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене та те, що Позивачем визначений період нарахування пені з 03.09.2013р. до 29.05.2015р., тоді як Позивач має право нарахувати пеню з 03.09.2013р. та до 04.03.2014р. суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення пені частково, а саме в розмірі 2 135, 32 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія 7» (04074, м. Київ, проспект Правди, буд. 3, кв. 145; Код: 38092009) на користь Публічного акціонерного товариства «Дікергофф Цемент Україна» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26; Код: 04880386) основний борг в розмірі 31 000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 25 202 (двадцять п'ять тисяч двісті дві) грн. 00 коп., 10% річних в розмірі 5 644 (п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 2 135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 32 коп. та судовий збір в розмірі 1 539 (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 17 коп.

В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 30 коп. провадження у справі припинити.

В решті частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.09.2015р.

Суддя І.І.Борисенко