Ухвала суду № 49620675, 31.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6847/15 Справа № 173/2152/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевченко О. Ю. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

31 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Безрукавому Є.О.

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В подальшому, до початку розгляду справи по суті, позивачем було збільшено позовні вимоги та окрім заявлених вимог він просив суд стягнути з Приватного підприємства «СТД Агро» на його користь заборгованість з орендної плати та збитки, завдані у зв'язку з погіршенням корисних властивостей земельної ділянки.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину йому належить земельна ділянка площею 5,080 га на території Новомиколаївської селищної ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належала його батькові на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 від 30 липня 2001 року. Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивачу стало відомо, що 15 жовтня 2009 року між батьком та приватним підприємством «СТД Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким, батько передав в оренду належну йому земельну ділянку строком на 10 років з моменту державної реєстрації договору на умовах сплати щороку орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації.

Позивач зазначав, що до нього перейшли всі права та обов'язки за договором оренди земельної ділянки, як до спадкоємця власника земельної ділянки, проте після смерті батька, в період з 2012 до 2014 роки відповідач в порушення умов договору не сплатив йому орендну плату у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 9998 грн. 55 коп.

Окрім того, відповідач порушує чинне земельне законодавство та еколого-агрохімічне законодавство не виконує умови збереження стану об'єкту протягом трьох років, оскільки весь цей час засіває земельну ділянку лише соняшником.

У зв'язку з цим, погіршилися властивості земельної ділянки, відповідно до п. 7 Договору позивач має право на відшкодування збитків внаслідок погіршення корисних властивостей ґрунту тому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «СТД Агро», стягнути з приватного підприємства «СТД Агро» на його користь заборгованість по орендній платі в сумі 9998 грн. 55 коп., вартість завданих збитків у зв'язку з погіршенням корисних властивостей земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав частково, просив їх задовольнити в частині розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі.

Допитаний в суді як свідок у відповідності до ст. 184 ЦПК України, позивач суду пояснив, що батько помер в 2011 році, в цей рік за нього отримала орендну плату його дружина - мати позивача.

Починаючи з 2012 року орендну плату не платили взагалі, хоча позивач декілька разів звертався до колишнього директора приватного підприємства «СТД-Агро» ОСОБА_6 з метою отримання орендної плати.

Письмово до підприємства він не звертався, так само як і не надавав доказів того, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3. В останній раз звертався до відповідача в січні 2014 року, а потім вирішив звернутися до суду. Чому інші орендарі отримували орендну плату йому невідомо, але він її не отримував.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала частково, просила суд задовольнити заявлені вимоги в частині розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі. В частині вимог щодо погіршення стану ґрунту земельної ділянки та стягнення з відповідача у зв'язку з цим збитків, представник позивача позов не підтримувала, оскільки позивач відмовився від проведення судової еколого-агрохімічної експертизи.

Суду пояснила, що підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки є систематична несплата орендної плати відповідачем, з 2012 року протягом трьох років орендна плата не сплачується. Позивач намагався отримати орендну плату, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3, але приватне підприємство «СТД Агро» не виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за три роки - 9888 грн. 55 коп.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що на підприємстві відсутні відомості про те, що позивач звертався до приватного підприємства «СТД Агро» з будь-яким повідомленням про те, що він є спадкоємцем після смерті орендодавця. Якщо він бажав би отримувати орендну плату, він мав повідомити рахунок, на який необхідно перераховувати кошти, адресу свого місця проживання або ж звернутися до відповідача особисто, проте він цього не робив. Якби позивач в 2014 році звернувся до відповідача з вимогами про сплату заборгованості по орендній платі, відповідач відразу б виплатив цю заборгованість.

На думку представника відповідача, позивачем не доведено, в чому полягає порушення його права, якщо він сам не бажав отримувати орендну плату, а відповідач не міг в свою чергу виконати цей обов'язок. Отримання орендної плати є правом орендодавця, а не його обов'язком. Більша частина орендодавці отримувала орендну плату, що опосередковано свідчить про те, що позивач не бажав отримувати орендну плату тому відсутні відомості про її сплату.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду, Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року позов про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «СТД Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в сумі 9998 грн. 55 коп. та понесені судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог, постановити нове, яким розірвати договір оренди.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним підприємством «СТД Агро» (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з яким, орендодавець передав в оренду земельну ділянку площею 5,0800 га на території Новомиколаївської селищної ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, яка належала йому на підставі державного акту НОМЕР_3 від 30 липня 2001 року, строком на 10 років на умовах сплати орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 15 квітня 2010 року договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за №041011900280 (а.с. 36-38). Земельну ділянку було передано за актом прийму-передачі (а.с.40).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, після його смерті спадщину отримав його син - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 липня 2011 року (а.с.9).

Згідно з п. 12 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Аналогічне положення передбачено і ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до умов договору до ОСОБА_2, як нового власника земельної ділянки, перейшли всі права та обов'язки орендодавця.

За ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 9 Договору передбачено право орендодавця на забезпечення своєчасного отримання орендної плати.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами договору після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_2 перейшло право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В свою чергу, передбаченому умовами договору праву орендодавця кореспондується відповідний обов'язок орендаря - у відповідності до п. 4 договору своєчасно вносити орендну плату.

Згідно пункту 4 договору розмір орендної плати складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Кошти перераховуються орендарем на рахунок (рахунок вказується додатково) або сплачується готівкою орендодавцю в строк до 31 грудня щорічно.

Із матеріалів справи вбачається, що за 2012-2014 роки Приватним підприємством «СТД Агро» орендна плата за земельну ділянку позивачу не виплачувалась (а.с.70-78,87), що в судовому засіданні також не заперечував представник відповідача.

Згідно вимог ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині розірвання договору оренди, суд першої інстанції правильно посилався на те, що ним не доведено, що він надавав приватному підприємству «СТД Агро» докази переходу до нього прав за договором оренди, як до нового кредитора, в даному випадку, свідоцтво про право на спадщину.

Допитаний як свідок в суді першої інстанції позивач підтвердив, що такі докази відповідачу він не надавав.

Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати було повязано з вищезазначеними обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати з боку орендаря з урахуванням викладеного не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки він не міг бути виконаний у відповідності до п. 4 договору бо позивач не надав орендарю доказів про перехід до нього прав за зобов'язанням як до нового кредитора.

Рішення суду в частині відмови позивачу у задоволенні позову про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач мав перераховувати позивачу кошти поштовим переказом, або розшукувати позивача за його місцем проживання, є необґрунтованими, такі дії орендаря не передбачені умовами договору, а згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст.ст.57-59 ЦПК України позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, що він вживав заходи для отримання орендної плати та надав відповідачу документальні підтвердження на право вимоги.

Інші доводи скарги зводяться до переоцінки доказів по справі і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду, Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Болтунова Л.М.

Козлов С.П.