Рішення № 50083418, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015

Справа №910/15192/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/15192/15

за позовом публічного акціонерного товариство «Страхова компанія «Універсальна»;

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство

«Домінанта»;

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 37955,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Карась В.В., довіреність № 1279/D2015 від 22.07.2015р.;

від відповідача: Бєлишев Д.Є., довіреність № 03-2/15 від 31.03.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (надалі – позивач) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (надалі – відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 37955,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору № 3111/203/001035 добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014р., внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу – автомобіля марки «Ніссан», державний номер АС 2268 АО, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015р. (суддя Трофименко Т.Ю.) порушено провадження у справі № 910/15192/15 та призначено її розгляд на 13.07.2015р.

На підставі розпорядження В.о. керівника апарату Латко І.О. №04-23/949 від 10.07.2015р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв’язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю., за результатами якого справу №910/15192/15 передано на розгляд судді Привалову А.І.

10.07.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про зменшення позовних вимог до 23090,00 грн.; клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та витребувані документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва №910/15192/15 від 16.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р. справу № 910/15192/15 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2015р.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2015р.не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, витребуваних судом доказів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р. суд відклав розгляд справи на 20.08.2015р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

15.07.2015р. на адресу господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду та витребувані документи.

20.07.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про виправлення недоліків, в якому позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 26910,00 грн.

17.08.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач виплатив страхове відшкодування в сумі 22090,00 грн., згідно з заявою позивача про виплату страхового відшкодування, чим повністю виконав свої зобов’язання перед позивачем, передбачені вимогами Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, доплата страхового відшкодування в розмірі 29910,00 грн. суперечить умовам Договору № 3111/203/001035 добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014р. та звіту № 2014/2404 про оцінку транспортного засобу, проведеного суб’єктом оціночної діяльності.

Присутній у судовому засіданні 20.08.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням раніше поданих клопотань про уточнення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 26910,00 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 02.09.2015р.

02.09.2015р. від представника позивача через загальний відділ надійшли пояснення по справі.

Присутній в засіданні суду 02.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в сумі 26910,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.08.2014р. у справі № 161/11928/14-п вбачається, що 02.07.2014р. гр. Лошук О.Ю., керуючи транспортним засобом марки «Ніссан», державний номер АС 2268 АО, по автодорозі Устилуг-Рівне, в порушення п. 12.3. ПДР України, не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС, який рухався назустріч, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Даною постановою суду Лошука О.Ю, визнано винним за вчинене правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 400,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС.

Пошкоджений автомобіль застрахований у публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на підставі № 3111/203/001035 добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов‘язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов‘язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов‘язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС, та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 03.07.2014р. та звіту № 2014/2404 про оцінку транспортного засобу, складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП Гуль В.І.

Позивачем було складено страхові акти № 8693/1 та № 8693/2, згідно з якими подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування у загальному розмірі 93090,00 грн. (без ПДВ).

Кошти в розмірі 93090,00 грн. (без ПДВ) були перераховані позивачем на рахунок страхувальника за договором – ТОВ «ВМП», згідно з платіжними дорученнями № 64745 від 10.09.2014р. та № 75476 від 02.05.2015р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 41699,33 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки автомобіля марки «Ніссан», державний номер АС 2268 АО, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС, на момент скоєння ДТП була застрахована у товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7493311.

Відповідно до умов договору (полісу) № АС/7493311, страховик зобов‘язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров‘ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Ніссан», державний номер АС 2268 АО.

Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 1000,00 грн.

У зв‘язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ніссан», державний номер АС 2268 АО, застрахована у відповідача, згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/493311, то відповідно до положень Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов’язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов‘язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Ніссан», державний номер АС 2268 АО встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров‘ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв‘язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов‘язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Умовами полісу № АС/7493311 розмір франшизи встановлено в сумі 1000,00, тому сума страхового відшкодування позивачем при звернення з позовом до суду була зменшена на розмір франшизи.

Крім того, судом встановлено, що відповідач згідно з заявою позивача на виплату (страхового) відшкодування від 30.09.2014р. за № ВН3095р сплатив частину страхового відшкодування в сумі 22090,00 грн. Дана обставина також підтверджена позивачем під час розгляду справи.

Отже, відшкодуванню підлягає сума в розмірі 26910,00 грн. (4900 грн. (ліміт відповідальності) – 22090 грн. (сплачена сума відшкодування) = 26910 грн.).

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п‘ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки «Рено Мастер», державний номер АС 0859 ВС, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди в межах встановленого ліміту відповідальності, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 26910,00 грн.

Відносно заперечень відповідача, суд відзначає наступне.

Як було встановлено судом, правовідносини позивача – ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», і страхувальника – ТОВ "ВМП ", виникли на підставі Договору № 3111/203/001035 добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014р. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов’язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Позивачем до справи надано акт надання послуг № 26 від 20.10.2014р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортному засобу марки «Рено Мастер» склала 96 670,00 грн. (без ПДВ). На підставі Договору № 3111/203/001035 добровільного страхування наземного транспорту від 28.02.2014р. позивач виплатив 93090,00 грн.

Отже, до позивача перейшло право вимоги на відшкодування шкоди в розмірі фактично виплаченої суми 93090,00 грн.

Крім того, положення Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містять заборони щодо звернення до страховики з однією або двома заявами про виплату страхового відшкодування. Вказаним Законом визначено лише граничний розмір суми відшкодування - в межах встановленого полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміту відповідальності, у даному випадку 49000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем під час розгляду справи не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код ЄДРПОУ 35265086) на користь публічного акціонерного товариство «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 9; код ЄДРПОУ 20113829) суму страхового відшкодування в розмірі 26910,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 07.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов