Вирок № 49915621, 09.09.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/872/14-к

В И Р О К

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого Зінченка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Горбатюк М.Г., Санжаровського С.С.,

Тімченко Ю.С.,

прокурора Кас'яненка Р.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області кримінальне провадження № 12014220430002985 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Ленінабад, Таджикистан, росіянки, громадянки України, яка має професійно-технічну освіту, неодружена, не працює, раніше судима вироком Люботинського міського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України 1 рік іспитового строку; вироком Люботинського міського суду Харківської області від 15 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 164 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 21.07.2014 року близько 04.00, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та повторно, шляхом вільного доступу проникла на огороджену територію двору домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, звідки таємно викрала лом металу міді загальною вагою 4 кг вартістю 188 грн., лом чорного металу загальною вагою 28 кг вартістю 47 грн. 60 коп., а всього майна на загальну суму 235 грн. 60 коп., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду, після чого ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникла та розпорядилася викраденим майном на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 08.07.2014 року близько 20.30, знаходячись в гостях у свого знайомого ОСОБА_4, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3, після спільного розпивання спиртних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в результаті раптово виниклого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та повторно, скориставшись обставиною, що ОСОБА_4 заснув, таємно викрала мобільний телефон «S-Tell S2-01», чим заподіяла потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 228 грн., після чого ОСОБА_3 з місця вчиненого злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.

Обвинувачена ОСОБА_3. винною за пред'явленим обвинуваченням себе визнала повністю та підтвердила обставини злочинів так, як вони викладені вище, у вчиненому щиро розкаялась.

Потерпілий ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, претензій до обвинуваченої він не має.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що бажає відшкодування вартості вкраденого ОСОБА_3 майна, яке зазначене ним у цивільному позові, а саме проводку на вантажний автомобіль Мерседес 2434, датчики покажчика повороту, температури повітря, напруги у кількості 4 шт., пульт керування пневматикою, датчик джойстика перемикання передач, два відрізки електрокабеля 4 та 5 метрів, пружини передні від автомобіля Мерседес 124 2 шт. та пружини задні 2 шт., пружини передні від автомобіля ВАЗ-21093 6 шт., швелер № 10 довжиною 10 м., каністра алюмінієва на 20 л., каністра стальна на 20 л., болгарка. В цілому потерпілий просив стягнути з обвинуваченої в якості відшкодування шкоди 29777 грн., до яких включено також судові витрати на правову допомогу у розмірі 505 грн.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини обвинувачення за епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_4, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою провів судовий розгляд справи за вказаним епізодом, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо всіх її обставин, які ніким не оспорюються.

Стосовно епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_2, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину доведена та підтверджується доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, ОСОБА_3 пояснила, що дійсно викрала з території подвір'я гр. ОСОБА_2 мідний дріт та фрагмент залазничної рельси. На вчинення даної крадіжки її підбив ОСОБА_5, якому вона віддала майно після викрадення. Також ОСОБА_5 попросив її здати викрадене майно на металобрухт, що вона і зробила. Більше нічого з території домоволодіння ОСОБА_2 вона не викрадала.

Перевірити показання обвинуваченої в частині причетності ОСОБА_5 до вчинення вказаної крадіжки не виявилось можливим, оскільки в ході досудового слідства доказів його участі встановлено не було, згідно інформації відділу ДРАЦС Люботинського міського управління юстиції ОСОБА_5 помер 01.09.2014р.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6 обвинувачена ОСОБА_3 зверталась до нього з проханням придбати металобрухт. На той час вона була сама та запропонувала придбати мідний дріт та ще якийсь метал, який був у мішку, однак що саме свідок не пам'ятає, оскільки минуло багато часу.

Крім цього, вина обвинуваченої підтверджується: протоколом огляду місця події від 21.07.2014р., в ході якого оглянуто подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_2; протоколом огляду домоволодіння АДРЕСА_4, яке належить ОСОБА_6, в ході якого виявлено та вилучено фрагмент залізничної рейки та мідні дроти.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена повністю, і кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище та за ч. 2 ст. 185 як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Вивченням особистості ОСОБА_3 судом встановлено, що обвинувачена має професійно-технічну освіту, неодружена, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, раніше судима.

Обставиною, яка обтяжує покарання для обвинуваченої, судом визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, суд вважає щире розкаяння обвинуваченої.

При призначенні покарання ОСОБА_3, суд, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, всі обставини справи, дані про особу обвинуваченої, викладені вище, призначає обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Остаточне покарання призначається згідно ст. 70 КК України.

Оскільки обвинувачена вчинила злочини в період іспитового строку за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 15 квітня 2014 року, суд, враховуючи положення ст. 71 КК України, призначає покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного за даним вироком.

Розглянувши заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов, суд вважає, що в його задоволенні належить відмовити з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Потерпілим не надано суду належних та допустимих доказів викрадення у нього переліченого у цивільному позові майна. Дослідивши заяву ОСОБА_2 від 21.07.2015р (а.с.40), судом встановлено, що останній повідомив органи внутрішніх справ про викрадення у нього мідної проволоки та металевої рельси. Про викрадення іншого майна потерпілий не повідомляв.

Разом із тим, потерпілий ОСОБА_2 не позбавлений права подати заяву про викрадення майна, зазначеного ним у цивільному позові, в загальному, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, порядку.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 124 КПК України, а про речові докази - відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 369, 371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винною в вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Люботинського міського суду Харківської області від 15 квітня 2014 року, у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з 01 липня 2015 року, тобто з дня затримання обвинуваченої.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області залишити без змін до набуття даним вироком законної сили.

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2.

Речові докази, а саме мобільний телефон «S-Tell S2-01», який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, а також лом металу міді загальною вагою 4 кг, лом чорного металу загальною вагою 28 кг, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, вважати повернутими потерпілим.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчих експертиз № 2636 від 12.08.2014р. року у розмірі 146,70 грн., № 3050 від 12.09.2014р. у розмірі 293,40 грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Зінченко