Рішення № 49720541, 02.09.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35295/14-ц

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 вересня 2015 року Печерський районний суд міста Києва

в складі головуючого-судді Мельник А. В.

при секретарі Грицюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Управління Пенсійного Фонду України в м. Обухів та Обухівському районі Київської області про стягнення коштів у відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області 1000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Обухові та Обухівському районі Київської області шляхом безспірного списання із відповідного казначейського рахунку 49 грн. 41 коп. у відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) 13.09.2010 сплатив збір на користь Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області (надалі - Відповідач 2) на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля в сумі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім)грн. 50коп. В грудні 2011 року Позивач дізнався про факт порушення своїх прав при сплаті вказаного збору у зв'язку з чим був змушений звернутись до Відповідача 2 з вимогою повернути сплачені кошти. 12.01.2012 Відповідач 2 вчинив протиправні дії щодо відмови повертати вказаний збір. Зазначені обставини встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі №2а-850/12/1070, яка вступила в законну силу 09.10.2013, а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення для справи.

Зокрема за вказаним судовим рішенням з відповідачів стягнено суму сплаченого збору та визнано протиправними дії Відповідача 2 щодо відмови у його поверненні. Також як встановлено у вищевказаному судовому рішенні зазначений збір був стягнений із Позивача безпідставно та примусово. Водночас повернення лише суми збору не є достатнім способом захисту та поновлення порушених прав Позивача, оскільки останньому, крім того було завдано моральної та майнової шкоди внаслідок незаконної відмови щодо повернення суми зазначеного збору, яка мала місце у січні 2012 року.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Аналогічні за змістом норми містяться і в Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Пунктом 3 вказаної Постанови встановлено, що моральна шкода може полягати у тому числі і у порушенні права власності. Зокрема моральна шкода, завдана Позивачу, полягає у тривалому порушенні права власності, що завдало Позивачу переживань та душевних страждань. Так внаслідок протиправних дій Відповідача щодо змушення Позивача до сплати збору та подальшої незаконної відмови у його поверненні Позивач був протиправно позбавлений можливості розпоряджатися значною сумою належних йому грошових коштів (2647,5 грн.) протягом тривалого часу (з 13.09.2010 до моменту виконання рішення суду - 24.03.2014, тобто понад три роки).

Зважаючи на вказані обставини Позивач вважає, що достатньою сумою відшкодування завданої йому немайнової шкоди є грошова сума у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Позивач також сплатив 10 (десять) грн. 00 коп. на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» за витребування в останнього меморіального ордеру №1р1/273 від 13.09.2010 (квитанція №5 від 29.12.2011), оскільки оригінал квитанції про сплату збору був вилучений під час реєстрації автомобіля в органах Державтоінспекції, а також 24 (двадцять чотири) грн. 14 коп. та 15 (п'ятнадцять) грн. 27 коп. на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» за послуги банку щодо перерахунку вищевказаного збору на рахунок Відповідача 2 (квитанції №22 та №23 від 11.09.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Оскільки вказані суми коштів були вимушено сплачені Позивачем для відновлення становища, яке існувало до порушення (витребування меморіального ордеру), та вчинення дій, до вчинення яких він був протиправно спонуканий Відповідачем 2 (оплата банківських послуг за перерахунок збору), про що Позивачу стало відомо лише в грудні 2011 року, що в подальшому було визнано протиправним та встановлено в судовому рішенні, яке набрало законної сили, внаслідок чого Позивачу було завдано майнової шкоди, то вони підлягають стягненню із Відповідача 2 через Відповідача 1 на користь Позивача.

Відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Під час розгляду справи позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві та Обухівському районі Київської області в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у м. Обухові та Обухівському районі Київської області з відмовити у поверненні ОСОБА_1 примусово сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування у сумі 2647, 50 грн. та стягнуто з Управління пенсійного фонду України у м. Обухові та Обухівському районі Київської області через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ОСОБА_1 примусово сплачений збір на обов'язкове пенсійне страхування у сумі 2647 грн. 50 коп.

Повернення лише суми збору не є достатнім способом захисту та поновлення порушених прав Позивача, оскільки останньому, крім того було завдано моральної та майнової шкоди внаслідок незаконної відмови щодо повернення суми зазначеного збору, яка мала місце у січні 2012 року.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати у тому числі і у порушенні права власності. Зокрема моральна шкода, завдана Позивачу, полягає у тривалому порушенні права власності, що завдало Позивачу переживань та душевних страждань. Так внаслідок протиправних дій Відповідача щодо змушення Позивача до сплати збору та подальшої незаконної відмови у його поверненні Позивач був протиправно позбавлений можливості розпоряджатися значною сумою належних йому грошових коштів (2647,5 грн.) протягом тривалого часу (з 13.09.2010 до моменту виконання рішення суду - 24.03.2014, тобто понад три роки).

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Оскільки вказані суми коштів були вимушено сплачені Позивачем для відновлення становища, яке існувало до порушення (витребування меморіального ордеру), та вчинення дій, до вчинення яких він був протиправно спонуканий Відповідачем 2 (оплата банківських послуг за перерахунок збору), про що Позивачу стало відомо лише в грудні 2011 року, що в подальшому було визнано протиправним та встановлено в судовому рішенні, яке набрало законної сили, внаслідок чого Позивачу було завдано майнову та моральну шкоди, то вони підлягають стягненню із Відповідача 2 через Відповідача 1 на користь Позивача.

Відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейний, трудових відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, в частині вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у місті Обухові та Обухівському районі Київської області шляхом безспірного списання із відповідного казначейського рахунку 49 грн. 41 коп. у відшкодування майнової шкоди слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що зазначені позивачем матеріальні витрати понесені ним внаслідок неправомірних дій відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11,15 60, 74, 76 , 209, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Управління Пенсійного Фонду України в м. Обухів та Обухівському районі Київської області про стягнення коштів у відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу державної влади задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий