Рішення № 49737920, 02.09.2015, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3176/14-ц

Провадження № 2/191/30/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря - Якимчук Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, а також за застрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним інвестиційного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів вартості безпідставно набутого майна. Обґрунтовують свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_7 перебуває з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 1995 року. За час шлюбу 24 грудня 2002 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купили в рівних частках домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке на той час складалося з житлового будинку А-2 житловою площею 135,6 кв.м., глинолит. кухні Б-1, дерев'яної вбиральні В-1, огорожі №1,2, асфальтової бруківки №3. Земельні ділянка, на якій розташоване зазначене домоволодіння, належить відповідачам на праві спільної часткової власності кожному по 1/3 частині. Крім того, відповідачам на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному належать земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. В період з 2003 по 2006 роки позивачем ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_3 за власні кошти було перебудоване домоволодіння АДРЕСА_1, а також збудовані нові домоволодіння на земельних ділянках АДРЕСА_3. Зазначають, що з початку будівництва відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не приймали участі у будівництві та благоустрої зазначеної земельної ділянки, а на будівництво будинків використовувалися доходи позивача ОСОБА_7, які отримувалися нею від здійснення підприємницької діяльності в період з 1 кварталу 2003 року по 4 квартал 2006 року. У зв'язку з цим між нею та відповідачем ОСОБА_3 була досягнута домовленість про те, що все придбане, побудоване та переобладнане нерухоме майно за вказаними адресами є особистою власністю ОСОБА_7 і право власності буде оформлене на неї. Однак відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішити питання щодо права власності на нерухоме майно мирним шляхом не погодилися, що змусило позивачів звернутися до суду. Позивач ОСОБА_7 вражає, що вищезазначене нерухоме майно було також збудовано за рахунок спільних сумісних коштів її та чоловіка ОСОБА_3, оскільки 23 лютого 2004 року ОСОБА_3 був отриманий кредит в АКБ «Автокразбанк», який виплачувався за рахунок коштів позивача, отриманих від підприємницької діяльності, а також кредит отриманий ним в АКБ «Новий». Отримані кредитні кошти використовувалися на будівництво вищезазначеного нерухомого майна. Також на будівництво використовувалися кошти інших осіб, зокрема 01 квітня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений договір інвестування, на підставі якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_7 та ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 150000,00 грн. на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3, та по закінченню будівництва та введення майна в експлуатацію ОСОБА_2 мала право на передання їй у власність одного житлового будинку по АДРЕСА_3. Зазначене зобов'язання перед ОСОБА_2 не виконано у зв'язку з наявністю спору, право власності на нерухоме майно не зареєстровано, вирішити в судовому порядку щодо оформлення права власності не можливо. Зазначають, що на даний час внаслідок понесених затрат вищезазначені домоволодіння значно збільшилися у своїй вартості, однак оскільки судовим рішенням від 11 березня 2013 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну ідеальних часток співвласників у домоволодінні АДРЕСА_1 внаслідок того, що будівництво домоволодіння було самовільним, позивач позбавлена можливості визнати за собою право власності на нерухоме майно. Вважають за можливе захистити своє право шляхом стягнення з відповідачів вартості безпідставно набутого майна на підставі ст.1212 ЦК України. Позивачі зазначають, що загальна вартість будівель та споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 складає 946242,00 грн., вартість виконаних оздоблювальних невідокремлюваних будівельних робіт по реконструкції житлового будинку літ.А-2 та котельні літ.Б-1 складає 312948,00 грн., вартість домоволодіння №41 та 43 в сумі складає 1399477,00 грн., вартість домоволодіння №45 складає 392554,00 грн., загальна вартість майна становить 3051221,00 грн. Позивач ОСОБА_7 вважає, що 1/6 частина майна належить їй на праві спільної сумісної власності і її сума складає 508536,83 грн., а вартість безпідставно набутого відповідачами майна становить 2542684,17 грн. Позивач ОСОБА_7 просить суд стягнути солідарно з відповідачів вартість безпідставно набутого відповідачами майна, яка становить 2392684,17 грн., а позивач ОСОБА_2 просить стягнути солідарно з відповідачів вартість безпідставно набутого відповідачами майна, яка становить 150000,00 грн.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали суду письмові заперечення проти позову, де зазначили, що позовні вимоги не визнають. Вважають, що посилання позивачів на факт безпідставного набуття ними нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки вищезазначене майно не оформлено, право власності на нього не зареєстровано, у зв'язку з чим воно не може вважатися набутим відповідачами. Жодних перешкод у користуванні вказаним майном відповідачі позивачу ОСОБА_7 та її чоловікові ОСОБА_3 не створюються, вони мають повний доступ до цього майна, як і мають можливість володіти та користуватися ним, тим більше, що домоволодіння №39 разом з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 15 грудня 2004 року і по теперішній час знаходиться у повному володінні та користуванні ОСОБА_7 Також посилаються на недоведеність позовних вимог. Так, надані позивачами суду квитанції, чеки, накладні не підтверджують цільове використання придбаних будівельних матеріалів, оскільки ці матеріали могли бути використані для будівництва інших об'єктів. Кредитний договір в підтвердження факту отримання ОСОБА_3 кредитних коштів в АКБ «АвтоКразБанк» не доводить, що ці кошти були використані на придбання будівельних матеріалів, оскільки згідно п.1.1 Договору кредитні кошти видавалися на споживчі цілі, а не на будівництво. Кредитний договір, укладений ОСОБА_3 з АКБ «Новий» не є доказом у справі, оскільки у договорі зазначено, що кредитні кошти надавалися на придбання нежитлового приміщення по АДРЕСА_6. Наданий позивачем суду висновок спеціалістів ДЕДІ судових експертиз №3145-11 від 31 жовтня 2011 року, який був зроблений за заявою ОСОБА_3, є незаконним, оскільки зроблений він не за ухвалою суду і особа, яка проводила дослідження, не була попереджена про кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України. Крім того, дослідження зроблено за три роки, тобто на даний час види вартості майна можуть змінитися. Також цей висновок суперечить висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2012 року про вартість оздоблювальних невідокремлюваних поліпшень, на які не було проектно-кошторисної документації та актів скритих робіт. Посилаються на те, що у даній справі позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 мають спільні інтереси у вирішення даного спору. Так, експертами ДНДІСЕ було встановлено, що визначити які види будівельних матеріалів та їх кількість використовувалися при спорудженні нерухомого майна не виявляється можливим у зв'язку з відсутністю на дані будівлі проектно-кошторисної документації. Отже, в грудні 2012 року надати проектно-кошторисну документацію на будівництво будівель і споруд по АДРЕСА_1, для проведення експертного дослідження ОСОБА_3 не зміг, а в березні 2013 року ці проектно-кошторисна документація несподівано з'явилася і була надана суду на останньому судовому засіданні і в долучені відомостей, актів виконаних робіт судом було відмовлено як в першій, так і в апеляційній інстанції. Вважають, що надана позивачем ОСОБА_7 угода про правовий режим майна подружжя від 11 червня 2011 року не можу бути доказом у справі, оскільки про існування такої угоди раніше не повідомлялося, що свідчить, що вона була оформлена у 2014 році з метою надання суду неправдивих доказів по справі. Укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 договір інвестування вважають незаконним, оскільки всі земельні ділянки належать на праві власності трьом особам - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не брали участі в укладенні даного договору, не надавали згоди на його укладення і вважають, що цим договором порушені їх права, оскільки зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 домовилися про передачу права власності на новостворене майно, яке будувалося також і за кошти інших співвласників земельних ділянок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також розпорядилися належними останнім частками земельних ділянок. Також відповідачі посилаються пропущення позивачами строку позовної давності, оскільки будівництво нерухомого майна було закінчено у 2006 році, з початку будівництва позивачам було відомо, що воно здійснюється з порушенням діючого законодавства, тобто без дозвільних та інших документів, і з того часу минуло 8 років. Також зазначили, що 24 грудня 2002 року між ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з іншої сторони були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1, на підставі якого вони купили в рівних частках по 1/3 домоволодіння та земельних ділянок. За період з 2004 року по 2010 рік ними за спільні кошти був перебудований та добудований будинок АДРЕСА_1, збільшено його загальну площу, побудовані нові підсобні приміщення на території домоволодіння. Також на земельних ділянках по АДРЕСА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за спільні кошти було побудовано два житлових будинки котеджного типу А-1, на земельній ділянці по АДРЕСА_4, також за спільні кошти було побудовано два житлових будинки котеджного типу В-1, на земельній ділянці по АДРЕСА_5, за спільні кошти було побудовано два житлових будинки котеджного типу Д-1. Однак зазначене будівництво здійснювалося без належно затвердженого проекту та без дозволу на виконання будівельних робіт від інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, у зв'язку з чим на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було накладене адміністративне стягнення. Зазначають, що всі співвласники земельних ділянок - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - брали активну участь в будівництві нерухомого майна, про що свідчать надані ними докази у справі. Просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним інвестиційного договору, посилаючись на те, що укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 договір інвестування, за яким ОСОБА_2 передає ОСОБА_7 та ОСОБА_3 грошову суму 150000,00 грн. на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3, а по закінченню будівництва та введення майна в експлуатацію ОСОБА_2 мала право отримати у власність одного житлового будинку по АДРЕСА_3, повинен бути визнаний недійсним. Так, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гагаєнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Оскільки вищезазначене спірне нерухоме майно було побудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, то воно є самовільно збудованим і ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не набули права власності на нього, відповідно не мали права на розпорядження цим майном. Крім того, всі земельні ділянки належать на праві власності трьом особам - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не брали участі в укладенні даного договору, не надавали згоди на його укладення і вважають, що цим договором порушені їх права, оскільки зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 домовилися про передачу права власності на новостворене майно, яке будувалося також і за кошти інших співвласників земельних ділянок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також розпорядилися належними останнім частками земельних ділянок. Відповідачі зазначають про не надання позивачами доказів інвестування житлових об'єктів через відповідні фонди, зазначені в ч.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Також відповідачі посилаються пропущення позивачами строку позовної давності, оскільки будівництво нерухомого майна було закінчено у 2006 році, з початку будівництва позивачам було відомо, що воно здійснюється з порушенням діючого законодавства, тобто без дозвільних та інших документів, і з того часу минуло 8 років.

Позивач ОСОБА_7 в останнє судове засідання не з'явилася, однак раніше позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак завчасно передала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивачів ОСОБА_10 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував,, зустрічні позовні вимоги підтримау і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в останні судові засідання не з"являвся, однак раніше пояснив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що будівництво спірного нерухомого майна здійснювалося за спільні кошти його, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Представник відповідачів ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і у їх задоволенні просила відмовити з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову. Зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в останні судові засідання не з"являвся, однак раніше пояснив, що позовні вимоги він визнає у повному обсязі, оскільки будівництво спірного нерухомого майна здійснювалося за рахунок коштів його колишньої дружини ОСОБА_7, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, а відповідачі участі у будівництві не брали.

За клопотанням представника позивачів ОСОБА_10 судом були допитані наступні свідки:

допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що він, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільно брали участь в будівництві нерухомого майна в с.Суха Калина. Грошові кошти виділялися усіма співвласника земельних ділянок в рівних частинах, велися записи, де по закінченню кожного місяця вони між собою розраховувалися. Викладені у позовній заяві обставини щодо оплати будівництва лише ОСОБА_7 є неправдивими, оскільки будівництво велося саме за рахунок грошових коштів усіх співвласників;

допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який у судовому засіданні дав показання, які аналогічні показанням допитаного в якості свідка ОСОБА_4;

допитаний в якості свідка ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що викладені позивачами у позовній заяві обставини повністю відповідають дійсності. ОСОБА_12 та ОСОБА_5 участі в будівництві в АДРЕСА_1 не брали, всі роботи оплачувалися за рахунок грошових коштів ОСОБА_7, отриманих від підприємницької діяльності;

свідок ОСОБА_13, яка у судовому засіданні пояснила, що з 2004 року вона працювала в с.Суха Калина в якості кухаря, готувала їжу працюючому персоналу. На роботу її не офіційно прийняв ОСОБА_3 Велося будівництво і ОСОБА_3 їм керував, ОСОБА_4 вона бачила дуже рідко. Заробітну плату їм платив ОСОБА_3, а хто саме оплачував вартість будівництва їй невідомо. Хто і яке саме будівництво здійснював їй невідомо, вона постійно працювала на кухні. Працювала через тиждень;

свідок ОСОБА_15, яка у судовому засіданні пояснила, що з 2004 року по 2006 рік вона працювала в с.Суха Калина в якості кухаря, готувала їжу працюючому персоналу. Велося будівництво і ОСОБА_3 їм керував, ОСОБА_4 вона бачила дуже рідко, ОСОБА_5 бачила лише один раз. Працівників привозив ОСОБА_3 Хто саме оплачував вартість будівництва їй невідомо;

свідок ОСОБА_14, який у судовому засіданні пояснив, що з 2004 року по 2006 рік він працював в с.Суха Калина електриком. В той час велося будівництво котеджів. Він спілкувався лише з ОСОБА_3, ОСОБА_5 бачив лише один раз, а ОСОБА_4 іноді приїздив для участі в грі в карти. Хто саме оплачував вартість будівництва йому невідомо. Усі розрахунки по будівництву робив ОСОБА_3 Працював він три дні на тиждень, іноді його підвозив ОСОБА_3 Коли він прийшов на роботу, трьохповерховий будинок вже працював, ресторанний комплекс також, а будинки ще будувалися.

За клопотанням представника відповідачів ОСОБА_11 судом були допитані наступні свідки:

свідок ОСОБА_16, який у судовому засіданні пояснив, що до 2006 року він працював прорабом під час будівництва будинків по АДРЕСА_1, особисто займався вирізкою решіток на вікнах будинку, робив мости для рибальства. У кожну п'ятницю з ним розраховувалися той хто оглядав обсяг виконаних робіт за тиждень. Гроші привозили і ОСОБА_4, і ОСОБА_5, і ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_7 не приймала участі в будівництві, а лише іноді приїздила з дітьми погуляти в саду;

свідок ОСОБА_17, який у судовому засіданні пояснив, що у 2004 році він познайомився з ОСОБА_4 і саме з ним був укладений договір на поставку вікон в АДРЕСА_1. З іншими особами договорів не укладалося. Він займався лише оформленням необхідної документації;

свідок ОСОБА_18, який у судовому засіданні пояснив, що він разом з бригадою здійснював перший ремонт будинків в АДРЕСА_1. Договір на виконання робіт був підписаний з ОСОБА_4, який через свою фірму здійснював оплату виконаних робіт;

свідок ОСОБА_19, який у судовому засіданні пояснив, що у 1995 році він познайомився з ОСОБА_4 В подальшому він приймав участь в будівництві будинку в АДРЕСА_1, красив дах, робив котельню. Матеріали на будівництво привозили і їх оплату проводив ОСОБА_4 Частіше саме з ним вирішувалися всі питання по будівництву.

Під час судового розгляду справи по суті судом були також оглянуті надані сторонами письмові докази в підтвердження наявності обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків та вивчивши матеріали справи, вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що відповідачі безпідставно набули зазначене у позовній заяві нерухоме майно, яке було побудовано за рахунок їх власних коштів, у зв'язку з чим посилаються на вимоги ст.1212 ЦК України і просять суд стягнути солідарно з відповідачів вартість безпідставно набутого ними майна в розмірі 2392684,17 грн.

У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У ч.3 ст.331 ЦК України зазначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що будівництво зазначеного у позовній заяві нерухомого майна було здійснено без дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту, тому у відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України таке будівництво вважається самочинним і згідно ч.2 ст.376 ЦК України право власності на споруджене особами нерухоме майно у них не виникло. Ця обставина була визнана сторонами у справі і також підтверджується копіями постанов інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, якими 18 березня 2010 року на відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Отже, відповідачі по справі внаслідок самочинного будівництва нерухомого майна не стали його власниками, у зв'язку з чим не можна вважати, що вони безпідставно набули таке майно за рахунок позивачів.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14

Однак показання вказаних свідків не є достатніми доказами для доведення обставин, вказаних позивачами у позові.

Так, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взагалі заперечили факт участі позивачів у будівництві спірного нерухомого майна і зазначили, що будівництво здійснювалося за рахунок грошових коштів, які у рівних частинах вносили відповідачі.

Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15 і ОСОБА_14 не містять інформації, яка має значення для справи, оскільки кожний з цих свідків зазначив, що йому не відомо хто саме інвестував будівництво будинків в с.Суха Калина, а сама по собі присутність ОСОБА_3 на місці будівництва ніяким чином не може свідчити про те, що лише самі позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 сплачували вартість такого будівництва.

Самі лише показання свідка ОСОБА_3, який підтвердив факт інвестування будівництва його колишньою дружиною, є недостатнім доказом по справі і ці показання суперечать показанням допитаних за клопотанням представника відповідачів свідків.

Так, свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зазначили, що договори на будівництво, здійсненого цими свідками, укладалися саме з ОСОБА_4, який займався оформленням необхідної документації та з ним вирішувалися всі питання по будівництву.

Свідок ОСОБА_16 зазначив, що всі відповідачі по справі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - брали участь у будівництві нерухомого майна в с.Суха Калина.

Отже, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків факт вкладання позивачами грошових коштів в будівництво об'єктів в АДРЕСА_1 та відсутність будь-якої участі відповідачів у такому будівництві не доведено.

Надані суду позивачами копії товарних чеків та накладених на придбання будівельних матеріалів також не доводять факт набуття відповідачами нерухомого майна саме за рахунок позивачів, оскільки частина таких чеків та накладних взагалі не містить інформацію про особу, яка купувала будівельні матеріали по ним, а частина містить інформацію про придбання будівельних матеріалів ОСОБА_3, який є відповідачем у справі. Інформації щодо придбання таких матеріалів позивачами суду не надано, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували факт будь-якої участі позивачів в будівництві вищезазначених об'єктів.

Крім того, з рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де просив змінити ідеальні частки в домоволодінні та стягнути компенсацію вартості нерухомого майна в АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не брали участі в будівництві нерухомого майна, а всі витрати на будівництво ніс він особисто за власні кошти. Зазначені обставини суперечать обставинам, викладеним позивачами у даній справі, та викликають сумніви в тому, що саме позивачі за власні кошти здійснили будівництво та реконструкцію спірного нерухомого майна.

Надана суду копія кредитного договору від 23 лютого 2004 року свідчить про те, що відповідачем ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти в розмірі 110000,00 грн., однак згідно п.1.1 Договору цільове призначення цих коштів - споживчі цілі, а не будівництво нерухомого майна, що свідчить про неналежність даного доказу у справі.

Відповідачем ОСОБА_4 в обґрунтування заперечень проти позову надані копії накладних, які свідчать про придбання ним будівельних матеріалів з 2004 року по 2006 рік і в зазначених накладних міститься прізвище та підписи отримувача ОСОБА_4, копія Акту приймання-здачі виконаних робіт від 30 вересня 2006 року, згідно якого ОСОБА_4 були прийняті роботи по санітарній підчистці та укріпленню берегу в районі балки в с.Суха Калина, а також копії Актів здачі-приймання робіт від 19 липня 2004 року та від 23 липня 2004 року, згідно яких ОСОБА_4 були прийняті певні будівельні роботи від ТОВ «Теплові системи».

Зазначені документи також наводять на сумніви щодо достовірності викладених позивачами обставин про те, що відповідачі взагалі не брали участі у будівництві спірного нерухомого майна, оскільки відповідач ОСОБА_4 цими доказами навпаки доводить факт його участі у будівництві і позивачами такі докази нічим не спростовані.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги не доведеними, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Так, з копії Договору на участь у будівництві від 01 квітня 2006 року вбачається, що між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з другої сторони був укладений вказаний договір, згідно якого ОСОБА_2 передає ОСОБА_7 та ОСОБА_3 грошову суму 150000,00 грн. на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3, а по закінченню будівництва та введення майна в експлуатацію ОСОБА_2 мала право отримати у власність один житловий будинок по АДРЕСА_3.

Однак з копій державних актів на право власності на земельну ділянку вбачається, що земельні ділянки, яких стосується зазначений договір, належать на праві спільної часткової власності трьом особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У відповідності до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належать їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У ч.1 ст.358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Отже, оскільки вищезазначений договір стосується нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 участі в укладенні даного договору не брали, згоди на передання ОСОБА_2 частини нерухомого майна, яке буде побудовано на належних їм земельних ділянках, не надавали, суд вважає, що цим договором порушені права останніх, що згідно ч.1 ст.203 ЦК України тягне за собою визнання його недійсним.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гагаєнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Оскільки вищезазначене спірне нерухоме майно було побудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, то воно є самовільно збудованим і ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не набули права власності на нього і відповідно не мали права на розпорядження цим майном.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання вказаного договору недійсним.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не є позивачем у даній справі, тому і зустрічного позову до нього заявлено бути не може.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, встановленою.

Оскільки у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, понесені позивачами судові витрати по справі стягненню з відповідачів не підлягають, а понесені відповідачами судові витрати по справі за подання зустрічного позову в розмірі 229,40 грн. підлягають стягненню з позивачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст.331, 355, 356, 358, 376, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 123, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення вартості безпідставно набутого майна відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 01 квітня 2006 року між ОСОБА_8 з однієй сторони та ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з другої сторони на суму 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним інвестиційного договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 57 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі в розмірі 57 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 57 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі в розмірі 57 грн. 35 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: Ю. В. Гречко