Ухвала суду № 49989640, 09.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4504/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаті» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаті» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві пред'явила позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаті» про стягнення податкового боргу у розмірі 1 658 257,05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з податку, а саме нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 1 658 257,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.05.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ітаті» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 15.11.2013 року №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація) згідно листа ПАТ «Міський Комерційний Банк» від 05.03.2014 року №17.4/284 (вх.ДПІ від 11.03.2014 року №12938/10), за результатами якої складено акт № 409/26-55-22-06/33102834 від 14.05.2014 року.

Згідно висновків, викладених в акті, позивачем встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України, на загальну суму 76095600,00 рос.руб (еквів. 19060425,89 грн.) за договором від 15.11.2013р. №09857000 з компанією ОАО НПО «ЭЛСИБ» (Російська Федерація).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 72426552206 від 28.05.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 1 658 257,05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 року по справі № 826/7864/14 за позовом ТОВ «Ітаті» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 72426552206 від 28.05.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 року.

Таким чином, в порядку ст. 254 КАС України, судове рішення у вказаній справі набрало законної сили, а сума податкового зобов'язання є узгодженою в порядку, передбаченому законом.

Однак, відповідачем податкові зобов'язання добровільно сплачені не були, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 06.10.2014 р. за № 9382-25, яка отримана відповідачем 03.11.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів оскарження податкової вимоги відповідачем не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Матеріалами справи підтверджено, що нараховані грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням, яке визнано правомірним, зокрема, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року, на час розгляду справи не сплачені в добровільному порядку.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату вказаних грошових зобов'язань відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що грошові кошти заявлені до стягнення не належним податковим органом.

Згідно із пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 160 від 21 травня 2014 року «Про утворення Державної фіскальної служби», вирішено: утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06 серпня 2014 року «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», вирішено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС; реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано в Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Отже, у зв'язку із реорганізацією ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві шляхом приєднання до відповідної ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві всі права та обов'язки відповідача переходять до його правонаступника - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаті» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.