Ухвала суду № 49730235, 19.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року справа №2а-18265/10/0570

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А., суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.

розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі № 2а-18265/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Автотранспортник» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2а-522/10/0570 позовні вимоги ЗАТ «Автотранспортник» задоволено частково, а саме:

скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 22 січня 2010 року №0000101640/0 про сплату штрафу у розмірі 2471,27 грн., №0000111640/0 від 22 січня 2010 року на суму 2177,90 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повністю. Скарга вмотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

ДПІ у Петровському районі м. Донецька провела 21.01.2010 невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, про що складений акт від 21.01.2010 № 81/15/30792800, згідно якого встановлено порушення ЗАТ «Автотранспортник» п.п. 5.3.1 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за травень 2009 згідно декларації від 22.06.2009 № 8251.

На підставі Акту від 21.01.2010 № 81/15/30792800 ДПІ у Петровському районі м. Донецька прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009 №0000101640/0, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 2471,27 грн. за затримку сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість понад 90 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009р. № 0000111640/0, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 2177,90 грн. за затримку сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість від 30 до 90 днів.

Позивачем до ДПІ у Петровському районі м. Донецька подані наступні декларації з податку на додану вартість: 21.09.2009 року - за серпень 2010 року, у якій самостійно визначена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 8728 грн.; 16.11.2009 - за вересень 2009 року з визначенням суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 10695 грн.

На підтвердження оплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2009 та вересень 2009 позивачем надані копії виписок по банківському рахунку, з яких вбачається, що позивачем сплачені наступні суми 3300 грн., 120 грн., 100 грн., 100 грн., 400 грн., 6580 грн. з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2009» та суми 400 грн., 300 грн., 300 грн., 400 грн., 3000 грн., 3500 грн. з призначенням платежу «ПДВ за серпень 2009».

Згідно зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість - ЗАТ «Автотранспортник» станом на 31.12.2009 року позивач мав заборгованість зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а суми сплачені позивачем зараховано на погашення існуючого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно ст. 361 ЦК України, право власності є речовим правом, а обєктами речових прав є, зокрема, і грошові кошти. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України

Кошти, які зберігаються на поточному банківському рахунку позивача, в силу вищевказаних норм, є його власним майном, яким він розпорядився, перерахувавши на сплату поточних податкових зобовязань. Таке волевиявлення власника відображено в платіжних дорученнях, в розділі «призначення платежу».

Позивачем відповідачу надавалися декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 та вересень 2009 року.

Згідно декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, позивач самостійно визначив суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 8728 грн., в декларації за вересень 2009 року - 10695 грн.

З копій банківських виписок вбачається, що позивачем сплачено податкові зобовязання за вказаними податковими деклараціями.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р. (далі Закону України № 2181) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплаченої позивачем суми податку на додану вартість в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи п.п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181.

Як встановлено, ЗАТ «Автотранспортник» при сплаті узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість чітко вказувало у платіжних дорученнях призначення платежів та за який період сплачується ПДВ.

Проте, ДПІ у Петровському районі м. Донецька при розрахунку податкового боргу і пені, не прийняла до уваги призначення платежу, а керувалась п. 7.7. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів, не приймає до уваги такі посилання відповідача.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вона не встановлює право податкового органу здійснювати перерозподіл чи змінювати призначення платежів спрямованих платником податків на сплату визначеного ним у платіжному документі податку. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування. Платник податків, як власник коштів, вправі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд в разі відсутності законодавчих чи інших обмежень його права. Відповідач належним чином не довів наявність таких обмежень у позивача та правомірність свого рішення про використання отриманих від позивача суми за іншим призначенням, відмінним від того, яке вказав позивач в платіжних дорученнях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для зміни призначення платежу, зарахування сплачених позивачем сум в рахунок погашення іншого податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-18265/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-18265/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала прийнята колегією суддів в нарадчій кімнаті, підписана колегією суддів 19 жовтня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді Д.В. Ляшенко

ОСОБА_2