Ухвала суду № 49989643, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8897/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» (далі - позивач, ТОВ «Офіс Менеджмент Груп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 р. №0002572204 та №0002582204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Прод-ресурс» та ТОВ «Сакрос» за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р., з ТОВ «Номекс-Про» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., з ТОВ «Ньюкост Менеджмент» та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р., за результатами якої складено акт від 27.03.2015 р. №284/26-54-22-04-07/39096973.

У вказаному акті перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 3351773,00 грн., а також до порушення п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму в розмірі 3724193,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 р. №0002572204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3351773,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 837943,25 грн., і №0002582204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3724193,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1862096,50 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем і ТОВ «Прод-ресурс», ТОВ «Сакрос», ТОВ «Номекс-Про», ТОВ «Ньюкост Менеджмент» і ТОВ «Дельфін Медіа» підтверджуються відповідними первинними документами та є товарними, а відповідачем зворотного не доведено.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що товарність фінансово-господарських операцій позивача за договором про надання рекламних послуг від 14.02.2014 р. №01-012612/11, укладеним з ТОВ «Дельфін Медіа», договорами комплексного рекламно-маркетингового обслуговування від 30.04.2014 р. №3 та від 27.09.2014 р. №27-09/2014, укладеними з ТОВ «Прод-ресурс» і ТОВ «Нькост Менеджмент», договорами комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій від 02.05.2014 р. №83 і від 24.06.2014 р. №83, укладеними з ТОВ «Сакрос» і ТОВ «Номекс-Про», підтверджується відповідними первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

При цьому, на момент виникнення між позивачем і зазначеними контрагентами спірних правовідносин останні були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, доказів щодо існування стосовно них будь-яких вироків суду, яким б встановлювався факт фіктивного підприємництва, у матеріалах справи не міститься і відповідачем суду надано не було.

Крім того, факт виконання контрагентом позивача ТОВ «Прод-ресурс» умов зазначеного вище договору щодо виконання комплексного рекламно-маркетингового обслуговування підтверджується наявними у матеріалах справи макетами зображень для розміщення на засобах реклами, фото таблицями, рекламним роліком.

Колегія суддів відзначає й те, що реальність спірних господарських операцій також підтверджується договорами оренди від 01.05.2014 р. №Д559 та №ОТ1068, укладеними позивачем з ПАТ «Кияни» та ТОВ «Господарник», і відповідними актами приймання-передачі, згідно з якими позивач отримав в оперативну оренду майнові комплекси, з метою підтримання належного технічного стану яких здійснювались спірні господарські операції з ТОВ «Сакрос» і ТОВ «Номекс-Про».

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.86 КАС України, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про фіктивність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами є необґрунтованими і голослівними.

Посилання апелянта на висновки актів перевірок контрагентів позивача є безпідставними і такими, що за відсутності інших належних і допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів суперечать нормам чинного законодавства, з огляд на наступне.

Так, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Доводи апелянта про відсутність контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, про анулювання в них свідоцтв платників ПДВ та про відсутність у них умов для ведення господарської діяльності також не підтверджуються жодними належними і допустимими, у відповідності зі ст.70 КАС України, доказами та переважно засновані на інформації актів перевірок контрагентів позивача, про які зазначено вище.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що апелянт, будучи суб'єктом владних повноважень, відповідачем у цій справі, яким прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України взагалі не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували фіктивність спірних господарських операцій, а рішення суду, виходячи з приписів ст.159 КАС України, повинно бути законним, обґрунтованим і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ганечко О.М.

Оксененко О.М.