Ухвала суду № 49655439, 25.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року м. Київ К/800/29631/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Островича С.Е.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 815/7691/13-а за адміністративним позовом Комунального підприємства «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002452202, № 0002462202, № 0004721701 від 14.08.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток і податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

3 грудня 2013 року постановою Одеського оружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0002452202, № 0002462202, № 0004721701 від 14.08.2013 року визнані протиправними та скасовані.

25 лютого 2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Одеського оружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року скасована в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0002462202 від 14.08.2013 року.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002462202 від 14.08.2013 року в частині збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 107 737,43 грн., визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 12.07.2013 року до 24.07.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2012 року до 30.06.2013 року, за наслідками якої 31.07.2013 був складений акт.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 147 726,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 163 062,00 грн., п. 2.11 Порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004 року здійснені безпідставні компенсації витрат за авансовими звітами без надання первинних підтверджуючих касових документів про фактичне використання одержаних ними грошових коштів, а також у порушення пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.11, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України донарахований податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 86 428,94 грн.

14 серпня 2013 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0002452202 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 184 657,00 грн., № 0002462202 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 203 827,00 грн., № 0004721701 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 108 036,18 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Суди встановили, що при виконанні укладених із суб'єктами підприємницької діяльності договорів про пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою, договорів соціального розвитку та партнерства, договорів про участь у проекті соціального розвитку Підприємство визначило періоди та тарифи для нарахування оплати за цими договорами у відповідності до рішень Одеської міської ради, які врегульовують ці питання.

Правовідносини в сфері укладення та виконання таких договорів на території м. Одеси врегульовані Правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради №1631-VI від 23.12.2011 року, Правилами устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради №1133-V від 5.04.2007 року, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 64030477 від 16.02.2012 року «Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально - культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно - роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою».

Враховуючи зазначені рішення органу місцевого самоврядування, а також укладені Підприємством договори не підтверджуються висновки податкового органу про заниження Підприємством тарифів та періодів при визначенні розміру оплати за цими договорами.

Суди правильно зазначили, що Підприємство правомірно отримувало плату тільки за період фактичного надання послуг з 1.05 до 1.10 кожного року, що відповідає п. 2.1.4 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1133-V від 5.04.2007 року, яким передбачено режим роботи служб громадських пляжів (у тому числі тих, що орендовані), що встановлюється з 1 травня до 1 жовтня щорічно, з 06:00 год. до 20:00 год. щодня (до особливого розпорядження міського голови).

Визначення Підприємством тарифу 2,50 грн. за кв.м. переданої у користування площі об'єктів прибережної смуги також відповідає тарифу, встановленому для таких об'єктів у додатку №3 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 64030477 від 16.02.2012 року «Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально - культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно - роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою».

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, а саме, на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, до складу валового доходу може бути віднесена сума, яка фактично надійшла до платника податку, або на яку сторонами договору підписані акти виконання робіт чи надання послуг.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суди обґрунтованого зазначили, що нормами податкового законодавства, які визначають порядок формування валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не передбачено при формуванні валового доходу віднесення до його складу недоотриманих за договорами про надання послуг коштів, на які не були підписані акти виконаних робіт чи наданих послуг.

Податковий орган у акті перевірки не зазначив про те, що визначені актом перевірки суми заниження валового доходу, у розмірі 703 459,00 грн., податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 163 062,00 грн., були включені сторонами вищевказаних договорові до актів виконаних робіт чи наданих послуг сторонами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ року № 0002452202, № 0002462202 від 14.08.2013 є протиправними.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004721701 від 14.08.2013 року слід зазначити наступне.

У акті перевірки зазначено, що підставою для нарахування Підприємству зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, у розмірі 86 428,94 грн. за основним платежем, є те, що Підприємством не був утриманий податок з доходів фізичних осіб, у розмірі 36,00 грн., 203,00 грн., 2 803,04 грн., 83 024,93 грн., 361,97 грн., оскільки зазначені суми є додатковим благом у вигляді безоплатно отриманих цими фізичними особами товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що окружний суд, задовольняючи позов, у повному обсязі не дослідив додаткові пояснення Підприємства відповідно до яких Підприємство погоджується з правомірністю донарахування податковим органом йому податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 239,00 грн.

Таким чином, податковий орган правомірно збільшив Підприємству грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 239,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Острович С.Е.

Юрченко В.П.