Постанова № 4958774, 30.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року № 22-а-10916/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Олендера І.Я.,

суддів: Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання Бацику О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001791742/0/17-123 від 16.07.2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області, про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001791742/0/17-123 від 16.07.2007 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року в даній адміністративній справі, позовні вимоги було задоволено, а саме визнано нечинним податкове повідомлення - рішення від 16 липня 2007 року за № 0001791742/0/17-123, прийняте ДПІ в м.Рівне на підставі Акта перевірки від 03.07.2007 року № 774/17-100/31541973, в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 29132,79 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58265,58 грн. та стягнуто з Державного бюджету в користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що дії позивача, як податкового агента, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб по комісійному продажу автомобілів між фізичними особами за посередництвом Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідали вимогам податкового, цивільного законодавства, податок утримано та перераховано у розмірах передбачених податковим законодавством, а тому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в цій частині.

Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ДПІ у м.Рівне, представник якого в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог, відмовити в повному обсязі.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник апелянта покликається на те, що в порушення п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12 Закону України від -1.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1», в результаті заниження оподатковуваного доходу з громадян, не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб від продажу об'єктів рухомого майна в сумі 29173,83 гривень. Внаслідок перевірки документів, у відповідності з якими Підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» проводилась реалізація транспортних засобів, встановлено, що транспортні засоби реалізовувались без наявності документів, які б свідчили про визначення суб'єктами оціночної діяльності вартості рухомого майна за звичайною ціною (тобто мінімальною при продажу), що є базою для визначення суми податку з доходів фізичних осіб при продажу транспортних засобів фізичних осіб через комісійні магазини, як це передбачено Законом України від 12.07.2001 року № 2658-Ш «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому прийняте за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення - рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.  

Представник апелянта - ДПІ у м.Рівне в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представники позивача Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1», в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили та пояснили, що постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог процесуального та матеріального права на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, та така скасуванню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з мотивів суду першої інстанції, які він положив в основу прийнятої постанови підставами для задоволення позовних вимог позивача було те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки дії позивача, як податкового агента, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб по комісійному продажу автомобілів між фізичними особами за посередництвом Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідали вимогам податкового, цивільного законодавства, податок утримано та перераховано у розмірах передбачених податковим законодавством.

Однак, погодитись з такими мотивами суду першої інстанції при вирішенні даного адміністративного спору не можна, оскільки судом першої інстанції не враховано, що укладені за посередництвом позивача договори між фізичними особами, щодо купівлі-продажу автомобілів є нікчемними, що вбачається з доданих до матеріалів справи копій документів (45-118,142-178) з яких вбачається, що при укладені таких фізичні особи вказували ціну значно нижчу від фактичної ціни, за яку придбавалось рухоме майно - транспортні засоби, з метою зменшення сум податку з фізичних осіб, що мав утримуватись позивачем, як податковим агентом.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з огляду на встановлені вище обставини, зобов'язаний був враховувати, що укладення вказаних договорів на думку колегії суддів не є економічно виправданим.

З врахуванням наведено, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що укладені за посередництвом позивача Договори комісійного продажу транспортних засобів, мають на меті зменшення суми сплачуваного податку з доходів фізичних осіб, а тому згідно ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України є нікчемними, із застосуванням наслідків відповідно до ст.216 ЦК України.

Невизнання судом недійсними повністю або частково укладених позивачем угод у разі встановлення їх нікчемності не перешкоджає апеляційному суду відмовити в задоволені позову, оскільки за змістом ч.1 ст.228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, шляхом ухилення від сплати податків, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. Як встановлено ч.2 ст.215 ЦК України, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При вирішенні даного спору колегія суддів виходила також з того, що 03.07.2007р. працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансового-господарської діяльності з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб Підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПЮУ 31541973) за період з 01.07.2004р. по 31.03.2007р. За результатами перевірки складено Акт № 774/17-100/31541973 (а.с.4-19).

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.1.2, п.1.15 ст.1. пп..4.2.6, п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не донараховано (недоутримано) податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 29 173 грн. 83 коп. У відповідності до статуту підприємства від 01.10.2002 р. одним із основних видів діяльності Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» є «комісійна торгівля автомобілями», що підтверджує статус підприємства, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначене підтверджується і наявністю використаних довідок-рахунків, що видавались підприємством громадянам, і згідно яких реалізовувались транспортні засоби, а також угоди, які укладались між Підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» та громадянами (а.с.45-118, 142-178).

З метою визначення фактичної вартості реалізованих автомобілів за посередництвом позивача Підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі Закону України від 04.12.1990р. №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем було за допомогою органів МРЕВ ДАІ, які в подальшому на підставі поданих новими власниками транспортних засобів документів, реєстрували такі, з'ясовано, що вартість автомобілів при їх продажі з огляду на звіти технічного стану таких, є значно нижчою від їх ринкової вартості, що визначена відповідно до Звітів про оцінку.

Комісійну торгівлю автомобілями Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснювало на підставі договорів комісії укладених між Підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» (комісіонером) та фізичною особою - громадянином (комітентом) на підставі «Правил торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами», що затверджено Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №168 від 18.12.1995р., де зазначено, що комісіонер прийняв для подальшого роздрібного продажу на комісійних засадах за винагороду автомобіль. В даному договорі зазначається ціна продажу прийнятого на комісію автомобіля. За послуги, зберігання, рекламу та інші податкові послуги пов'язані з продажем автомобіля комітент сплачує комісіонеру винагороду. Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року термін «дохід» фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, вартість, матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Пунктом 4.2.6 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року встановлено, що доходи від операцій з майном (включаючи і операції з рухомим майном) включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулюється статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року. Пунктом 12.3 цієї статті визначено, що в разі продажу об'єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента така особа (посередник) вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Ставка податку згідно пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року за перевіряємий період становила 13%. Це положення поширюється, зокрема, і на комісійний магазин (комісіонера), який відповідно до статті 1011 Цивільного Кодексу України за дорученням комітента провадять за плату продаж належного комітентові рухомого майна від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто якщо фізична особа (комітент) продає своє рухоме майно (автомобіль) за посередництвом юридичної особи, її філії, відділення іншого відокремленого підрозділу (комісіонера), то такий комісіонер є податковим агентом, як  визначено Законом України від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податкові агенти згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року зобов'язані нараховувати; утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що при перевірці довідок-рахунків у відповідності з якими Підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» проводилась реалізація транспортних засобів встановлено, що транспортні засоби реалізовувались без наявності документів, які б свідчили про визначення суб'єктами оціночної діяльності вартості рухомого майна за звичайною ціною ( тобто мінімальною при продажу), що є базою для визначення суми податку з доходів фізичних осіб при продажу транспортних засобів фізичних осіб через комісійні магазини, як це передбачено Законом У країни від 12.07.2001 року №2658-111 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Тобто підприємство при прийманні транспортних засобів на комісію складало акти технічного стану та оцінки транспортних засобів, в яких фактично вказали договірну ціну, яка , як зазначено вище сторонами фактично вказувалась з метою зменшення сум податку з доходів фізичних осіб, що мали сплачуватись в доход держави, і це вказує, на те, що не була визначена звичайна ціна (ринкова), яка має бути мінімальною при продажі.

В довідці-рахунку вказується вартість транспортного засобу відображена в договорі або вказується «ціна договірна». При купівлі-продажу автомобілів між громадянами Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» не проводило експертну оцінку транспортних засобів, де б зазначалась звичайна вартість автомобіля на момент продажу. Під час проведення перевірки було встановлено, що експертні оцінки проведені перед реєстрацією автомобілів в органах МРЕВ визначили ціни на реалізовані транспортні засоби, які значно вищі цін зазначених в договорах комісії.

Тобто Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» при проведені комісійної торгівлі транспортними засобами значно занижувало вартість автомобілів у договорах комісії та актах технічного огляду та оцінки транспортного засобу, що призвело до заниження нарахування та сплати податку з доходів з фізичних осіб.

Відповідальними, за порушення норм цього Закону, згідно п.п.а п.20.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1V при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами, - є такі податкові агенти. В порушення п.1.2. п.1.15 ст. 1. пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п. 12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-І Підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» в результаті заниження оподатковуваного доходу з громадян, не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб від продажу об'єктів рухомого майна в сумі 29 173 грн. 83 коп.

16.07.2007р. на підставі акту перевірки ДП1 у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0001791742/0/17-123, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 87 521,49 грн. в тому числі за основним платежем 29 173,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 58347,66 грн. (а.с.179).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем, зокрема Державною податковою інспекцією у м.Рівне доведено правомірність своїх дій при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а доводи позивача не знаходять свого підтвердження.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.3,4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області - задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року у справі № 2-а-607/08 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити .

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий: Олендер І.Я.

Судді:   Заверуха О.Б.

  Шавель Р.М.