Ухвала суду № 49655438, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/34451/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014

у справі № 810/5998/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІЗ Озерне"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного

управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІЗ Озерне" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство „ТІЗ Озерне") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000142201/682 від 29.10.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000142201/682 від 29.10.2013.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача по податку на додану вартість за червень 2013 року та складено акт № 433/10-16-22-01/32931921 від 30.09.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000142201/682 від 29.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 362 грн.

Перевіркою встановлено, що до податкової декларації по податку на додану вартість позивача за серпень 2013 року включено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який складає 4037344 грн.

Позивач протягом 1095-денного терміну не було використано залишок від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4019287 грн., сформованого за період з грудня 2004 року по серпень 2010 року.

Згідно з наданими до перевірки картками по рахунках 631, 3711 заборгованість позивача перед постачальниками (підрядниками, виконавцями робіт/послуг) відсутня.

Відповідачем враховано строк загальної позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України (три роки), а також приписи п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивач позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4019287 грн.

Суми, зазначені у р. 24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів.

Суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24) у розмірі 4018925 грн., сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та 362 грн. залишку від'ємного значення, сформованого за серпень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у р. 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року з позначкою " - ".

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. 4.6.6 п. 4.6 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 810/5998/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 810/5998/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.В. Приходько