Постанова № 49646576, 12.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2015 р. Справа № 814/1523/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ , смт. Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.01.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ (надалі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (надалі відповідач) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 22.01.2015 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо заниження ТОВ ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ зобовязання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а також завищення податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2014 року є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях зазначив, що операції з транспортування товару між позивачем та його контрагентом не мали реального товарного характеру, отже висновки перевірки та оформлені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, та скасуванню не підлягають.

Відповідно до наданих клопотань та підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

У період з 16.12.2014 року по 29.12.2014 року спеціалістами Жовтневої ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2014 року, яке виникло за рахунок відємного значення з ПДВ, яке декларувалось за вересень 2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем був складений Акт від 12.01.2015 р. № 7/14-20-15-34539925 (надалі - Акт перевірки № 7/14-20-15-34539925).

Зокрема, в Акті перевірки № 7/14-20-15-34539925 відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого ТОВ ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 89 662 грн. за вересень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 р. № НОМЕР_1 про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 89 662 грн., штрафна (фінансова) санкція не застосовувалась.

Також, а наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 р. № НОМЕР_2 про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 89 662 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 44 831, 00 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали, суд вважає позовні вимоги доведеними з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що вся аргументація відповідача та висновок ґрунтується виключно на аналізі отриманої ним податкової інформації, та зводиться до того, що правочини з ТОВ Спецбуд - 2014 не мали реального товарного характеру та не підтверджені доказами, а тому позивачем було порушено ряд норм податкового законодавства.

Зокрема, згідно з актом перевірки висновок про не встановлення виконання робіт ТОВ Спецбуд - 2014 у замовника зроблено на підставі:

- акт зустрічної перевірки ТОВ Спецбуд - 2014 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 968/14-03-22-08/39063670 від 08.12.2014 року;

- акт перевіроки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014 року № 1910/26-69-22-13-15/38922404, в якому вказується про неможливість проведення звірки підприсмств-контрагентів ТОВ Спецбуд - 2014 через їх відсутність за юридичною адресою;

- висновків, що контрагенти ТОВ Спецбуд - 2014 не виконували своїх податкових зобовязань.

Так, в акті перевірки зазначено, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014р. № 1910/26-59-22-13-15/38922404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 року.

Тобто, висновки про не встановлення факту передачі товарів від ТОВ Спецбуд - 2014 до ТОВ ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ обґрунтовано в акті перевірки виключно посиланнями на акти неможливості проведення зустрічних звірок інших контрагентів.

Згідно з інформацією, наданою ТОВ «СПЕЦБУД -2014», на підставі акту перевірки № 968/14-03-22-08/39063670 від 08.12.2014 року, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було прийнято ППР про збільшення податкових зобов»язань з ПДВ.

Навіть якщо припустити, що контрагенти Товариства не сплатили податок до бюджету, то це не може бути підставою для зменшення суми податкового кредиту Товариства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що фактичне здійснення господарської операції позивача зі своїми контрагентами підтверджена належним чином.

Статтею 9 Закону 996 XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, дана стаття визначає обовязкові реквізити таких документів.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацією щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт отримання товарів, тому позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з контрагентами та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої особи не передбачена.

Тому, щодо, висновку відповідача про укладення позивачем господарських операцій, що не мали реального товарного характеру, суд вважає, що вони не є підтвердженими та ґрунтуються лише на припущеннях чи непрямих аргументах.

Але, згідно приписів пункту 73.5 статті 75 ПК України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, а відтак може вважатися лише інформацією, яка не підтверджена належними доказами.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (стаття 234 ЦК України). В свою чергу, згідно із статтею 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом, а не органом державної податкової служби. З цього також вбачається, що правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, не належить до нікчемних правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом (частина 2 статті 215 ЦК України), а є оспорюваним правочином, визнання якого недійсним відповідного із частиною 3 статті 215 ЦК України потребує рішення суду.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішень суду про визнання фіктивними правочинів, які були предметом перевірки, висновок відповідача про те, що правочини з вищезазначеними постачальниками є нікчемним через відсутність реальних наслідків є безпідставним.

Щодо висновку відповідача про порушення статей 185, 188 ПК України, суд зазначає наступне. Зазначені норми матеріального права регулюють питання визначення обєкта оподаткування та порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг тобто, регулюють дії щодо визначення податкового зобовязання платника податку, в той час як матеріали Акту перевірки № 7/14-20-15-34539925 не містять жодного належного доказу, або встановленого факту заниження або завишення підприємством позивача податкових зобовязань.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлено розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня айних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих та сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних видів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальпих інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються, документами що надавались посадовим особам Відповідача до перевірки, зокрема, податковими накладними. Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні обов'язкові реквізити та мають юридичну силу , виписані податкові накладні відповідають вимогам ПК України, що не заперечується актом перевірки.

Таким чином, ТОВ ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ «СПЕЦБУД - 2014» зазначеним в акті перевірки.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта субєктів владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру та відповідно фіктивними (нікчемними) не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими, а отже мають характер лише припущень Відповідача, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22 січня 2015 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22 січня 2015 року № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

.