Постанова № 49730332, 17.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончаров С.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року справа №37/47а/5006

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ястребової Л.В.

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі судового засідання: Дровниковій К.В.

за участю сторін:представника позивача не з»явився

представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку апеляційні скарги Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» та Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року по справі № 37/47а/2007 за позовом КП «Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23.01.2007 року № 000001234/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Постановою Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Маріуполі від 23.01.2007 року № 000001234/0 в частині визначення податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6461 грн. У задоволені в решті позовних вимог відмовлено. Присуджено КП « Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» з Державного бюджету судовий збір у сумі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги представник позивача заперечували та просили її залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про день слухання справи було повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комінального підприємства «Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Маріуполі підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційною інстанцією, з 04.12.2006 року по 29.12.2006 року відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 3/23-4/05393725 від 15.01.2007 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року в сумі 26489 грн., у т.ч. за 1 кв. 2006р. - 13142 грн., за 2 кв. 2006р. - 12955 грн., за 3 кв. 2006р. -392 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем не включено до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, у розмірі 26489 грн. за три квартали 2006 року.

З огляду на п.п. 1.22.1. п. 1.2., п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в акті перевірки наведено, що заборгованість за товари, відвантажені згідно договорів купівлі-продажу, отримають статус безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності, та підпадає під дію п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у т.ч. у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів( робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року, у розмірі 155542 грн., у т.ч. за 4 кв. 2005 року - 129053 грн., за 1 кв. 2006 року - 13142 грн., за 2 кв. 2006 року - 12955 грн., за 3 кв. 2006 року - 392 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, у розмірі 26489 грн. з ПДВ (п.п. 5.3.3 п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", за З квартали 2006р.

В акті перевірки зафіксовано, що, у зв'язку з тим, що позивачем не здійснена компенсація вартості наданих їм товарів (фактично не здійснив витрати), підстав до віднесення вартості цих товарів до валових витрат не має, тому що їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат у розмірі 26489 гри., у тому числі за 1 квартал 2006 р.- 13142 грн., за 2 квартал 2006р. - 12955 грн., за 3 квартал 2006р. - 392 грн.

Перевіркою встановлено також, що на порушення п.п.5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, у розмірі 129053 грн. за 4 квартал 2005р.

Так, позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за рік 2005 рік у рядку 05.3 „Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" задекларовано суму у розмірі 133400грн. простроченої дебіторської заборгованості по приватним підприємцям, яким було надано в оренду автобуси. Згідно рішень районних судів м. Маріуполя, господарського суду Донецької області по вищевказаним підприємцям було вирішено стягнути суми дебіторської заборгованості по орендній платі на користь позивача.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що тільки по приватному підприємцю ОСОБА_6 було правомірно віднесено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості у розмірі 4400 грн. (акт по неможливість стягнення, постанова про закінчення виконавчого провадження).

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат у розмірі 129053грн. (133453 - 4400), у т.ч. за 4 кв. 2005р.- 129053 грн., оскільки вищевказана заборгованість по приватним підприємцям не є безнадійною.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на а. «а» п.п. 12..1. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як на підставу віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

За змістом п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 зазначеного Закону платник податку продавець товарів, (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Із матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах, суми віднесені до валових витрат у 4 кварталі 2005 року, звернення до суду відбулося протягом 1996-2004 років.

Відповідно до п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Позивачем в суді першої інстанції, під час апеляційного розгляду не було зазначено та надано докази щодо заходів стягнення боргів за рішеннями судів, а потому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток.

Перевіркою правильності визначення позивачем суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації за 2 квартал 2005р. на суму 26055,20грн., за З квартал 2005р. на суму 25534,10грн., яка була позивачем самостійно зменшена в 4 кварталі 2005р. на суму 51589,30грн.

Так, перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем зайво нарахована амортизація на загальну суму 51589,30грн., в тому числі за 2 квартал 2005р. на суму 26055,20грн., за З квартал 2005р. на суму 25534,10грн., внаслідок завищення норми амортизаційних відрахувань по об'єктам 1-ої групи, яка була зменшена в 4 кварталі 2005р. на суму 51589,30грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством застосовувались нові підвищені норми амортизації на суму проведеної реконструкції об'єктів основних фондів 1-ї групи, які знаходились на балансі позивача до 1 січня 2004р., а саме: реконструкція трамвайного шляху по вул. Азовстальській (інв.№200020Б) на суму 2698809,00грн. (збільшена вартість групи у січні 2005р); реконструкція трамвайного шляху по вул. ОСОБА_3 (інв.№200030А) на суму 775218,00грн. (збільшена вартість групи у січні 2005р.). Загальна вартість збільшення групи 1 становить 3474027,00грн.

Внаслідок викладеного податковим органом зроблено висновки про те, що позивачем зайво нарахована амортизація за 2 квартал 2005р. на суму 26055,20грн., за 3 квартал 2005р. на суму 25534,10грн.

На підставі акту перевірки та здійснених в ході перевірки висновків відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2007 року № 000001234/0, яким згідно з п.п. „б" п.п. 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та згідно з пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", внаслідок порушення п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 54818 грн., у тому числі за основним платежем - 32238 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22580 грн.

«Амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею ( п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону № 283/97).

Суд першої інстанції не врахував, що позивачем було завищено норми амортизації, що призвело до заниження прибутку підприємства, при цьому позивач самостійно виправив помилку, але штрафні санкції собі не нарахував, тому відповідно до норм п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № НОМЕР_1 у м. Маріуполя нарахувало штрафні санкції у розмірі 6461.00 грн.

Штрафні санкції застосовано до позивача відповідно до п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, згідно якому, якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, викладеними у підпункті «пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати заниження суми податкового зобов'язання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімум доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів що минули.

За таких обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції постанова в цій частині прийнята з порушенням норм матеріального права, а потому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комінального підприємства «Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі задовольнити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року по справі № 37/47а/2007 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову КП «Маріупольське трамвайно тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23.01.2007 року № 000001234/0 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: