Ухвала суду № 49654965, 25.08.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/4734/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

25 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України у Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2014 про притягнення позивача до відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. і закрити справу.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.04.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а адміністративний позов залишити без розгляду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2014 відповідачем було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, за порушення вимог Правил дорожнього руху України відносно нього та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено штраф в сумі 255 грн.

Вказана постанова була винесена в результаті порушення правил проїзду нерегульованого світлофором пішохідного переходу. Так, під час руху на автомобілі ВАЗ д/н 639-56ХМ ним було здійснено проїзд нерегульованого світлофором пішохідного переходу, однак водій при цьому не надав переваги в русі пішоходам, що знаходились на ньому, чим порушено п.18.1 ПДР України.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вимоги статті 289 КУпАП, позивач пропустив строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, оскільки було встановлено що позивачу було відомо про винесення постанови 24.12.2014, а до суду позивач звернувся 11.03.2015, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зазначені норми закону означають, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду розпочинається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для правильного вирішення питання про застосування строку звернення до суду потрібно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень були порушені права особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Виходячи із змісту адміністративного позову, предметом даного адміністративного позову є правомірність винесення постанови про адміністративне правопорушення від 24.12.2014 відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач дізнався саме 24.12.2014 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення, про що свідчить підпис позивача у протоколі (а.с. 37) та постанові (а.с. 4). Проте до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 05.03.2015, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду. При цьому позивач не надав доказів на спростовування того факту, що він був ознайомлений з постановою, що оскаржує саме 24.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України слідує , що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 КАС України).

Із змісту даних норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску. Саме такий висновок, повинен міститися в мотивувальній частині ухвали суду про відкриття провадження, чи рішення по суті спору.

Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд повинен встановити обставини які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання "незаконної вигоди", уникнення відповідальності, тощо.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що постанову у справі про адміністративне правопорушення він отримав по заяві в Хмельницькому першому міському відділі ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції 23.02.2015, однак, з наявної в матеріалах справи копії постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що копію вказаної постанови позивач отримав саме 24.12.2014, про що свідчить підпис позивача про отримання копії постанови (а.с. 4). Інших даних, як вказано вище, позивач до суду не надав.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відтак колегія суддів перевіривши матеріали адміністративної справи та враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду. При цьому з врахуванням наведених норм, про наслідки пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, апеляційний суд не перевіряє правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Cтаттею 205 КАС України встановлено, що розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, залишивши адміністративний позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року- скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України у Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.