Рішення № 49620548, 02.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4538/15 Справа № 208/2995/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ 02 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Дніпродзержинської міської ради про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом та просить виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.11.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.06.2007 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було звернуто стягнення на іпотечне майно квартиру АДРЕСА_1.

23.02.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав відповідачам повідомлення в якому пропонував відповідно до положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку» в тридцяти денний строк добровільно звільнити квартиру.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.11.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 79-80/.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати та залишити позовну заяву без розгляду до скасування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті /а.с. 83-85/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з постановою нового рішення, відповідно до п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно якого ОСОБА_2 було відкрито кредитну лінію у розмірі 14000 доларів США строком до 20.06.2037 року /а.с. 9-13/.

В забезпечення виконання зобов'язання 21.06.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55 кв. метри, житлова площа 39,10 кв. метри /а.с.14- 18/.

ОСОБА_2 свої зобов'язання виконував неналежним чином, тому рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.11.2012 року було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55 кв. метри, житлова площа 39,10 кв. метри, виселено ОСОБА_2 з квартири та зобов'язано Заводський відділ Дніпродзержинського МУ державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти його з реєстрації. Рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2013 року звернувся до суду з позовом та просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком встановленим законом.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» 23.02.2013 року направив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення в якому посилаючись на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.11.2012 року яким було звернуто стягнення на іпотечну квартиру та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, всіх зареєстрованих в квартирі осіб добровільно звільнити приміщення. Також у листі є примітка, що у разі вручення цієї вимоги іпотекодавцю особисто в руки, на екземплярі Банку ним повинна власноруч зроблена підпис та дата отримання. /а.с. 23-24/.

В підтвердження направлення цієї вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» надано реєстр поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням /а.с. 25-26/.

Але позивачем не надано належного доказу отримання відповідачами вимог банку про звільнення спірної квартири, не враховано те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в іншій квартирі, та те, що вже є рішення про його виселення та зняття з реєстрації з квартири, яка знаходиться в іпотеці.

Апелянт ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що про рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно від 30.11.2012 року йому стало відомо від державного виконавця у лютому 2014 року /а.с. 43/, при розгляді справи про виселення його та його сім'ї з квартири в жодне засідання їх не визивали. Про ці рішення йому стало відомо після того, як до них прийшли представники ПАТ КБ «ПриватБанк» та стали виносити їх речі з квартири. Ніякого повідомлення про добровільне виселення ні він ні його дружина не отримували.

Таким чином, судом першої інстанції не перевірено, а позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів дотримання процедури попередження мешканців квартири про виселення, чи отримання всіма відповідачами вимог про виселення.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що таке виселення є неможливим, оскільки немає належних доказів порушення прав позивача з боку відповідачів, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів та скасування їх реєстрації.

Щодо вимог ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про скасування рішення та залишення без розгляду позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення до скасування мораторію на стягнення майна громадян України наданого на забезпечення кредитів у іноземній валюті, то з ними погодитися не можна.

Відповідно до правової позиції викладеній у Постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 6-333цс15 мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» який набрав чинності 07.06.2014 року, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Таким чином, не може бути виконано рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.11.2012 року про звернення стягнення на іпотечне майно на час дії Закону України «Про мораторій», але не можна застосувати цей закон при вирішенні питання про виселення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 листопада 2015 року - скасувати.

Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Дніпродзержинської міської ради про виселення та зняття з реєстрації - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.