Рішення № 50083419, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/16950/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство»

про

стягнення 322 270,95 грн.

Суддя

Борисенко І.І.

Представники:

від позивача –

Гогітідзе В.Ф., за довіреністю від 04.08.2011р. №24;

від відповідача –

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 194 914,53 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 60 357,12 грн., 3 % річних у сумі 7 540,72 грн. та пеню у розмірі 59 429,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 26.11.2012 №440588, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

28.07.2015р. через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просив стягнути з відповідача на його користь 112 943,35 грн. боргу, 58 589,76 грн. пені, 58 688,34 грн. інфляційних втрат та 7 498,72 грн. 3 % річних.

Вказана заява, відповідно до ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 03.09.2015р. позивач також подав заяву про зменшення позовних вимог та повідомив суду, що позивачем помилково в попередній заяві про зменшення позовних вимог в її прохальній частині визначено пеню в сумі 58 589,76 грн., інфляційні втрати в сумі 58 688,34 грн. та 7 498,72 грн. 3% річних. Натомість відповідно до заяви від 03.09.2015р. позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 112 943,35 грн. основного боргу, 60 357,12 грн. інфляційних втрат, 7 540,72 грн. 3% річних, 59 429,76 грн. пені.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову, відповідно до ст. 55 ГПК України є: 112 943,35 грн. боргу, 59 429,76 грн. пені, 60 357,12 грн. інфляційних втрат та 7 540,72 грн. 3 % річних.

Представник відповідача у судові засідання 28.07.2015р., 03.09.2015р. не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвали суду надсилались відповідачу за юридичною адресою підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи), а саме: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 3б.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Отже, за встановлених обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція” (надалі – енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство” (надалі - покупець, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440588 (надалі - Договір), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплоносій, теплова енергія) у період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року в кількості 4316,771 Гкал, з максимально тепловим навантаженням 2,045 Гкал/год, в тому числі на потреби: опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.9 Договору облік поставленої теплової енергії виконується «Покупцем» з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в «Енергопостачальну організацію» не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі «Енергопостачальній організації» даних про величину використаної теплової енергії, встановлених правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 5.2 Договору), які відповідач також сплачує (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5, 6.6 Договору відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 25 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.07.2012 по 01.05.2015 на загальну суму 1 975 100,15 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, проте за поставлений товар відповідач частково розрахувався на загальну суму 1 780 156,80 грн., а під час розгляду справи відповідачем також частково погашена сума боргу.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором станом на час прийняття рішення за відповідачем рахується сума боргу в розмірі 112 943,35 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 112 943,35 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 60 357,12 грн. інфляційних втрат, 7 540,72 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов’язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним у зв’язку з цим дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7 540,72 грн. та 60 357,12 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 9.2 Договору вразі несплати Покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки Позивач нараховую пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 59 429,76 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 34818413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція” (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20, ідентифікаційний код 37739041) 112 943 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот сорок три) грн. 35 коп. боргу, 59 429 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста двадцять дев’ять) грн. 76 коп. пені, 60 357 (шістдесят тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 7 540 (сім тисяч п’ятсот сорок) грн. 72 коп. 3% річних, 4 805 (чотири тисячі вісімсот п’ять) грн. 42 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.09.2015р.

Суддя І.І. Борисенко