Ухвала суду № 49730104, 21.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року справа №2а-17098/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А., суддів: Блохіна А. А., Карпушової О. В.

при секретарі судового засідання Заверюсі Т. С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі № 2-а-17098/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000012430/0/6404, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 19 квітня 2010 року № 000001243 0/0/6404 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» штрафу у розмірі 40822200 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили останню задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Заслухавши доповідь суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено.

07 квітня 2010 року відповідачем складений акт про проведення перевірки стану

збереження активів платника податків (позивача), які перебувають у податковій заставі.

№ 1585/2430/30645586 (далі «акт перевірки»). В акті перевірки встановлено, що за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року в порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 є наявним факт зменшення балансової вартості основних фондів II групи: згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік вартість основних фондів II групи склала 140818,5 тис. грн., згідно додатку К1/1 за 1 квартал 2009 року вартість основних фондів II групи складала 121479,5 тис. гри., за 2 квартали 2009 рік - 101650,3 тис. грн., за З кварталі 2009 року - 99996,3 тис. грн., внаслідок чого податковим керуючим був здійснений висновок, що за вказаний період вартість основних фондів II групи з нормою амортизації зменшилася на загальну суму 40822,2 тис. грн. ОСОБА_2 висновки податковим керуючим були здійснені на підставі аналізу руху основних фондів позивача на підставі додатків К1/1 до декларацій з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2008 року по ЗО вересня 2009 року. Також податковим керуючим під час перевірки 07 квітня 2010 року був здійснений аналіз розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 та 2009 роки, внаслідок чого була встановлена відсутність 45 транспортних засобів, зазначених в акті перевірки.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що підприємством у листі від 08 жовтня 2009 року № 128 було надано пояснення щодо зменшення у 1 кварталі 2009 року балансової вартості основних фондів II групи через повернення техніки по

угодам фінансового лізингу підприємствам 'ГОВ «Лізинговий дім» та ТОВ «Райфайзен лізинг аваль». Відповідачем здійснений висновок, що передання майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу на момент такої передачі та оскільки зменшення вартості основних фондів не є наслідком нарахувань амортизаційних відрахувань, то зменшення вартості основних фондів II групи відбулося через відчуження активів. Відповідач зазначає, що на момент відчуження активи підприємства знаходилися у податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 жовтня 2008 року за № 8123552. Таким чином, за висновком акту перевірки від 07 квітня 2010 року позивач здійснив відчуження активів в сумі 40822,2 тис. грн., які перебували на момент відчуження у податковій заставі, без узгодження з податковим органом цієї операції. Даний акт перевірки підписаний податковим керуючим одноособово.

На підставі акту перевірки 19 квітня 2010 року керівником відповідача було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012430/0/6404, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» зобов'язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 40822200 гри. у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок.

Правовою підставою застосування штрафу відповідач визначив підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-НІ (надалі - Закон № 2181) за порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України № 2181, яке полягало у самостійному відчужені позивачем активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про незаконність прийнятого відповідачем рішення, з огляду на наступне.

Між позивачем (як лізингоодержувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_5» (як лізингодавцем), а також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (як лізингодавцем) були укладені договори фінансового лізингу від 15 жовтня 2007 року, від 05 листопада 2007 року, 10 жовтня 2007 року, предметом яких було передання на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме транспортні засоби. Таким чином, транспорті засоби не перебували на праві власності (повному господарському віданні) позивача та права власності на дане майно позивачем як лізингоодержувачем не було отримано в майбутньому. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вони зареєстровані за вищенаведеними лізингодавцями. Як вбачається з договорів, майно, що передавалося у фінансовий лізинг позивачу, перебувало у заставі на період дії договорів лізингу.

Між позивачем та двома вищезазначеними лізингодавцями дія договорів була припинена, що підтверджується угодами, та у зв'язку із достроковим припинення договорів фінансового лізингу, транспортні засоби були повернуті лізингодавцям, що посвідчується актами приймання-передач. Дані обставини не були спростовані відповідачем.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача в акті перевірки на те, що передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу на момент такої передачі та на підпункт 7.9.6 пункту 7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, яка регулює оподаткування операцій лізингу (оренди), оскільки в даному випадку суд не розглядає правильність формування позивачем валового доходу, валових витрат та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також правильність ведення бухгалтерського обліку стосовно основних засобів підприємства, так як ці обставини ніяким чином не стосуються предмету спору щодо правомірності застосування штрафу відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

21 жовтня 2008 року на адресу позивача були надіслані: перша податкова вимога № 1/351 про визначення загальної суми податкового боргу у розмірі 45896 грн. 01 коп. (отримана позивачем 30 жовтня 2008 року); друга податкова вимога № 2/510 про визначення суми податкового боргу позивача у розмірі 65303 грн. 88 коп.

Згідно довідок відповідача, станом на 01 січня 2009 року позивач мав заборгованість у загальному розмірі 18215 грн. 30 коп., станом на 01 червня 2009 року - 129086 грн. 08 коп., станом на 01 вересня 2009 року -184473 грн. 16 коп. З довідки про стан розрахунків з бюджетом на 07 квітня 2010 року вбачається наявність податкового боргу у позивача у загальному розмірі 2451 грн., 66 коп., з урахуванням наявності переплати.

З розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 28 жовтня 2008 року за заявою відповідача був внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41 про публічне обтяження за типом обтяження «податкова застава» з об'єктом обтяження «активи платника податків» стосовно позивача як боржника з терміном дії до 28 жовтня 2013 року. Підставою обтяження в Державному реєстрі зазначений підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181.

Проте, з пояснень наданих представниками відповідача було встановлено, що опис активів платника податків (позивача у справі) у жовтні 2008 року здійснений не був, акт опису активів платника податків у жовтні 2008 року відповідачем суду не був наданий, та у Державному реєстрі обтяжень про наявність акту опису активів позивача як боржника не зазначено.

14 грудня 2009 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені зміни за заявою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за типом змін «вилучення обтяження» на підставі підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 2181. Крім цього, 10 грудня 2009 року податковим керуючим ОСОБА_6 був складений акт опису активів позивача, на які поширюється право податкової застави, а саме один транспортний засіб, 2007 року випуску, з балансовою вартістю 420056 гри. 38 коп.

За таких умов, станом на грудень 2009 року в податковій заставі знаходилися тільки активи позивача, які були описані податковим керуючим 10 грудня 2009 року та 14 грудня 2009 року внесений відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за заявою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 59 на підставі зазначеного акту опису. Дані обставини підтверджують відсутність у податковій заставі всіх активів позивача станом на 07 квітня 2010 року, тобто на дату складення акту перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, зокрема, й зазначених в акті 45 транспортних засобів.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251 -XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону № 2181 податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005, яке згідно ст. 124 Конституції України є обовязковим до виконання, положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

На час внесення запису 28 жовтня 2008 року за № 41 (реєстраційний № 8123552) рішення Конституційного Суду України набуло законної сили та підлягало безумовному виконанню.

Станом на 31 березня 2009 року, 30 червня 2009 року та 30 вересня 2009 року, за даними балансу підприємства, активи позивача значно перевищують його податковий борг, що не спростовується відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган має правові підстави для проведення перевірки стану збереження активів платника податків лише стосовно тих активів, що знаходяться в податковій заставі.

Згідно Довідки про стан розрахунків з бюджетом, виданої ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, на момент проведення перевірки, а саме 07.04.2010 року заборгованість позивача перед бюджетом складала 2451,66 грн.

Відповідачем не доведено та не підтверджено документальними доказами знаходження станом на 28 жовтня 2008 року, так і протягом спірних 1, 2, 3 кварталів 2009 року 45 транспортних засобів, у податковій заставі, які, як зазначено в акті перевірки, і є активами, які відчужені позивачем без погодження з податковим органом. Крім цього, транспортні засоби вже перебували у заставі інших осіб згідно умов договорів фінансового лізингу, до внесення 28 жовтня 2008 року податковим органом податкової застави на всі активи позивача без їх опису та врахування розміру податкового боргу позивача, що підтверджується розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність факту відчуження позивачем активів, які перебували у податковій заставі, внаслідок чого застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи та постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі № 2-а-17098/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі № 2-а-17098/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 12 жовтня 2010 року. Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийС. А. Малашкевич

Судді А. А. Блохін

ОСОБА_7