Ухвала суду № 50079300, 03.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9668/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Букіна О.М.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі - Басюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 20 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2015 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала, що 10.02.2012 року надала у позику відповідачу 11000 доларів США, а відповідач в свою чергу зобов»язався повернути борг до 17.02.2012 року, про що надав їй розписку.

Посилаючись на те, що відповідач у обумовлений строк борг не повернув, позивач просила стягнути з нього суму боргу у розмірі 11000 доларів США, що на 15.02.2015 року згідно з курсом НБУ становить 285103,75 та 3 % річних у розмірі 25776,50 грн..

Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 252 443,15 грн., судовий збір у розмірі 2524,43 грн. та витрати по здійсненню оголошення у пресі в розмірі 420 грн..

В апеляційній скарзі представник відповідача,посилаючись на порушення судом норм процесуального права,просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог в зв»язку з пропуском строку позовної давності ,який передбачений ст.257 ЦК України. Крім того зазначає про те, що відповідач повернув частину боргу у розмірі 4 500 доларів США, про що є розписка позивача.

Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 10.02.2012 року ОСОБА_3. передав за договором позики ОСОБА_2 кошти у розмірі 11 000 доларів США зі строком повернення до 17.02 2012 року.

Пред»явивши даний позов, надіславши його поштою 14.02.2015 року, ОСОБА_3. зазначав, що відповідач взяті на себе зобов»язання щодо повернення коштів не виконав, а тому просив суд позов задовольнити.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України, допускає пред»явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони по справі досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, а тому письмова розписка від 10.02.2012 року свідчить про його укладення згідно з вимогами ст..1046 ЦК України і відповідачем не доведено факт виконання взятого на себе зобов»язання по поверненню позичених коштів .

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, зазначаючи про те, що ним повернуто позивачу 4 500 доларів США, ОСОБА_2 будь-яких належних доказів зазначеному ні в суд першої інстанції при розгляді його заяви про перегляд заочного рішення, ні в суд апеляційної інстанції, не надав.

Крім того, заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки, на його думку, таке право у нього виникло 17.02.2012 року, проте позов подано до суду першої інстанції 24.02.2015 року.

Вказані доводи апеляційної скарги на увагу колегії суддів не заслуговують з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що кошти отримані від позивача ОСОБА_2 повинен був повернути 17.02.2012 року, то останнім днем подання позову є 18.02.2015 року.

Частиною 6 ст. 70 ЦПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв»язку.

Як вбачається з матеріалів справи, то даний позов ОСОБА_3. направив поштою 14.02.2015 року, про що свідчить штамп поштового відділення Київ-31 (а.с. 11), тобто без пропуску строку позовної давності.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -