Ухвала суду № 497022, 12.03.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2007 Справа № 14/179

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач),

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А..

при секретарі Заєць П.Л.

за участю представників

позивача: Ботнаренко І.Ю.

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 29.12.06р. у справі № 14/179

за позовом приватного підприємства “Стандарт-Сервіс”, м. Кіровоград

до Державної податкової інспекції в м.Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.12.06 року у справі №14/179 (суддя Колодій С.Б.) позовні вимоги задоволені повністю; визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005р. №0001712310/1, від 06.03.2006р. №0001712310/2, від 16.05.2006р. №0001712310/3 в частині донарахування ПП “Стандарт-Сервіс” податку на прибуток у сумі 1750,50 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 14187,00грн.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд виходив з того, що позивач правомірно включав суми витрат на відрядження осіб, які в якості водіїв виконували автоперевезення на транспортних засобах позивача, до складу валових витрат; що документом, якій засвідчує факт надання послуг ПП “Стандарт-Сервіс” своїм замовникам, є акт про виконання робіт; доходи від надання автотранспортних послуг підприємство включало до складу валового доходу саме в ті податкові періоди, в яких оформлювалися акти про виконання робіт; у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки в цій нормі йде мова про суму недоплати (заниження суми податкового зобов’язання), а згідно спірного податкового повідомлення-рішення донарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток за спірними операціями місця не мало.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач - ДПІ в м. Кіровограді, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у розгляді позовної заяви. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. В порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство включало до валового доходу доходи від надання автотранспортних послуг у податкових періодах, наступних за періодом фактичного надання результатів робіт (послуг). Застосування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” скаржник вважає правомірним.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача, викладені в ній, безпідставними і необґрунтованими, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції; про час та місце судового засідання останній повідомлений належним чином

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

26.12.2005р. Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2005р. №0001722310/1, яким підприємству ПП ”Стандарт-Сервіс” було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 19650,0 грн., у тому числі: 4225,5 –основний платіж та 15424,5 - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став акт від 26.10.2005р. №146/23-1/31146212 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП ”Стандарт-Сервіс” за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р.

Проведеною перевіркою встановлені факти безпідставного включення до складу валових витрат витрат на відрядження осіб, що не перебувають з платником податку у трудових відносинах на загальну суму 6468,16 грн. в порушення пп.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та несвоєчасне віднесення до складу валового доходу доходів від надання автотранспортних послуг в порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 даного Закону.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін та, відповідно, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.03.2006р. №0001712310/2, від 16.05.2006р. №0001712310/3 на таку ж суму. Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством до господарського суду.

Висновок господарського суду щодо правомірності віднесення до валових витрат витрат на відрядження осіб, які в якості водіїв виконували автоперевезення на транспортних засобах позивача та знаходилися у відрядженнях в зв’язку з основною діяльністю ПП „Стандарт-Сервіс” (надання послуг з автоперевезень) скаржником в апеляційній скарзі не заперечується.

Скаржник посилається на несвоєчасність включення підприємством до валового доходу доходів від надання автотранспортних послуг (а саме, в податкових періодах, наступних за періодом фактичного надання результатів робіт (послуг), що спричинило нарахування підприємству штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації). При цьому збільшення валового доходу відповідно до пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 зазначеного Закону здійснюється за датою першої події: датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів або датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - датою фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, факт виконання робіт (надання послуг) платником податку повинен підтверджуватися відповідним документом. Вказаний документ повинен засвідчувати факт надання послуги як такої, що надана платником податку своєму замовнику належним чином та прийнята до виконання замовником послуги, оскільки в разі неприйняття послуги замовником, послуга буде вважатися такою, що не надана. Подорожні листи та товарно-транспортні накладні, на які посилається скаржник в обґрунтування своїх вимог, свідчать лише про факт доставки вантажу за призначенням і не можуть свідчити про факт надання послуги позивачем саме своїм замовникам.

Господарський суд з посиланням на норми Закону України “Про податок на додану вартість”, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568, дійшов обґрунтованого висновку, що документом, який засвідчує факт надання послуг ПП “Стандарт-Сервіс” своїм замовникам є акти про виконання робіт (т. 5 а.с.52-101).

Факт включення позивачем до валового доходу доходів від надання послуг з автоперевезення саме в ті податкові періоди, в яких оформлювалися акти про виконання робіт, відповідач не спростовує.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що штрафна санкція застосована до позивача на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платнику податків за підставами, викладеними у пп.“б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.

Фактично нарахування здійснено не було, включення суми основного платежу до складу податкового зобов'язання здійснено було позивачем самостійно у наступних податкових періодах, що підтверджено актом перевірки та встановлено господарським судом першої інстанції. Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування даної постанови. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 29.12.06р. у справі № 14/179 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.В.Тищик

Суддя І.А.Сизько

Суддя Т.А.Верхогляд