Постанова № 49613069, 21.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.06.2013 р. справа №908/667/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з`явився; не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від17.04.2013р. (повний текст підписано 19.04.2013р.) у справі№908/667/13-г (суддя Науменко А.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автотранс, смт. Приазовське, Запорізька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське, Запорізька область простягнення 19 800грн.00коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2013р. у справі №908/667/13-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автотранс, смт. Приазовське, Запорізька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське, Запорізька область про стягнення надмірно сплачених грошових коштів на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010р. у розмірі 19 800грн. задоволені в повному обсязі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, смт. Приазовське подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у звязку з тим, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що сплачені позивачем грошові кошти не є переплатою і не можуть вважатись безпідставно отриманими коштами в розумінні ст.1212 ЦК України, оскільки сплачувались ним на підставі договорів оренди.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не зявився, поважних причин незявлення суду не повідомлено. На адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не зявився, поважних причин незявлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автотранс, смт. Приазовське, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське, Запорізька область про стягнення надмірно сплачених грошових коштів на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010р. у розмірі 19 800грн.

Позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське обґрунтовані тим, що в періоду часу з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем мали місце зобовязання щодо оренди транспортних засобів на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010р. Станом на 24.10.2010р. з урахуванням суми орендної плати та здійснених виплат сума надмірно сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за договорами становить 19 800грн. Нормативно позов обгрунтовано ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на фактичне припинення дії договорів оренди.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 01.01.2010р. між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ ТД Автотранс (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів (далі договір №1).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби (далі ТЗ): автомобіль вантажний MAN 26 DFLT, 1991 року випуску, кузов №WMAF062849WO16222, білого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АРС 010392, видане РЕВ МРВ ДАІ №6 при УМВС України в Запорізькій області 16.03.2007р., державний номерний знак НОМЕР_1; причіп фургон KOGEL FX, 1992 року випуску, номер шасі №1122897, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АРС 031157, видане РЕВ МРВ ДАІ №6 при УМВС України в Запорізькій області 18.08.2007р., державний номерний знак НОМЕР_2. Вартість транспортних засобів на момент укладення договору визначена сторонами в сумі 135 000грн.

Пунктом 2.1 договору №1 передбачено, що вступ орендаря у користування ТЗ настає одночасно із підписанням сторонами цього договору. Підписання сторонами будь-яких додаткових документів не вимагається.

У відповідності до п.2.2 договору №1, у разі припинення цього договору ТЗ повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає ТЗ орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі ТЗ орендарю цим договором. Транспортні засоби вважаються поверненими орендодавцеві з моменту засвідчення цього сторонами на договорі.

Цей договір укладено на строк до 01.01.2011р. Зміна та доповнення або розірвання даного договору допускається по взаємній згоді сторін. Чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду (п.п.7.1, 7.2, 7.6 договору №1).

У договорі №1 сторонами зроблений запис, що він розірваний за взаємною згодою сторін 24.12.2010р.

Як встановлено судом, 24.12.2010р. автомобіль вантажний MAN 26 DFLT, 1991 року випуску та причіп фургон KOGEL FX, 1992 року випуску були повернуті позивачем відповідачу, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-000002 від 24.12.2010р.

Крім того, 01.01.2010р. між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ ТД Автотранс (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів (далі договір №2).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби (далі ТЗ): автомобіль вантажний МАЗ 53366, 1993 року випуску, кузов №ХТМ533660Р0000255, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯТС537877, видане Мелітопольським ВРЕР УМВС України в Запорізькій області 24.06.2005р., державний номерний знак НОМЕР_3; причіп бортовий тентований МАЗ 8378, 1994 року випуску, номер шасі №1122897, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА153530, видане Мелітопольським ВРЕР УМВС України в Запорізькій області 28.02.2006р., державний номерний знак НОМЕР_4. Вартість транспортних засобів на момент укладення договору визначена сторонами в сумі 100 000грн.

Як передбачено п.2.1 договору №2, вступ орендаря у користування ТЗ настає одночасно із підписанням сторонами цього договору. Підписання сторонами будь-яких додаткових документів не вимагається.

За приписами п.2.2 договору №2 у разі припинення цього договору ТЗ повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає ТЗ орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі ТЗ орендарю цим договором. Транспортні засоби вважаються поверненими орендодавцеві з моменту засвідчення цього сторонами на договорі.

Цей договір укладено на строк до 01.01.2011р. Зміна та доповнення або розірвання даного договору допускається по взаємній згоді сторін. Чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду (п.п.7.1, 7.2, 7.6 договору №2).

У договорі №2 сторонами зроблений запис, що він розірваний за взаємною згодою сторін 31.05.2010р.

31.05.2010р. автомобіль вантажний МАЗ 53366, 1993 року випуску та причіп бортовий тентований МАЗ 8378, 1994 року випуску були повернуті позивачем відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-000002 від 31.05.2010р.

За приписами ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір та порядок сплати орендної плати за договорами №1 та №2 передбачені розділами 3 відповідних договорів. Розділи 3 викладені сторонами в договорах №1 та №2 в однаковій редакції. Так, згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.5 договорів №1 та №2 орендна плата визначена сторонами в розмірі 7 000грн. щомісяця. Орендна плата перераховується на рахунок орендодавця у розмірі 100% не пізніше дати закінчення дії договору. Орендна плата може бути видана орендодавцю готівкою, що посвідчується видатковим касовим ордером орендаря. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення ТЗ включно.

На підтвердження користування позивачем транспортними засобами протягом спірного періоду сторонами по двох договорах складені акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) по орендним операціям: два акта від 31.01.2010р. на загальну суму 14 000грн., два акта від 28.02.2010р. на загальну суму 14 000грн., два акта від 31.03.2010р. на загальну суму 14 000грн., два акта від 30.04.2010р. на загальну суму 14 000грн., два акта від 31.05.2010р. на загальну суму 14 000грн., акт від 30.06.2010р. на суму 7000грн., акт від 31.07.2010р. на суму 7000грн., акт від 31.08.2010р. на суму 7000грн., акт від 30.09.2010р. на суму 7000грн., акт від 29.10.2010р. на суму 7000грн., акт від 30.11.2010р. на суму 7000грн., всього на загальну суму 112 000грн.

Для сплати орендної плати відповідачем виставлені рахунки позивачу по двох договорах: №1 від 31.01.2010р. за січень 2010р. на суму 14 000грн., №2 від 28.02.2010р. за лютий 2010р. на суму 14 000грн., №3 від 31.03.2010р. за березень 2010р. на суму 14 000грн., №4 від 30.04.2010р. за квітень 2010р. на суму 14 000грн., №5 від 31.05.2010р. за травень 2010р. на суму 14 000грн., №6 від 30.06.2010р. за червень 2010р. на суму 7000грн., №7 від 31.07.2010р. за липень 2010р. на суму 7000грн., №8 від 31.08.2010р. за серпень 2010р. на суму 7000грн., №9 від 30.09.2010р. за вересень 2010р. на суму 7000грн., №10 від 29.10.2010р. за жовтень 2010р. на суму 7000грн., №11 від 30.11.2010р. за листопад 2010р. на суму 7000грн., всього на загальну суму 112 000грн.

Враховуючи, що договір №1 розірваний за взаємною згодою сторін 24.12.2010р., цього ж дня відповідачу повернутий предмет оренди договору №1, а п.3.5 цього договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення транспортних засобів включно, позивач повинен сплатити орендну плату за грудень 2010р. пропорційно кількості днів користування транспортними засобами протягом цього місця.

Таким чином, позивач повинен був сплатити орендну плату по договору №1 за період з 01.01.2010р. по 24.12.2010р. в сумі 82 419,35грн., а по договору №2 за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. (31.05.2010р. сторони розірвали договір №2 за взаємною згодою) в сумі 35 000грн. Отже, всього позивач повинен був сплатити на користь відповідача 117 419,35грн. орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договорами №1 та №2 сплатив на користь відповідача 138 800грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №48 від 05.03.2010р. на суму 6000грн., №63 від 16.03.2010р. на суму 5000грн., №40 від 30.03.2010р. на суму 7000грн., №72 від 27.04.2010р. на суму 10000грн., №88 від 14.05.2010р. на суму 6000грн., №25 від 30.06.2010р. на суму 7000грн., №42 від 23.07.2010р. на суму 15000грн., №65 від 21.08.2010р. на суму 15000грн., №66 від 25.08.2010р. на суму 3800грн., №87 від 14.09.2010р. на суму 13000грн., №119 від 18.10.2010р. на суму 15000грн.; видатковим касовим ордером №24 від 02.04.2010р. на суму 10000грн.; квитанціями до прибуткового касового ордеру №7 від 06.05.2010р. на суму 6000грн., №8 від 12.05.2010р. на суму 6000грн., №9 від 31.05.2010р. на суму 7000грн., №10 від 01.06.2010р. на суму 7000грн.

Таким чином, позивач переплатив 21 380,65грн.

12.11.2012р. позивач на адресу відповідача направив претензію №1 від 08.11.2012р., якою ТОВ ТД Автотранс вимагало в місячний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити на користь позивача надмірно сплачені за договорами оренди транспортних засобів грошові кошти в сумі 19 800грн. та підписати акт звірки взаємних розрахунків. Вказана претензія та акт звірки взаємних розрахунків отримані ФОП ОСОБА_4 19.11.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.11.2012р. вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що правова підстава для утримання відповідачем суми надмірно сплачених грошових коштів за оренду транспортних засобів відпала, позивач просить стягнути з відповідача суму надмірно сплачених грошових коштів на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010р. у розмірі 19 800грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, положення якої згідно з частиною 3 даної статті застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого суду щодо задоволення позовних вимог та вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, а також умовами укладених договорів, які за своєю правовою природою є договорами оренди.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2, 6 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частин 1 та 3 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст.798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобовязань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, положення цієї статті застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст.139 Господарського кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що грошові кошти є майном, яке підлягає поверненню потерпілій стороні як безпідставно набуте в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, обов`язок повернути безпідставно отримане майно (гроші) є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. У разі невиконання цього обов`язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Вказаними нормами визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Отже, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або є неукладеним.

З урахуванням того, що правові підстави для отримання стягуваних коштів були припинені (відпали), у звязку із розірванням сторонами 24.12.2010р. договору №1 та 31.05.2010р. договору №2, норма про врегулювання відносин переплати за договором оренди в законодавстві відсутня, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ст.1212 ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, обов`язок відповідача повернути спірні кошти виник у останнього після спливу семи днів з моменту отримання від позивача відповідної претензії.

Відтак, встановлений місцевим судом факт внесення позивачем за даним позовом у якості орендних платежів грошових коштів у стягуваній сумі, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання відповідачем кондикційного зобовязання перед позивачем з повернення грошових коштів в розмірі 19 800грн., у звязку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 19 800грн. підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Зокрема, твердження відповідача щодо того, що предмети оренди спірних договорів в дні вчинення записів на договорах оренди про розірвання таких договорів позивачем повернуті не були, спростовуються актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-000002 від 24.12.2010р. та від 31.05.2010р.

Заперечення відповідача щодо недоведеності факту прийняття останнім спірних об`єктів оренди за вищевказаними актами приймання-передачі у зв`язку з відсутністю підпису директора підприємства на вказаних актах колегією суддів не приймаються, оскільки фактичне прийняття відповідачем спірних об`єктів оренди підтверджується печаткою підприємства відповідача на актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-000002 від 24.12.2010р. та від 31.05.2010р., а отже прийняте останнім без заперечень. Доказів викрадення або втрати печатки відповідачем не представлено, судом не встановлено.

За приписом ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач користувався орендованими транспортними засобами після припинення договорів оренди, а відповідачем не надано доказів виставлення рахунків та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт по орендним операціям (іншого судом не встановлено), тому у відповідності зі статтею 241 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_4 схвалив укладання актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-000002 від 24.12.2010р. та від 31.05.2010р.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2013р. у справі №908/667/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Приазовське, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2013р. у справі №908/667/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 21.06.2013р.

ГоловуючийО.А. Марченко

Судді:В.М.Татенко

ОСОБА_3