Ухвала суду № 49653846, 01.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року справа №805/1955/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р. Ф.

суддів: Васильєвої І.А.

Казначеєва Е.Г.

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 7 липня 2015 року

по адміністративній справі №805/1955/15-а

за позовом Маріупольської міської ради

до державного реєстратора прав на нерухоме майно

Реєстраційної служби Маріупольського міського

управління юстиції у Донецькій області Сіволіна

Михайла Юрійовича, реєстраційної служби

Маріупольського міського управління юстиції у

Донецькій області

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача ОСОБА_3,

про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська міська рада (надалі рада, позивач) у травні 2015 року звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Сіволіна Михайла Юрійовича, реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний розмір:14343343 від 10 липня 2014 року; визнання незаконним дії держреєстратора Сіволіна М.Ю. щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (а. с. 3-7).

Постановою суду першої інстанції від 7 липня 2015 року позов Маріупольської міської ради до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Сіволіна Михайла Юрійовича, реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, задоволено частково: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2014 року №14343343, прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Сіволіним М.Ю. (а. с. 86-91).

Третя особа, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила у зв'язку з порушенням норм матеріально та процесуального права, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки звернувся він з позовом в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію, яке винесено майже рік тому. Крім того, вважає, що позивач, як орган місцевого самоврядування не мав права звертатися з даним позовом до суду (а. с. 108-110).

В своїй апеляційній скарзі представник відповідача просив розглянути справу у його відсутність.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами пункту 1 та 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Маріупольська міська рада Донецької області (позивач у справі) є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код 33852448, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №286224 (а.с. 27).

Маріупольське міське управління юстиції Донецької області є юридичною особою, ідентифікаційний код 33244064, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №284364 та здійснює свої повноваження відповідно до Положення (а.с. 44-54).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 3 червня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено, визнано за ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу позики, право власності на торгівельні павільйони, в тому числі на павільйон розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 15,8кв.м., який відповідно до технічного паспорту виготовленого ТОВ «Обласне БТІ» є самочинною будовою (а.с. 9, 71-72).

Маріупольська міська рада звернулась до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 серпня 2014 року заява задоволена, заочне рішення скасовано та справа призначена до розгляду (а.с. 95).

ОСОБА_3 10 липня 2014 року звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65).

Рішенням держреєстратора Сіволіна М.Ю. від 10 липня 2014 року №14343343 заява ОСОБА_3 задоволена, на підставі ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 (надалі Порядок № 868), проведена державна реєстрація права власності зазначеного павільйону про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 77-78).

Маріупольська міська рада 20 серпня 2014 року №972 звернулась листом до реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції з проханням скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно торгівельного павільйону літ.А.1 по АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням вимог ст. 49 Порядку та ст.ст. 328, 376 Цивільного кодексу України.

Листом реєстраційної служби від 5 вересня 2014 року позивачу у скасуванні спірної державної реєстрації права власності на павільйон відмовлено на підставі ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-VІ (надалі Закон України №1952-VІ), яка передбачає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Рішенням Маріупольської міської ради від 27 лютого 2015 року №6/46-5191 надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в Орджонікідзевському, Жовтневому, Іллічівськом та Приморському районі(а.с. 13).

Спірні правовідносини регулюються Законом України №1952-VІ та Порядком №868.

Відповідно до ст. 6 Закон України №1952-VІ систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Статтею 8 Закону України №1952-VІ передбачено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав або відмова у їх реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулюється статтею 15 цього Закону.

Порядком №868 встановлено, що рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно.

Стаття 19 Закону України №1952-VІ визначає підстави для проведення державної реєстрації прав до яких належить рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 4 Закону України №1952-VІ обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам; право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 5 Закону України №1952-VІ якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.376 Цивільного кодексу України Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що павільйон літ. А1 є самочинною будовою та в експлуатацію відповідно до діючого законодавства не приймався.

Таким чином, державний реєстратор Сіволін М.Ю. прийняв рішення від 10 липня 2014 року №14343343 про державну реєстрацію прав на павільйон літ.А1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порушення ст. 5 Закону України №1952-VІ оскільки об'єкт не був прийнятий в експлуатацію.

Крім того, вищезазначене рішення прийнято державним реєстратором Сіволіним М.Ю. передчасно, оскільки підставою для проведення державної реєстрації прав на вищезазначений об'єкт є заочне рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 3 червня 2014 року, яке не набуло законної чинності, переглянуто та скасовано ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 серпня 2014 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Сіволіна М.Ю. від 10 липня 2014 року №14343343 правомірно задоволені.

Що стосується позовних вимог позивача в частині визнання дій державного реєстратора Сіволіна М.Ю. незаконними, які відхилені судом і не є предметом апеляційного перегляду, оскільки заявлена апеляційна скарга оскаржує постанову суду, якою скасовано рішення.

Посилання апелянта на відсутність об'єкту судового захисту, а саме, наявність порушеного права спірним рішенням відповідача, колегія суддів не приймає оскільки похідним від права власності на нерухоме є право власності на земельну ділянку в межах якої розташована ця нерухома.

Міська рада за Прикінцевими та Перехідними положеннями Земельного кодексу України, ст. 83 цього кодексу здійснює функції по розпорядженню земельними ділянками в межах міста, що доводить право ради на контроль за законністю виділення та експлуатацію земельної ділянки. За нормами Земельного кодексу це є виключно компетенцією ради.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даною позовною заявою суд не бере до уваги з огляду на те, що спірне рішення реєстратора має довготривалий характер внаслідок чого питання щодо його законності може виникнути у будь який час.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року по справі №805/1955/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року по справі №805/1955/15-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 1 вересня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв