Ухвала суду № 49620540, 19.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7695/15 Справа № 202/10323/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо невиконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою у якій посилається на незаконність дій Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо невиконання судового рішення, та просила суд визнати незаконними та протиправними дії ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області щодо повернення виконавчих листів виданих судом на рішення за результатами розгляду цивільної справи № 202/10323/14-ц; зобов'язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області прийняти до виконання зазначені виконавчі листи від 31.03.2015 року по справі; зобов'язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області виконати зазначені виконавчі листи у строки, встановлені Законом; визнати протиправним невиконання ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області судового рішення, що набрало законних сили, та повернення виконавчих листів з внесенням відомостей до ЄРДР.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано дії Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській щодо повернення ОСОБА_2 виконавчих листів у справі № 202/10323/14-ц - неправомірними.

В іншій частині вимог скарги - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, ставить питання про її скасування.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України", про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення і компенсації за невикористану відпустку, суми недоплачених платежів із заробітної плати, , яким позов було задоволено у повному обсязі.

12 березня 2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчі листи, які стягувачем були пред'явлені до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області.

Проте, листом від 07 квітня 2015 року ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області сповістило стягувача про неможливість виконання судового рішення та повернення виконавчих листів через те, що за повідомленням боржника - ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 року було відкрито апеляційне провадження.

Посилаючись на п. 9 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області повернуло стягувачеві зазначені виконавчі листи.

Частково задовольняючи скаргу ОСОБА_2. суд послався на те, що ГУДКСУ в Дніпропетровській області, як орган, який відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконує рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, не мав права повертати зазначені виконавчі документи стягувачеві ОСОБА_2, однак виконання рішення слід було або ж зупинити одночасно з поновленням пропущеного строку на апеляційне оскарження, або на виконання приписів ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» повернути до суду, який його видав.

Висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стянувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається до суду або органу який його видав в разі, якщо:

1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.

З урахуванням вищезазначених норм ГУДКСУ в Дніпропетровській області неправомірно повернуло виконавчий лист ОСОБА_2 без виконання.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінета міністрів України від 03.08.2011 року.

Проте з цим погодитися не можна, виходячи з наступного.

Особливості виконання судових рішень та виконавчих документів про стягнення коштів боржником яким є, зокрема державні підприємство, установа організація визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ч. 1 ст..4 вищезазначеного закону передбачено. Що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеного апелянтом порядку виконання рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. А отже посилання на п. 9 вказаного порядку як на підставу повернення виконавчого листа безпідставні, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» має вичерпний перелік підстав повернення виконавчого листа стягувану.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни ухвали не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко