Ухвала суду № 49990314, 08.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р. Справа № 815/944/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р.№0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн., -

встановиЛА:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р. №0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 17 червня 2015 року адміністративний позов Державного підприємства "Одеська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р. №0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн., - задовольнив повністю.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р. №0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.03.2014р. по 23.12.2014р. відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014р., була проведена документальна планова перевірка ДП «Одеська залізниця» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2010року по 31.12.2012року.

За наслідками вказаної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів складено акт №2/28-08-42/01071315/1 від 13.01.2015р. «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Одеська залізниця» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року».

На підставі складеного Акта перевірки №2/28-08-42/01071315/1 від 13.01.2015р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів 28.01.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000094200, №0000014200, №0000024200.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.01.2015р. №0000094200, №0000014200, №0000024200, позивач Державне підприємство «Одеська залізниця» звернулось до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення фахівцями контролюючого органу в ході проведення перевірки завищення ДП «Одеською залізницею» податкового кредиту по податку на додану вартість, та завищення витрат по податку на прибуток, слугували фінансово-господарські правовідносини в межах виконання умов договорів, укладених між ДП «Одеською залізницею» та ТОВ «Охоронне товариство «Супер-Кентавр», між ВСП Знамянська дистанція колії №10 Одеської залізниці та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», між Державним підприємством «Одеська залізниця» та Приватним підприємством «Турбо-К», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ПП «Турбо-К», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ПП «Інтерметал-СП», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ПП «Юг-зерно трейд», між ВСП «Локомотивне депо Миколаїв» та ПП «Турбо-К», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ТОВ «ФаворитНайс», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ПП «Островок», між ВСП «Локомотивне депо Херсон» та ТОВ «Продмашторг», між ВСП «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» ДП «Одеська залізниця» та ТОВ «Продмашторг», між ВСП «Вагонне депо Знамянка Одеської залізниці та ТОВ «Шамкі Д», між ВСП «Вагонне депо Знамянка Одеської залізниці та ТОВ «Єва Дніпро», між ВСП «Вагонне депо Знамянка Одеської залізниці та ТОВ «Шакті Д», між ВСП Вагонне депо станції Херсон Одеської залізниці та ПП «Тайс-Ойл», між ВСП «Херсонська дистанція сигналізації та звязку Одеської залізниці» та ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД», між ВСП «Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці» та ТОВ ВКФ «Плутон ЛТД», між ВСП «Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці» та ТОВ «Фаворит Найс», між ВСП «Інформаційно-обчислювальний центр Одеської залізниці» та ТОВ «НВФ «ТМ Софт», між ВСП «Перший Одеський загін відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці» та ТОВ «Продмашторг», між ВСП «Моторвагонне депо Христинівка» та ТОВ «КепиталТрейд», між ВСП «Головний матеріально-технічний склад» ДП «Одеська залізниця» та ДП УДЦТС Ліски Одеська філія.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, встановлено, що вищевказаними контрагентами ДП «Одеська залізниця» та його відокремленими структурними підрозділами, повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов, укладених між господарюючими суб'єктами договорів, що підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, котрі підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

При цьому, подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

До того ж, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем та його відокремленими структурними підрозділами сформовано податковий кредит, та віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів товари (роботи, послуги) контрагентами позивача ДП «Одеська залізниця», та його відокремлених структурних підрозділів, не надано.

Водночас, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

Зокрема, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, встановлено, що факт отримання позивачем ДП «Одеська залізниця», та його відокремленими структурними підрозділами визначених умовами договорів товарів (робіт, послуг), повністю підтверджено наданими платником податків та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача та його відокремлених структурних підрозділів, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем та його відокремленими структурними підрозділами спірних сум до складу валових витрат.

Також, встановлено, що ВСП Миколаївською дистанцією колії №14 Одеської залізниці до складу валових витрат включено витрати з організації проведення атестації робочих місць працівників, праця котрих пов'язана з господарською діяльністю структурного підрозділу, та відповідно до Закону України «Про відпустки», Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2003р. №679, Наказу Укрзалізниці від 01.11.2004р. №235 «Про удосконалення заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів робітникам залізничного транспорту України», є обов'язком ВСП Миколаївською дистанцією колії №14 Одеської залізниці.

Відповідно до п.п.1,2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків, як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 означеного Порядку, встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Також, з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними були включені до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем та його відокремленими структурними підрозділами, виписаних відповідними контрагентами, податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, включена позивачем та його відокремленими структурними підрозділами до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена наявними у матеріалах справи податковими накладними, виписаними контрагентами з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України. Таким чином, вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як і не доведено здійснення позивачем (його відокремленими структурними підрозділами) та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що дані наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками фінансово-господарських операцій, та доказів на підтвердження відсутності у посадових осіб підприємств повноважень на укладання таких договорів, та відсутності у контрагентів позивача (його відокремленими структурними підрозділами) повноважень виписувати податкові накладні.

Крім того, апеляційним судом не приймаються до уваги викладені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в Акті №2/28-08-42/01071315/1 від 13.01.2015р. «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Одеська залізниця» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2010року по 31.12.2012року», посилання, зокрема, на встановлені іншими податковими органами в актах перевірки порушення контрагентів позивача та його відокремлених структурних підрозділів, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11).

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, предметом доказування в межах розгляду даної категорії спорів, є реальність та фактичність фінансово-господарських операцій, що у подальшому слугує підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Водночас, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених первинних документів, встановлено, що означені фінансово-господарські операції мали реальний характер, та були опосередковані дійсним рухом активів. Зокрема, з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

До того ж, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2011р., залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі №2а-7594/11/0870, задоволено адміністративний позов Приватного підприємства «Турбо-К», котре є одним із контрагентів Державного підприємства «Одеська залізниця», ВСП «Локомотивне депо Херсон», та ВСП «Локомотивне депо Миколаїв», та визнано протиправними, та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя №0000212305 від 05.04.2011року та №0000372305 від 10.06.2011року.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів, які б вказували на невідповідність правочинів ПП «Турбо-К» актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; ПП «Турбо-К» належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, платник податків у подальшому використав придбані у контрагентів товари у своїй господарській діяльності.

Також, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.08.2012р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі №2а-2814/12/2170, адміністративний позов Приватного підприємства «Інтерметал-СП», яке є одним із контрагентів ВСП «Локомотивне депо Херсон», задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, які полягають у складенні Акта від 01.06.2012року №80/15-3/36419500 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтерметал-СП" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012року по 30.04.2012року, їх реальності та повноти відображення в обліку". Визнано протиправними дії ДПІ у м.Херсоні щодо проведення зустрічної звірки (документальної невиїзної позапланової перевірки) ПП "Інтерметал-СП", за результатами якої складений акт від 01.06.2012року № 80/15-3/36419500. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Херсоні щодо визнання нікчемними угод, укладених ПП "Інтерметал-СП" з контрагентами за період 01.03.2012року по 30.04.2012року в акті від 01.06.2012року №80/15-3/36419500.

В межах розгляду означеної справи Херсонським окружним адміністративним судом, з яким погодився Одеський апеляційний адміністративний суд, встановлено, що викладені Державною податковою інспекцією у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби в Акті від 01.06.2012року № 80/15-3/36419500 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтерметал-СП" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012року по 30.04.2012року, їх реальності та повноти відображення в обліку", висновки щодо визнання нікчемними всіх укладених ПП "Інтерметал-СП" з контрагентами постачальниками та покупцями угод, не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України, оскільки податковим органом не наведено жодної підстави, та не надано належних доказів вважати укладені Підприємством угоди нікчемними правочинами, а посилання ДПІ на частини 1, 5 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України, є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Також, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі №821/613/13-а (Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження), задоволено адміністративний позов ТОВ «Фаворіт-Найс», котре є одним із контрагентів ВСП «Локомотивне депо Херсон», та ВСП «Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці», визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними угод, укладених ТОВ "Фаворіт-Найс" з контрагентами за період з 11.05.2011р. по 31.12.2011р. в акті від 20.01.2012р. №6/23-1/37517254 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фаворіт-Найс" з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ за період з 11.05.2011р. по 31.12.2011р.»; визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, які полягають в зміні в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ "Фаворіт-Найс" у період з 11.05.2011р. по 31.12.2011р.; зобов'язано Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ "Фаворіт-Найс" у період з 11.05.2011р. по 31.12.2011р.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи судом першої інстанції встановлено, що викладені Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби в акті від 20.01.2012р. №6/23-1/37517254 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фаворіт-Найс" з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ за період з 11.05.2011р. по 31.12.2011р.», висновки щодо визнання нікчемними всіх укладених ТОВ "Фаворіт-Найс" з контрагентами постачальниками, та покупцями угод, не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України, оскільки висновки про нікчемність операцій податкового органу є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені платником податків угоди нікчемними правочинами, а посилання ДПІ на частини 1, 5 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Таким чином, включення ДП «Одеська залізниця» спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин, повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів ДП «Одеська залізниця» податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн.

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 06.08.2007р. між пов'язаними підприємствами «Укрзалізниці», у тому числі, ДП «Одеська залізниця» (Позичальник) та BARCLAYS CAPITAL (Основний організатор фінансування) та фінансовими установами, зазначеними в частині І Додатку І (Первинні кредитори) та BARCLAYS BANK PLC (агент) був укладений Строковий кредитний договір №1048/07-ЦЮ, відповідно до п.2.1 розділу 2 якого Кредитори відкривають для Позичальників строкову кредитну лінію в Доларах США на загальну суму, яка дорівнює загальним зобов'язанням.

Так, відповідно до частини І Додатку І «Первинні сторони» Строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р. BARCLAYS BANK PLC є первинним кредитором.

На виконання вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004р. №270, вищеозначений Строковий кредитний договір №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р. в установленому порядку був зареєстрований в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області, про що видано відповідне Реєстраційне свідоцтво від 06.08.2007р. №7456, з якого вбачається, що BARCLAYS BANK PLC є резидентом Сполученого Королівства Великобританії.

До Строкового кредитного договору від 06.08.2007р. №1048/07-ЦЮ вносилися зміни, зокрема, Договором від 06.08.2009р. №215/09-ЦЮ про внесення змін шляхом викладення у новій редакції щодо строкового кредитного договору від 06.08.2007р., та Другим договором від 19.11.2010р. №362/2010-ЦЮ про внесення змін шляхом викладення у новій редакції щодо строкового кредитного договору від 06.08.2007р., зміненого та викладеного у новій редакції відповідно до договору про внесення змін шляхом викладення у новій редакції від 06.08.2009р. Вказаними правочинами до строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р. зміни щодо кредитора не вносились. Означені зміни до Строкового кредитного договору від 06.08.2007р. №1048/07-ЦЮ були в установленому порядку зареєстровані в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області, про що свідчать наявні у матеріалах справи Додатки до Реєстраційного свідоцтва від 12.08.2009р. №1, від 25.05.2010р. №2, від 21.12.2010р. №3.

Також, судом першої інстанції встановлено, що BARCLAYS BANK PLC було виконано умови Строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р., та перераховано на користь пов'язаних підприємств «Укрзалізниці», у тому числі, ДП «Одеська залізниця», визначені умовами вказаного Договору грошові кошти, про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська квитанція від 11.11.2014р., відповідні банківські документи Барклейз Кепітал, інвойси.

Згідно з п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.160.1 ст.160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, серед іншого, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобовязаннями, випущеними (виданими) резиденту.

Підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що проценти це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Укладені і ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписана конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993року (11.08.1993р. набрала чинності), котра застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягнені від імені Договірних Держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків.

Згідно з п.1 ст.4 означеної Конвенції, "резидент однієї Договірної Держави" - особа, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Відповідно до ст.11 "Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна" проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.

Підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави з метою отримання переваги міжнародного договору є основним у міжнародному оподаткуванні, у зв'язку з чим кожна відповідна форма іноземної держави потребує підтвердження від компетентного органу другої Договірної Держави того факту, що юридична особа являється резидентом цієї другої Договірної Держави, та має право на застосування до його доходів з джерелом його походження з України відповідних положень договору.

Так, BARCLAYS BANK PLC є резидентом Сполученого Королівства у значенні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Сполученим Королівством і Україною, та підлягає оподаткуванню в Сполученому Королівстві щодо усіх його прибутків, про що, серед іншого, свідчать наявні у матеріалах справи відповідні Свідоцтва про статус нерезидента у Сполученому Королівстві від 11.01.2010р. №268/21610 01560, від 01.01.2011р. №268/21610 01560, від 01.01.2012р. №268/21610 01560, від 08.01.2014р. №268/21610 01560, виданих Державним управлінням Великої Британії з податків і митних зборів, та в яких, зокрема, зазначено, що BARCLAYS BANK PLC є резидентом Сполученого Королівства у значенні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Сполученим Королівством і Україною, та підлягає оподаткуванню в Сполученому Королівстві щодо усіх його прибутків.

Зокрема, відповідно до наявного у матеріалах справи Листа Баркліз від 09.12.2014р., надісланого на адресу Державної адміністрації залізничного транспорту України, за підписом ОСОБА_10, ВАТ «Баркліз Банк» (BARCLAYS BANK PLC) («Баркліз») є податковим резидентом у Сполученому Королівстві та підлягає оподаткуванню згідно з законодавством про податок Сполученого Королівства. Будь-які оплати відсотків, здійснені Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею) («Позичальник) Баркліз за Договором кредитування, укладеним від 6 серпня 2007р. між, у тому числі, Позичальником, Баркліз Кепітал в якості організатора фінансування та Баркліз в якості первинного кредитора та агента («Договір кредитування») у 2010р., 2011р. та 2012р., підлягатиме оподаткуванню в Сполученому Королівстві згідно з законодавством про податок Сполученого Королівства, діючим на теперішній час.

20.11.2014р. Фінансово-економічним департаментом Укрзалізниці на імя начальника фінансово-економічної служби ДП «Одеська залізниця» Будник О.В. надіслано Лист №ЦФ-16/187, за підписом начальника Департаменту ОСОБА_11, у якому зазначено, що відповідно до Строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р. BARCLAYS BANK PLC є первинним кредитором, що підтверджується Реєстраційним свідоцтвом, виданим Національним банком України. Фактичне перерахування коштів (основного боргу і процентів) здійснювалося лише на банківський рахунок BARCLAYS BANK PLC первинного кредитора. BARCLAYS BANK PLC первинний кредитор, надаючи залізниці кредит від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, здійснював банківську діяльність. BARCLAYS BANK PLC первинний кредитор не є комерційним агентом, так як діяв від свого імені. Тому, BARCLAYS BANK PLC первинний кредитор є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, отриманого із джерел в Україні.

Таким чином, BARCLAYS BANK PLC є саме первинним кредитором, тобто бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, отриманого із джерелом його походження з України, а відтак фактичне право на проценти за Строковим кредитним договором №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р. має виключно резидент Сполученого Королівства Великобританії - BARCLAYS BANK PLC, котрий виконав обов'язок щодо перерахування на користь повязаних підприємств «Укрзалізниці», у тому числі, ДП «Одеська залізниця», грошових коштів, та відповідно вправі вимагати від контрагента зустрічних зобовязань повернення кредиту та сплати процентів за умовами означеного Строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007р., у зв'язку з чим позивачем - ДП «Одеська залізниця» цілком правомірно застосовано положення ст.11 "Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна".

Відтак, на підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувані позивачем - Державним підприємством Одеська залізниця податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р. №0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення вимог чинного податкового законодавства, а тому позовні вимоги Державного підприємства Одеська залізниця правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів , - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2015р. №0000094200, від 28.01.2015р.№0000014200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 629921грн., від 28.01.2015р. №0000024200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 505099,50грн., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк