Ухвала суду № 49990315, 08.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1770/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Римар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2014 року №0023921701, №0023911701, №0023931701; вимоги №Ф НОМЕР_1 від 04 грудня 2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій №0002781701 від 10 лютого 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 04 грудня 2014 року №0023921701, №0023911701, №0023931701; вимогу Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 04 грудня 2014 року №Ф НОМЕР_1; рішення про застосування штрафних санкцій Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 10 лютого 2015 року №0002781701.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена документальна планова перевірка позивача за результатом якої складений акт №2767/15-05-17-01/НОМЕР_2 від 21 листопада 2014 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року".

У висновках вказаного акта зазначено, що позивачем порушені п.1 ст. 7, п.5 ст. 8, п.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.3.2, розд. ІІІ, п.4.5, розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті чого донараховано єдиного внеску у сумі 11 483, 45 грн.; п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.171.2 ст. 171, п.177.1 п.177.2 п.177.3 п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 29 744, 55 грн.; п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1 п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 18 580 грн.; п.44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України.

На підставі вказаного акта Білгород-Дністровською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року №0023921701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем 0 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн.; №0023911701 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 29 744, 55 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі 14 872, 28 грн.; №0023931701 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 18 580 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі 9 290 грн.

Також на підставі вказаного акта Білгород-Дністровською ОДПІ була винесена вимога про сплату боргу від 04 грудня 2014 року №Ф-0023891701 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11 483, 45 грн. та рішення від 10 лютого 2015 року №0002781701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 574, 17 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення позивачем було подано первинну скаргу до ГУ ДФС в Одеській області, за наслідком розгляду якої ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення №Ф-15-32-10-02-08 від 12 січня 2015 року якою первинну скаргу залишено без задоволення.

На підставі вказаного рішення платником податків 19 лютого 2015 року отримано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002781701 від 10 лютого 2015 року в сумі 574, 17 грн.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС в Одеській області позивачем подано повторну скаргу до ДФС України, рішенням якої від 18 лютого 2015 року №1467/ф/99-99-10-01-07-15 вказану скаргу направлено на новий розгляд до ГУ ДФС в Одеській області.

16 березня 2015 року позивачем отримано рішення ДФС України від 12 березня 2015 року №2250/ф/99-99-10-01-03-14, яким скаргу позивача на рішення ГУ ДФС в Одеській області від 12 січня 2015 року №Ф/15-32-10-02-08 залишено без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що в матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання позивачем товару у ТОВ "Енерджи-Продакт НК" та використання вказаного товару у власній господарській діяльності, а також те, що придбання позивачем автомобіля для здійснення господарської діяльності підтверджується наявними у справі документами, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, та те, що реєстрація автомобілів та інших машин за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, або фізичною особою - підприємцем не передбачено, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої при придбанні позивачем автомобіля та газобетоних блоків, та правомірно віднесено до складу витрат суми сплачені по договору з ТОВ "Енерджи-Продакт НК". Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивач особисто вивозив придбаний товар (газобетоні блоки) від продавця на власному вантажному автомобілі складання товарно-транспортних накладних не є обов'язковим, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, факт виконання усного договору купівлі-продажу газобетоних блоків, який був укладений позивачем з ТОВ "Енерджи Продакт НК" підтверджено видатковими та податковими накладними, рахунками та платіжними дорученнями.

Окрім цього, придбані газобетоні блоки у ТОВ "Енерджи Продакт НК" були реалізовані позивачем КП "Будова" відповідно до умов договору купівлі-продажу "№20/06, що в свою чергу підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів, колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Енерджи Продакт НК" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, з урахування того, що наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом є доведеним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1848/26-55-22-09/37171236 від 03 липня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Енерджи Продакт НК" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року", оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, оскільки за умови складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

При цьому, апелянтом також не наведено жодних доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ "Енерджи Продакт НК".

В свою чергу контролюючим органом не спростовано те, що на момент складання первинних документів за спірною господарською операцією контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом необґрунтовано встановлено завищення позивачем податкового кредиту, який був сформований за рахунок придбання у ТОВ "Адіс-Мотор" транспортного засобу Peugeot 308 SW та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу податкового кредиту були віднесені податкові накладні, які були виписані ТОВ "Адіс-Мотор" на виконання договору №00000000000000000160 від 29 квітня 2013 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 придбав автомобіль Peugeot 308 SW для використання його у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що оскільки суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець не може бути власником рухомого майна, а придбання такого майна суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований платником податку на додану вартість може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операцією з придбання зазначеного майна не виникає, оскільки як було вірно зазначено судом першої інстанції, Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (затверджено постановою Кабінету міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року) не передбачає реєстрацію автомобіля за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, або фізичною особою-підприємцем, а відтак враховуючи те, що позивач не є юридичною особою, транспортний засіб повинен реєструвати як за фізичною особою, не зважаючи на те, що автомобіль придбаний для використання у власній господарській діяльності. Тому, враховуючи те, що придбання автомобіля підтверджується первинними документами, колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за рахунок придбання у ТОВ "Адіс-Мотор" транспортного засобу Peugeot 308 SW.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати обґрунтованими доводи контролюючого органу щодо наявності встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, є правильним, а відтак податкове повідомлення-рішення №0023931701 від 04 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 27 870 грн., з яких за основним зобов'язанням у сумі 18 580 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 290 грн. підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0023911701 від 04 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 44 616,83 грн., оскільки враховуючи те, що встановлено правомірне включення позивачем до витрат понесені підприємцем витрати на придбання товарів у ТОВ "Енерджи Продакт НК" на суму 181 335 грн. без ПДВ, податковий орган в свою чергу безпідставно не врахував дані витрати та помилково донарахував податок на доходи фізичних осіб.

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо непідтвердження факту перевезення придбаного товару, а саме газобетоних блоків, а саме відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з чим податкового повідомлення - рішення №0023921701 від 04 грудня 2014 року, яким застосовано до позивача штрафна санкція у розмірі 510 грн., у звязку з ненаданням товарно-транспортних накладних на перевезення товару також підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0023921701, №0023911701, №0023931701; вимоги №Ф НОМЕР_1 від 04 грудня 2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій №0002781701 від 10 лютого 2015 року, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний