Ухвала суду № 49989046, 02.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 рокусправа № 804/2782/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача: Макаренко Н.А.,

представника відповідача Синявського І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адмінітративного суду від 14 квітня 2015 року у справі № 804/2782/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонбудсервіс» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.02.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 0002701500.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.11.2014 року № 0002701500.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги аперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонбудсервіс» зареєстроване як юридична особа ( код ЄДРПОУ 32692643) з 02.12.2003 року Криворізьким районним управлінням юстиції (свідоцтво № 12271200000003248) за адресою: 50031, Дніпропетровська область, м.Кривий ріг, вул.Ігнатьєва, буд.3, перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній ОДПІ, є платником податку на додану вартість (свідоцтво №200046951) (а.с. 46-50 т.1).

Відповідач - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 20.10.2014 року по 25.10.2014 року Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еталонбудсервіс» з питання дотримання вимог норм податкового законодавства щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та ТОВ «Голден Торг Центр» за травень 2014 року, за результатами якої 31.10.2014 року складено акт № 183/04-83-22-03/32692643 (а.с.59-67 т.1).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України у зв'язку з не підтвердженням фактів здійснення господарських операцій, в результаті чого за травень 2014 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 214447,23 грн.;

- не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарів (послуг), які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу та здійснені для операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Не погодившись з вказаними висновками перевірки, ТОВ «Еталонбудсервіс» подало відповідачу заперечення на акт перевірки разом з первинними документами, що не були надані до перевірки. Заперечення податковим органом були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 31.10.2014 року залишені без змін.

За результатами перевірки на податковим оганом 26.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002701500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Еталонбудсервіс» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 321670,85 грн., в тому числі за основним платежем - 214447,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107223,62 грн. (а.с.76 т.1).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка була залишена контролюючим органом без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.68-70, 71-75 т.1).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені та підтверджені ТОВ «Еталонбудсервіс» належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку позивача. Придбавши товари та послуги для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. податок на додану вартість, не маючі заборгованості перед контрагентами, позивач правомірно набув право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Приписами п.186.1 ст.186 ПК України визначено місце постачання товарів, а саме: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Еталонбудсервіс» (підрядник) було укладено з ТОВ «НВП «Євробудстандарт» (субпідрядник) наступні договори субпідряду:

1. Договір № 26 від 30.04.2014 року щодо виконання субпідрядником будівельно-монтажних робіт на об'єкті: «СПЦ-1. ПС-150-1. Ділянка обробки катанки. Установка обладнання для пресування і обв'язки бунтів катанки» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за адресою: 50095, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1 (а.с.113-114 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору надані наступні первинні документи: податкові накладні № 55 від 26.05.2014 року, № 54 від 23.05.2014 року, рахунки-фактури № 21 від 23.05.2014 року, № 23 від 26.05.2014 року (на загальну суму 602346,74 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 100391,12 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 03 за травень 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за травень 2014 року, специфікація № 01 прийому виконаних підрядних робіт за травень 2014 року, відомості поставки матеріалів підрядника до специфікації № 01 за травень 2014 року, специфікація № 03 прийому виконаних субпідрядних робіт за травень 2014 року, акт прийому-передачі давальницьких матеріалів субпідряднику за травень 2014 року (а.с. 115-126 т.1).

Розрахунки проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 817 від 03.06.2014 року, № 852 та № 853 від 06.06.2014 року, №929 від 25.06.2014 року, № 936 від 26.06.2014 року (а.с. 141-145 т.1) .

2. Договір № 30 від 05.05.2014 року щодо виконання субпідрядником робіт по ремонту дозіровочно-розподільних пристроїв системи змазки відкритих зубчастих передач міксерних кранів № 1, 2, 3, 4, 51 конвертерного цеха ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за адресою: 50095, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1 (а.с.127-128 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору надані наступні первинні документи: податкова накладна № 53 від 28.05.2014 року, рахунок-фактура №25 від 28.05.2014 року; акт № 423-03-05 прийому виконаних підрядних робіт за травень 2014 року на загальну суму 60336,66 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10056,11 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт (витрат) за травень 2014 року, локальний кошторис № 423-Р-4-1 (ВДЦ № 423-Р) (Ф2 № 423-03-05) з відомостю ресурсів, розрахунок №2 загальновиробничих витрат (а.с.129-140 т.1).

Зазначені податкові накладні по вказаним договороам внесені продавцем до єдиного реєстру, що підтверджується наявними в матеріалах срави витягами з Єдиного реєстру податкових накладних ( а.с. 190-193 т.1).

На підтвердження реальності господарської операції з ТОВ «Євробудстандарт» позивачем надано Договір № 450 від 17.01.2014 року, укладений між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (замовник) та ТОВ «Еталонбудсервіс» (підрядник) щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: «СПЦ-1. ПС-150-1. Ділянка обробки катанки. Установка обладнання для пресування і обв'язки бунтів катанки» ( а.с. 246-250 т.1 , а.с.1-20 т.2).

Відповідно до п. 1.1, 8.1 договору підрядник має право залучати до виконання робіт сторонні організації (субпідрядника) тільки за письмовою згодою замовника та тільки з числа підприємств та організацій, що затверджені замовником для виконання відповідних робіт на території та/або об'єктах замовника.

При порушенні підрядником умов залучення субпідрядника до виконання робіт, підрядник сплачує штраф в розмірі 1% від загальної вартості договору, але не менше 80 000 грн. та не більше 8000000 грн..

На підтвердження виконання умов договору надано рахунки-фактури №СФ-0000092 від 23.05.2014 року на суму 341336,40 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 56889,40 грн., №СФ-0000094 від 26.05.2014 року на суму 417427,20 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 69571,20 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за травень 2014 року, специфікації прийому виконаних підрядних робіт за травень 2014 року № 1, № 3, відомості постачання матеріалів підрядника до специфікації № 1, реєстр змонтованого обладнання на об'єкті за травень 2014 року, акти прийому виконаних підрядних робіт за травень 2014 року № 01, № 03, акт №03 від 21.05.2014 року про витрату давальницьких матеріалів, графік виконання та фінансування робіт, (а.с.21 - 39 т. 2).

Розрахунки проведено ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у безготівковій формі у повному обсязі на суму 757388,3 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 139093,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0600020730 від 02.07.2014 року, № 0600022081 від 14.07.2014 року ( а.с. 39, 41 т.2).

Посилання апелянта на ту обставину, що в акті перевірки податковим органом зазначено про відсутність письмової згоди позивачу від замовника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на залучення третіх осіб до виконання робіт на території замовника, а також відсутніст документів, що підтверджують виїзд та перебування субпідрядника ТОВ «НВП «Євробудстандарт» на території замовника, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваної постанови в судовому засіданні першої інстанції встановлено, що директор ТОВ «Еталонбудсервіс» ОСОБА_3 отримав усну згоду від замовника на залучення субпідрядника ТОВ «НВП «Євробудстандарт», що підтверджується прийняттям замовником у ТОВ «Еталонбудсервіс» виконаних субпідрядником робіт та відсутністю застосування штрафу за порушення умов залучення субпідрядника до виконання робіт. Вказана обставина апелянтом не спростована.

Посилання апелянта на ту обставину, що укладення позивачем (який сам є підрядником) з іншими підприємствами договорів субпідряду викликає сумніви, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки суб'єкт господарювання не зобов'язаний виконувати всі (або деякі) будівельні роботи власними силами з огляду на те, що для таких цілей і існують інститути підряду та субпідряду.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Еталонбудсервіс» (постачальник) укладено договір № 32 від 30.05.2014 року з ТОВ «Голден Торг Центр» (покупець) з доданою до нього специфікацією №1 від 30.05.2014 року, щодо постачання насосної станції ZPU-08 з блоком управління на загальну суму 624000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 104000 грн. (а.с.146-147-зворіт т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору надано наступні первинні документи: податкова накладна № 8 від 30.05.2014 року, рахунок-фактура № 3 від 30.05.2014 року, видаткова накладна № 4 від 30.05.2014 року, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2014 року (а.с. 148 -150, 155 т.1).

Розрахунки проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 930 від 25.06.2014 року, № 953 від 02.07.2014 року, № 991 від 07.07.2014 року, № 1002 від 08.07.2014 року (а.с. 151-154 т.1).

Зі службової записки на ім'я директора ОСОБА_3 від 18.06.2014 року вбачається, що на виконання постачання на адресу ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - ПАТ «ІнГЗК») системи змазки Лінкольн за договором постачання № 4636-08 від 06.08.2013 року ТОВ «Еталонбудсервіс» було доукомплектовано власними силами придбану у ТОВ Голден Торг Центр» насосну станцію ZPU-08 з блоком управління (а.с. 184 т.1).

На підтвердження реальності господарської операції з ТОВ «Голден Торг Центр», використання товару (обладнання), придбаного у вказаного контрагента, у своїй господарській діяльності та його подальшої реалізації позивачем надано Договір №4636-08 від 06.08.2013 року, укладений між ТОВ «Еталонбудсервіс» (постачальник) та ПАТ «ІнГЗК» (покупець), за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує обладнання відповідно специфікацій. Постачання здійснюється згідно до п. 3.1-3.2 договору видами транспорту, вказаними в специфікаціях на умовах «Інкотермс 2000 року» (а.с. 156-162 т. 1).

На підтвердження виконання вказаного договору надано наступні первинні документи: специфікації № 1 від 06.08.2013 року, № 2 від 22.08.2013 року, № 4 від 12.03.2014 року, № 5 від 03.03.2014 року, № 6 від 30.04.2014 року, № 7 від 28.05.2014 року, №8 від 05.06.2014 року, № 9 від 28.08.2014 року, № 10 від 28.08.2014 року, № 11 від 10.10.2014 року, згідно яких обладнання постачається автомобільним транспортом за рахунок постачальника на умовах СРТ (склад покупця); рахунки-фактури № СФ-0000036 від 06.03.2014 року, № СФ-0000036/3 від 10.04.2014 року, № СФ-0000113 від 20.06.2014 року, №СФ-0000130 від 09.07.2014 року, видаткова накладна № РН-0000025 від 20.06.2014 року та коригуюча видаткова накладна до неї № РН-0000018/2 від 09.07.2014 року, акт формування первинної вартості системи змазки Лінкольн від 18.06.2014 року, довіреність № 1654 від 17.06.2014 року, службова записка (а.с.163 - 185 т.1).

Розрахунки ПАТ «ІнГЗК» проведено у безготівковій формі у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки за 08.04.2014 року, 15.05.2014 року, 08.07.2014 року, 22.07.2014 року ( а.с. 186 -189 т.1).

Отримання покупцем обладнання - системи змазки Лінкольн підтверджується довіреністю №1654 від 17.06.2014 року на ім'я провідного інженеру ПАТ «ІнГЗК» ОСОБА_4 (а.с. 183 т.1).

Крім того, згідно відмітки відділу охорони № 4 ТОВ «Сокіл-КР» на оборотній стороні видаткової накладної №РН-0000025 від 20.06.2014 року автомобіль НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_5, 20.06.2014 року перетинав КПП№ 2 та КПП №14 ПАТ «ІнГЗК», доставивши покупцю систему смазки Лінкольн (а.с. 182 зворіт т.1).

Відповідно до наданих позивачем наказів № 138-К від 01.09.2011 року та № 36/1 від 05.08.2014 року, виписки з журналу-ордеру по рахунку 105 «Транспортні засоби» станом на 01.04.2015 року встановлено, що у ТОВ «Еталонбудсервіс» на балансі знаходиться автомобіль НОМЕР_4, який закріплено за начальником технічного відділу підприємства ОСОБА_5 (а.с. 234- 236 т.1).

Можливість ведення господарської діяльності ТОВ «Еталонбудсервіс», в т.ч. доукомплектації насосної станції ZPU-08 з блоком управління підтверджується формою 1ДФ за 2 квартал 2014 року, згідно якої на підприємстві працювало 48 осіб, а також договором оренди нерухомого майна № 2 від 15.11.2013 року щодо оренди позивачем нежитлового приміщення - господарчий блок (гаражі) площею 60 кв.м. та додатковою угодою до нього №1 від 02.06.2014 року щодо оренди нежитлового приміщення - господарчий блок (гаражі) площею 155,2 кв.м. ( а.с. 237-245 т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем як до суду, так і під час перевірки, було надано всю первинну документацію підприємства, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача є платникаи податку на додану вартість та сплачують його.

З оглядом на наведене, колегія суддів не погоджується з посиланням апелянта щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та ТОВ «Голден Торг Центр», та наступну реалізацію, придбаних послуг у ТОВ «НВП «Євробудстандарт» на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Отже, ТОВ «Еталонбудсервіс» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з контрагентами, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Далі, апелянт в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на інформацію податкових баз даних та отриманий від ДПІ у Комунарівському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Євробудстандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.05.2014 року». Як зазначено апелянтом, в зазначеному акті вказано, що ТОВ «НВП «Євробудстандарт» не знаходиться за своєю податковою адресою, фактичне його місцезнаходження не відомо, первинними документами фінансово-господарські відносини з контрагентами постачальниками та покупцями за перевіряє мий період не підтверджено. Відносно ТОВ «Голден Торг Центр» в акті перевірки позивача податковим органом з посиланням на данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та данні ЄРПН встановлено, що продукція, придбана у ТОВ «Голден Торг Центр», не була реалізована жодному контрагенту. Згідно даних 1ДФ підприємство не подавало звітності за відповідний період, тому неможливо встановити кількість працюючих на підприємстві, наявність складських приміщень, наявність основних засобів, що свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності за травень 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, вищезазначені факти унеможливлюють визначення інформації податкових баз даних та отриманий від ДПІ у Комунарівському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області акт в якості належних доказів по даній справі.

Крім того, податковим органом не спростовано того факту, що контрагенти позивача на час виникнення спірних відношень та до теперішнього часу зареєстровані як платники податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином, податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного

управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття

податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.11.2014 року № 0002701500.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі №804/2782/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі № 804/2782/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 07 вересня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак