Ухвала суду № 4958751, 17.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року № 22а-11811/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів: Старунського Д.М, Обрізка І.М.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 02.07.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терком» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Терком» звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 31 березня 2008 року посадовою особою податкової інспекції проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Терком» по питанню орендної плати за землю у період з 05.07.2007р. по 31.12.2007р. за земельну ділянку, яка знаходиться у м. Тернополі по вул. Поліська. За результатами перевірки, перевіряючим складено Акт № 5348/7/15-02/32387046 від 31.03.2008 року. Відповідно до змісту Акта, рішенням Тернопільської міської ради № 5/11/14 від 05.07.2007р. ТзОВ «Терком» виділено в оренду земельну ділянку площею 23000 м.кв. 05 вересня 2007 року між Тернопільською міською радою в особі міського голови та ТзОВ «Терком» підписано договір оренди земельної ділянки. 19 листопада 2007 року його зареєстровано за № 2813 та 13 грудня 2007 року вчинено запис до Державного реєстру земель у Тернопільській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за №040766100513. По Акту прийому - передачі від 19.11.07р. земельну ділянку передано позивачу в оренду. За твердженням працівників податкового органу, в період з 05.07.07р. по 31.12.07р ТзОВ «Терком» не проводило нарахування орендної плати за землю, внаслідок чого платником занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю на 16910,53 грн. крім того, не подано податкову декларацію по орендній платі за землю за 2007 рік. Перелічені обставини, на думку перевіряючих порушують ст.ст. 2,13,14,17,19 Закону України «Про плату за землю».

На підставі Акта перевірки №5348/7/15-02/32387046 від 31.03.2008р., Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0009201502/0/27761 від 18 квітня 2008 року, яким ТзОВ «Терком» визначено податкове зобов'язання по орендній платі на загальну суму 25535,80 грн. з яких 16910,53 грн. за основним платежем, 8625,27 грн. за штрафними санкціями, у т.ч. 170 грн. штрафу за неподання декларації по орендній платі за землю за 2007 рік. З даним рішенням, в частині 12893,12 грн. основного платежу та 6446,57 грн. штрафних санкцій не погоджувався позивач, просив визнати його нечинним та скасувати.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 02.07.2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терком» задоволено .

Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 02.07.2008 року, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Терком», покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі"). Відповідно до ст. 93 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі (право оренди земельної ділянки) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Стаття 14 "Про оренду землі" визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою є орендною платою за землю. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та ст. 19 Закону України "Про плату за землю"). Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону України "Про оренду землі"). Відповідно до договору оренди від 05 вересня 2007 року укладеного між Тернопільською міською радою (орендодавець) та ТзОВ "Терком" (орендар) та акт прийому - передачі земельної ділянки від 19.11.2007 р. земельна ділянка площею 2,3 га. за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська 11 передається орендарем в строкове, платне користування з 05.07.2007 року по 05.07.2012 року. Орендна плата вноситься землекористувачем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду у грошовій формі з розрахунку 2,7 % нормативно-грошової оцінки земельне ділянки за рік в розмірі 2896,27 грн. щомісячно.

Крім того, ще 23.07.2007р. було проведено роботи по перенесенню в натуру зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, що підтверджується Актом перенесення в натуру (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки та про передачу межових знаків для забезпечення їх схоронності від 23.07.2007 р. В силу ст. 20 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, однак ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України надає право сторонам встановлювати, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, надання земельної ділянки в строкове, платне користування з 05.07.2007 року по 05.07.2012 року і відповідно, встановлення обов'язку позивача сплатити орендну плату за цей період у договорі оренди від 05 вересня 2007 року цілком відповідає наведеним вище нормам та є правомірним.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту пункту 4 частини статті 129 Конституції України, ст.ст. 11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, приналежна до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган. Крім того, відповідно до ч.3 ст.2, ст.9 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинно прийматись на підставі і у відповідності до законів України, та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення.

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення №0009201502/0/27761 від 18 квітня 2008 року, в частині що оспорюється, відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст.1,2,13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. №32535-12 підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно з ст.ст. 93,124,125 Земельного кодексу України, ст.ст. 13-15,18,20; Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-14 та Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073 договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 05.09.2007р. зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 19.11.2007р. Того ж дня сторонами складено Акт прийому - передачі земельної ділянки. У відповідності до ст.ст.202, 203, 210, 626, 628, 638, 640 ЦК України, ст.15 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі, як правочин, вважається укладеним (вчиненим) з моменту його державної реєстрації. З цієї дати між сторонами вважаються узгодженими всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, у т.ч. орендна плата, її розмір, період внесення, тощо. Відповідно до ч.2,3 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки і її використання, виникає лише після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

З огляду на це, нарахування позивачу 12893,12 грн. орендної плати до 19 листопада 2007р., тобто до набрання чинності (укладення) договору оренди землі, а також нарахування на цю суму штрафних санкцій у розмірі 6446,56 грн. суперечить вимогам закону. А тому податкове повідомлення рішення Тернопільської ОДПІ №0009201502/0/27761 від 18 квітня 2008 року, в цій частині підлягає визнанню як не чинне.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

   УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 02.07.2008 року у справі № 6/69-1748 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В.Ніколін

Судді Д.М. Старунський

І.М. Обрізко