Ухвала суду № 49794553, 02.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/1597/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

02 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2. Відповідно до постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2015 року позивач звернувся до УПФУ в м.Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до п. «б» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом № 11488/05 від 17 вересня 2014 року управління Пенсійного фонду України у м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до п «б» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з огляду на те, що пільговий стаж позивача становить 08 років 03 місяць 14 днів, згідно рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 13 від 28.08.2014 року.

Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, яка створена при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням № 13 від 28.08.2014 року відмовила в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1982 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1988 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1992 року по 05.02.2003 року, оскільки робота на посаді електрозварника не підтверджується первинними документами; з 22.08.1992 року по 05.02.2003 року, оскільки відсутні відомості про атестацію; з 06.02.2003 року по 05.05.2003 року, оскільки заявник працював в іншому господарстві.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 з 20.05.1982 року по 05.02.2003 року працював на посаді електрозварника в колгоспі «Україна», який був реорганізований в КСГП «Україна», СС «Україна», ЗАТ «Україна», ТзОВ «Україна». З 30.01.2003 року по 30.09.2003 року працював електрозварником в ВАТ «Кам'янець-Подільський м'ясоконсервний комбінат». З 07.10.2003 року по 30.09.2004 року працював на посаді електрозварника очисних споруд в КП «Теплокомуненерго». З 01.10.2004 року по 29.01.2010 року працював на посаді електрозварника на очисних спорудах ЗАТ «Тепловоденергія». З 01.02.2010 року по теперішній час працює на посаді електрозварника ручного зварювання в КП «Міськтепловоденергія».

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 показали, що разом з позивачем ОСОБА_2 працювали в колгоспі «Україна». При цьому позивач працював тільки на посаді електрозварника повний робочий час і отримував заробітну плату за посадою електрозварника. Затримки з виплатою заробітної плати не було до 2000-х років.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно підпунктів «а», «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після21 серпня 1992 року.

Суд першої інстанції встановив, що вказані посади, на яких працював позивач, віднесені до Списку №2, затвердженого Кабінету Міністрів Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, та Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. № 36, що були чинними у спірний період роботи позивача.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо підприємство ліквідовано без правонаступників, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920 та постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-8 факт роботи на пільгових умовах підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Для підтвердження пільгового стажу роботи відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, приймається довідки, уточнюючі пільговий характер роботи. В довідці вказуються: періоди роботи, що зараховуються і до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п. 4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказам Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

Згідно із статтею 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, за умови документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. За встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, частково задовольнивши позовні вимоги.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.