Ухвала суду № 49730246, 21.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року справа №2а-19760/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

ОСОБА_2

при секретарі судового засіданняБалакай І. Л.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_3 за дов. № 38-09 від 09.03.2010 р.,

ОСОБА_4 за дов. № 31/10 від 21.10.2010 р.,

відповідачаОСОБА_5 за дов. № 65/10 від 29.09.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському

районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 17 вересня 2010 р.

у справі № 2а-19760/10/0570 (суддя Шинкарьова І. В.)

за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс"

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському

районі м. Донецька

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити

певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

4 серпня 2010 року державне підприємство «Донецьквантажтранс» (далі по тексту ДП «Донецьквантажтранс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 4) до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними при прийнятті повідомлень про перерозподіл сплачених сум на оплату податку на додану вартість та пені № 15660016460521 від 30 листопада 2009 року на суму 1765 грн. 10 коп., зобовязання внести зміни в картку особового рахунку позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року (арк. спр. 48-49) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Судом першої інстанції визнано неправомірними дії відповідача щодо винесення повідомлення про перерозподіл платежу на сплату податкового боргу з податку на додану вартість та пеню, зобовязано відповідача внести зміни у картку особистого рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом зарахування розподіленої суми, яка була зарахована на сплату податкового боргу 17886 грн. 90 коп. та пені 1765 грн. 10 коп. на сплату податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

В обґрунтування задоволення позовних вимог судом першої інстанції вказано про доведеність матеріалами справи відсутності правових підстав у відповідача на перерозподіл сплаченої позивачем суми в оплату податку на додану вартість.

Відповідач в апеляційній скарзі (арк. спр. 50-51) просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Основні доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи, а саме щодо правомірності прийняття податковим органом повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені № 105660016460521 від 30 листопада 2009 року,

- судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови неправильно застосовані норми пункту 7.7 статті 7, пункту 16.3.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - державне підприємство «Донецьквантажтранс» зареєстроване як юридична особа, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 20) та статутом (арк. спр. 23-26). Позивач згідно довідки статистики (арк. спр. 21) включений в ЄДРПОУ за № 34828840, перебуває на обліку відповідача як платник податку на додану вартість з 21 січня 2007 року, що підтверджено свідоцтвом (арк. спр. 22).

20 листопада 2009 року позивачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (арк. спр. 7-8), в якій визначена сума податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 19652 грн.

Згідно платіжного доручення від 30 листопада 2009 року № 5584 позивачем сплачено суму в розмірі 19652 грн. із визначенням призначення платежу - податок на додану вартість за жовтень 2009 року.

Відповідачем 30 листопада 2009 року складено податкове повідомлення № 105660016460521 (арк. спр. 5), яким здійснено розподіл сплаченої позивачем 30 листопада 2009 року суми ПДВ в розмірі 19652 грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 17886 грн. 90 коп. та на погашення пені у розмірі 1765 грн. 10 коп., що знайшло відображення в обліковій картці позивача (арк. спр. 32-34). Вказане повідомлення було отримано бухгалтером позивача 27 січня 2010 року (арк. спр. 35).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції, правовою підставою розподілу сплачених за платіжними дорученнями сум став абзац 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту Закон № 2181), відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація. Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг (або його частку).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг є податковим зобовязанням, самостійно узгодженим платником податків, або узгодженим в адміністративному чи судовому порядку, але не сплаченим у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для розподілу сплаченої суми ПДВ за податковою декларацією за жовтень 2009 року в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів та пені.

Щодо посилань відповідача на вимоги пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань, не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів. На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України Про Національний банк України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків, а тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що сплачені (нараховані) позивачем. Окрім того, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес у тому, щоб дані карток його особових рахунків вірно відображали фактичний стан платежів до бюджету з огляду на наступне.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) (пункт 1.2). Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції). З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (пункт 3.1 Інструкції). За пунктом 3.6 Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Нарахування пені в облікових картках платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11 червня 2003 року N 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби" (підпункт 4.2.3 пункту 4.2 Інструкції).

Внесення змін до зворотнього боку облікової картки особового рахунку позивача з ПДВ (арк. спр. 32-34) є наслідком визнання неправомірними дій податкового органу при прийнятті повідомлень про розподіл поточних платежів в погашення податкового боргу минулих періодів та пені, підстави для нарахування якої відповідачем не доведені, та є належним засобом захисту законних інтересів платника податків з метою достовірності обліку податковим органом сплачених сум податків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та залишає судове рішення першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-19760/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-19760/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 22 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

ОСОБА_2