Ухвала суду № 49728333, 10.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

10.12.10

№

Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжбудсервіс”, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 10”, м. Запоріжжя

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Запоріжбудсервіс” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до УЖГ Запорізької міської ради (відповідач-1), КП “ВРЕЖО № 10” (відповідач-2) про визнання договору № 1083/10-196 від 22.10.2004р. дійсним.

09.12.2010р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Згідно із п. 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

“...3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах” з 21.06.2010р. проводиться по наступним реквізитам:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31218264700007;

- Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку - 264.

Надане позивачем платіжне доручення № 275 від 29.11.2010р. про сплату 236, 00 грн. судом не може бути прийняте до уваги в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ньому невірно зазначені реквізити, а саме:

рахунок зазначений № 31212259700007 замість належного № 31218264700007; код бюджетної класифікації (код платежу) зазначений 22050000, замість належного 22050003, символ звітності банку зазначений 259, замість належного 264.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Належними доказами в даному випадку будуть вважатися або нові платіжні документи з належними реквізитами, або довідка органу державного казначейства про зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення № 275 від 29.11.2010р. про сплату 236, 00 грн. на рахунок № 31218264700007, а не на рахунок № 31212259700007.

В п. 3.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 3-1 ч. 1 ст. 57, п. 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 121 аркуші без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 274 від 29.11.2010р. суму 85, 00 грн. про сплату державного мита та оригінал платіжного доручення № 275 від 29.11.2010р. на суму 236, 00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Суддя В.М. Соловйов