Ухвала суду № 4961599, 17.09.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2009 року  Справа № 2-а-6446/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Юрченко В.П.

Суддів: Горбенко К.П.

Радіонової О.О.

при секретарі Запорожцевій Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року по справі № 2-а-6446/09/0570 за адміністративним позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 9822/10/15-311-1 від 27.03.2009 року на суму 662.62 грн., повідомлення про розподіл сплачених сум податку на землю та пеню № 74 від 02.02.2009 р., № 215 від 02.03.2009 р., № 216 від 02.03.2009 року, зобов*язання внести зміни в особовий рахунок підприємства з податку на землю шляхом списання нарахованої пені в сумі 186.77 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року позовні вимоги Державного підприємства "Донецьквантажтранс " до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неправомірно, керуючись п.п.7.7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, здійснив самостійно перерозподіл грошових коштів та здійснив погашення податкового боргу попередньо поточним податковим зобов*язанням, за рахунок коштів, які направлені позивачем на сплату поточних податкових зобов*язань з земельного податку, внаслідок чого здійснив нарахування суми штрафних санкції та перерозподіл пені.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги   скаржник посилається на ту обставину, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховані приписи п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення,.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційні скарги. Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції Державне підприємство "Донецьквантажтранс" є юридичною особою, яке створено внаслідок реорганізації 25 вересня 2006 року шляхом виділення відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» зі складу Державного підприємства «Вугілля України».

10 березня 2009 року відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.12.2008 року по 29.01.2009 року, про що складено акт від 10.03.2009 року № 1515/15-311-1/34828840 в якому відображено порушення статті 17 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов*язань з земельного податку за листопад 2008 року, і як наслідок порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов*язання на 30 календарних днів. На підставі вказаного акту, податковий орган, керуючись п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 9822/10/15-311-1 від 27.03.2009, яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 662.62 грн., та здійснив розподіл сплаченої 29.01.2009 року суми на сплату податку на землю і пені на загальну суму 186.77 грн., що підтверджується повідомленням № 74 від 02.02.2009 року та № 215 від 02.03.2009 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання недійсним вказаного повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з таких підстав.

З гідно преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 5.3.1 цього Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7. Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з даними податкового розрахунку земельного податку на 2008 рік позивачем задекларовано податкове зобов*язання зі сплати земельного податку за листопад 2008 року в сумі 6717.70 грн., по якому граничний строк сплати 30.12.2008 року.

Згідно платіжного доручення № 1568 від 29.01.2009 року (а.с.20) вбачається, що позивачем здійснено сплату земельного податку за грудень 2008 року в сумі 6717.68 грн. по строку сплати 29.01.2009 року.

Тобто, позивач, здійснив сплату поточних податкових зобов*язань земельного податку за грудень 2008 року, про що чітко зазначено в платіжному дорученні з відміткою про призначення платежу.

Відповідно до акту перевірки вбачається, що оплата за платіжним дорученням № 1568 від 29.01.2009 року зарахована відповідачем частково на погашення податкового боргу за листопад 2008 року в сумі 6626.18 грн. (граничний термін сплати 30.12.2008 р.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права та інтереси позивача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про порушення позивачем вимог п.п.7.7 Закону № 2181. Статтею 7 цього Закону визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог  стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо неправомірності розподілу сплаченої суми на суму, яка направляється на погашення пені, нарахованої на суму цього сплаченого боргу.

Відповідно до п.п.16.3.3. Закону № 2181, - при частковому погашені податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Таким, чином, оплата пені може проводиться тільки у випадку погашення податкового боргу. В даному випадку позивачем здійснювалось погашення поточних податкових зобов*язань.

Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька по справі № 2-а-6446/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року по справі № 2-а-6446/09/0570 за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 9822/10/15-311-1 від 27.03.2009 року та повідомлень № 74 від 02.02.2009 р., № 215 від 02.03.2009 р., № 216 від 02.03.2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.

Головуючий: В.П. Юрченко

Судді:

О.О.Радіонова

К.П. Горбенко