Постанова № 4997353, 13.05.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді- Бойка А.В.,

суддів: Золотнікова О.С.,

Кравця О.О.,

при секретарі: Петровій А.В.

за участю представника відповідачіОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Південної митниці, Південної регіональної митниці та Державної митної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Південної митниці, Південної регіональної митниці, Державної митної служби України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_3 таОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Південної митниці, Південної регіональної митниці, Державної Митної Служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою суду від 17 вересня 2008 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог був залучений ОСОБА_3

Уточнивши в судовому засідання свої позовні вимоги, позивач просив суд визнати не чинним та скасувати Наказ Голови Державної митної служби України №670-к від 25.04.2008 року в частині звільнення із займаної посади 30.04.08 року у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці відповідно до п 1 ст. 40 КЗпП України -ОСОБА_2 - начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної регіональної митниці; зобов'язати Державну митну службу України поновитиОСОБА_2 на посаді, яка відповідає попередній займаній посадіОСОБА_2 - начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної регіональної митниці, а саме начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної митниці; стягнути з Південної митниці на користьОСОБА_2 грошові кошти за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання постанови суду в частині поновленняОСОБА_2 на посаді; допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати ОСОБА_2 грошової суми у межах стягнення за один місяць.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_2 зазначив, що він працює в митних органах України з квітня 1979 року. Відповідно наказу ДМСУ за №670-к від 25 квітня 2008 року на виконання наказу від 29.01.08 року №61 «Про ліквідацію митних органів» на підставі подання Південної регіональної митниці ОСОБА_2. - начальника митного поста «Одеса-аеропорт» Південної регіональної митниці було звільнено з займаної посади 30 квітня 2008 року у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним та необґрунтованим, так як вважає, що фактично відбулася реорганізація Південної регіональної митниці та Приморської митниці шляхом злиття у Південну митницю. Також позивач вважає, що при звільненні не було враховано, що він має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, оскільки на його утриманні знаходиться дві малолітні дитини. Просить врахувати те, що на день звільнення він був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка наступила, коли він знаходився у черговій щорічній відпустці, про що він повідомив начальника відділу кадрів митниці.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року   позовні вимогиОСОБА_2 задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, 23 жовтня 2008 року була подана апеляційна скарга Південною митницею, а 24 жовтня 2008 року Південною регіональною митницею. В своїх апеляційних скаргах апелянти зазначають, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. А саме, на думку апелянтів, судом при розгляді справи в порушення вимог ст. 86 КАС України не прийнято усіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. Апелянти вважають, що не відповідає дійсності висновок суду, що фактично відбулась реорганізація Південної митниці шляхом злиття Південної регіональної та Приморської митниці. На думку апелянтів, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ст. 14 та ст. 15 МК України ліквідована Південна регіональна митниця та новостворена Південна митниця мають різний статус, різні функціональні обов'язки та різний ідентифікаційний код. Тому твердження суду першої інстанції про реорганізацію Південної регіональної митниці у Південну митницю є необґрунтованим.

Апелянти в своїх апеляційних скаргах також зазначають, що п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установ, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Але це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Апелянти в апеляційних скаргах вказують також те, що судом не прийнято до уваги, що абзац 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В даному випадку працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Тому, на думку апелянта, висновок суду по порушення прав позивача не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

 У зв'язку з викладеним в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити ОСОБА_2. в задоволені позову.

В свою чергу, 24 жовтня 2008 року, Державна митна служба України також звернулася з апеляційною скаргою, вважає постанову суду незаконною, оскільки при її прийнятті судом першої інстанції порушено норми ст. 159 КАС України. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом зроблено невірний висновок, щодо реорганізації митниць, шляхом злиття Південної регіональної митниці та Приморської митниці в результаті передачі прав та обов'язків правонаступнику - Південній митниці. Оскільки, з метою оптимізації діяльності й структури митних органів Держмитслужбою України видано наказ від 29.01.08 №61 «Про ліквідацію митних органів», яким було ліквідовано Південну регіональну митницю (п. 1.3.) та Приморську митницю (п. 1.7.) з 01.05.08. і правонаступництво у даному випадку відсутнє. Рішення про ліквідацію, прийняте уповноваженим органом, в межах повноважень, наданих законодавством і є чинним. Також апелянт вважає, що порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2. з Південної регіональної митниці з боку Державної митної служби України не допущено, оскільки він не відноситься до жодної з категорій працівників, звільнення яких, відповідно до чинного законодавства, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації, допускається лише з обов'язковим працевлаштуванням. ОСОБА_2 був працівником Південної регіональної митниці і був попереджений про наступне вивільнення 06.02.2008 року під підпис, як це передбачено ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. А звільнений був наказом Державної митної служби України від 25.04.2008 року №670-к «За номенклатурою посад Голови Служби» відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України саме з Південної регіональної митниці, у зв'язку з її ліквідацією.

Також апелянт вважає безпідставним покладення на Державну митну службу України обов'язку щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки виплата заробітної плати за посадою начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної регіональної митниці була передбачена в кошторисі видатків та штатному розписі саме Південної регіональної митниці.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. повністю.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Третя особа - ОСОБА_3в судове засідання апеляційної інстанції також не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Відповідно до наказу №2177-к від 20 жовтня 2008 року, ОСОБА_3звільнений з посади виконуючого обов'язки начальника митного поста «Одеса-аеропорт» Південної митниці. На посаду начальника митного пост «Одеса-аеропорт» Південної митниці, наказом №63-к від 20 січня 2009 року був переведенийОСОБА_4. (а.с.102)

Залучений до участі у справі ухвалою апеляційного суду від 06 квітня 2009 року третя особа -ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належними чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи представника Південної митниці та Державної митної служби України в підтримку апеляційних скарг, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність їх задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 з 1979 року проходив службу в органах державної митної служби. (а.с. 78)

На підставі наказу Державної Митної Служби України №445-к від 27 квітня 2007 року з 27 квітня 2007 року ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної регіональної митниці з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом митниці, у порядку переведення з Одеської митниці.(а.с.134)

Наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року за №61 було ліквідовано Південну регіональну та Приморську митниці.   (а.с.12)

Наказом Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №670-к на виконання наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів»ОСОБА_2 - начальника митного поста «Одеса - аеропорт» Південної регіональної митниці було звільнено із займаної посади 30 квітня 2008 року у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.   (а.с.10)

Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України від 24 серпня 2000 року №1022, визначено, що Державна митна служба України має право приймати рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації в установленому порядку митниць, регіональних митниць тощо. Відповідно до вимог ст. ст. 14, 15 Митного кодексу України вказані установи є юридичними особами.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним суб'єктам, забороняється.

Згідно з вимогами п.п. 7,8 наказу Державної митної служби від 29 січня 2008 року №64 (зі змінами) утворено Південну митницю, якій установлено код - 35819019 (а.с. 128), а ліквідованої Південної регіональної митниці належав код - 34674579 (а.с. 127), що на думку колегії суддів апеляційного суду є безумовним підтвердженням відсутності реорганізації однієї митниці в іншу. На підтвердження цієї думки є і той факт, що в жодному з наказів Державної митної служби України від 29 січня 2008 року за №61 і № 64, які не визнанні незаконними та не скасовані, не вказується правонаступництво Південної митниці.

Пунктом 8 наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць» підпорядковано Південну митницю Держмитслужбі. Зоною її діяльності визначено міста Одесу, Іллічівськ, Теплодар, Южний, Березівку, Білгород-Дністровський (крім територій пунктів пропуску через державний кордон України: «Старокозаче - Тудора», «Маяки - Удобне - Паланка»), Комінтернівський, Миколаївський, Овідіопольський райони Одеської області, залізничну станцію «Усатове» (Біляївський район), місцем розташування - місто Одеса. (а.с.53-56)

Хибною та помилковою є також думка стосовно того, що Державною Митною Службою України були виконані вимоги щодо створення нової митниці замість ліквідованих, тобто фактично відбулась реорганізація митниць шляхом злиття Південної регіональної митниці та Приморської митниці в результаті передачі прав та обов'язків їх правонаступнику. У зв'язку з цим судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що Державною Митною Службою України посада начальника митного поста «Одеса-Аеропорт» не скорочувалась та не виключалась, тому дія трудового договору, укладеного між позивачем та Державною митною Службою України, не припинялась, та, відповідно, були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Помилковими є і висновки суду першої інстанції, що підтвердженням реорганізації є те, що багато працівників Південної регіональної митниці були за їх заявами переведені до Південної митниці.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією передбачено ст. 32 КЗпП України.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що переведення працівників з інших митних установ до Південної митниці не було проведено згідно з вимогами ст. 32 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення працівника з підстав, викладених у пунктах 1,2,6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Однак це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Зі змісту ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України вбачається, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Позивача по справі - ОСОБА_2. було попереджено про наступне вивільнення під підпис 06 лютого 2008 року, а звільнений він був з Південної регіональної митниці, у зв'язку з її ліквідацією наказом Держмитслужби від 25 квітня 2008 року №670-к «За номенклатурою посад Голови Служби» відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.10)

При викладеннях обставинах, колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_2. з Південної регіональної митниці порушень чинного законодавства не було допущено.

Проте, поновлюючи позивача на посаді начальника митного поста «Одеса-Аеропорт» Південної митниці, суд першої інстанції фактично призначив його на посаду, яку він ні коли не обіймав, вийшовши при цьому за межи своїх повноважень та порушивши вимоги ст. 159 КАС України.

Таким чином, колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України тягне за собою скасування постанови та ухвалення нового рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Південної митниці, Південної регіональної митниці та Державної митної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2009 року.

Головуючий:  

Суддя  

Суддя