Постанова № 4958776, 30.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2009 року 22-а-10990/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.

при секретарі Бацику О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 17 червня 2008 року в справі за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства «Збиранка» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18 липня 2007 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2008 року позивач Львівське комунальне підприємство «Збиранка» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18 липня 2007 року про нарахування податкового зобов'язання за платежем : збір за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року у сумі 374 736,92 грн. з яких: 356 892,30 грн. - основного платежу, 17 844,62 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Оскаржуваною постановою Господарського суду Львівської області від 17 червня 2008 року в даній справі позов було задоволено повністю, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18 липня 2007 року про нарахування податкового зобов'язання за платежем : збір за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року у сумі 374 736,92 грн. з яких: 356 892,30 грн. - основного платежу, 17 844,62 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неправильне визначення характеру місця розміщення відходів не належить до числа арифметичних чи методологічних помилок, у зв'язку з чим акт камеральної перевірки ДПІ у Жовківському районі від 09.07.2007 р. № 694/15-3/13807617/335 , на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, було оформлено без достатніх для цього правових підстав, внаслідок чого суд згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України не може брати його до уваги, як носія доказової інформації про допущені позивачем порушення вимог законодавства про нарахування та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, що зумовлює безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення; у акті перевірки відсутнє обґрунтування ДПІ щодо кваліфікації місця розміщення відходів, що використовується позивачем, як «звалище», яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, а відтак, щодо необхідності застосування позивачем коригуючого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів до нормативу збору за забруднення навколишнього природного середовища саме у розмірі «1»; оскаржуване податкове повідомлення - рішення не допустимо було складати на підставі відомостей, що містяться в інших документах (листах, відповідях на запити тощо), аніж в поданому позивачем розрахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища; обґрунтування ДПІ визначеного нею характеру місця розміщення відходів з покликанням на лист-відповідь Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.2006 р. № 11-6450 та лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 22.06.2007 р. № 10-3795 є недопустимим з огляду на повне спростування доводів, зазначених у листах, фактичними даними, зазначеними в службових документах органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, щодо забезпечення позивачем захисту водних об'єктів та атмосферного повітря від забруднення, а також відсутністю у вказаних органів державної влади повноважень на встановлення коригуючого коефіцієнта залежно від місця розміщення відходів для обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ДПІ у Жовківському районі Львівської області, який в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, на підставі висновків суду, які не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач покликається на те, що позивачем використовується місце для складування твердих побутових відходів, яке має статус «звалища», а не «полігона твердих побутових відходів», оскільки це вбачається з листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 22.06.2007 р. № 10-3795 та листа Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.2006 р. № 11-6450 . Відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.99р. № 303 застосовувати коефіцієнт «1» мають право лише спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення. Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів

зобов'язані застосовувати коефіцієнт «З». Листи - відповіді Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.06р. № 11 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 22.06.2007 р. № 10-3795 вказують на те, що ЛКП «Збиранка» (Львівським сміттєзвалищем) не забезпечується повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів. Крім цього, згідно п.1.1. Правил з технічної експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово -комунального господарства України №121 від 05.04.2007р. (в старій редакції наказ №4 від 10.01.2006р.) «Про затвердження Правил з технічної експлуатації полігонів твердих побутових відходів» - правила застосовуються на діючих полігонах, які мають проекти, і полігони, закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією згідно з ДБН А.3.1-3-94». Таким чином, Львівське сміттєзвалище в с.Грибовичі Жовківського району Львівської області немає статусу Полігону твердих побутових відходів та немає законних підстав користуватись пільгами, визначеними чинним законодавством для Полігонів ТПВ. Також апелянт вказує на те, що згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 510-ХІІ (із змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. На час перевірки позивача в ДПІ були в наявності й інші документи пов'язані із нарахуванням та сплатою ЛКП «Збиранка» збору за забруднення навколишнього природного середовища, а саме лист Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.06 р. № 11-6450 щодо незабезпечення ЛКП «Збиранка» захисту тих об'єктів від забруднення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Прокурор в судове засідання не явився, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача на заперечення проти доводів такої, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом першої інстанції з огляду на матеріали справи було правильно встановлено, що позивач ЛКП «Збиранка» надає послуги з утилізації твердих побутових і промислових відходів (пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 статуту ЛКП «Збиранка», перереєстрованого 25.09.2003 р. Жовківською РДА Львівської області, реєстраційний номер 1539), у зв'язку з чим є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303, з наступними змінами і доповненнями (надалі - Порядок встановлення нормативів збору), суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено завдання органів державної податкової служби, а в п.1 ч.1 ст.11 вказаного Закону України визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Судом правильно встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 369/15-3/13807617/10675 від 18 липня 2007 року було прийняте ДПІ у Жовківському районі Львівської області (надалі -ДПІ) за наслідками проведення камеральної перевірки податкового розрахунку позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2007 року, отриманого ДПІ 10.05.2007 року, вх.№ 10706 (а.с.16).

Результати перевірки були оформлені у вигляді Акта камеральної перевірки податкового розрахунку №978/15-3/13807617/457 від 10.09.2007 року (а.с.14-15).

Згідно з п.п. 17, 18, 21, 22 акта камеральної перевірки ДПІ встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2007 року на суму 356 892,30 грн. у зв'язку із заниженням позивачем коригуючого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів (рядок 4.1. податкового розрахунку збору за забруднення) до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, що є порушенням додатку 2 до Порядку встановлення нормативів збору.

У таблиці 2.5 додатку 2 до Порядку встановлення нормативів збору передбачено, що у випадку, якщо місця розміщення відходів носить характер спеціально створеного місця складування (полігони), що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення, то застосовується коефіцієнт у розмірі «1», а у випадку, якщо місця розміщення відходів носить характер звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів - коефіцієнт у розмірі «3».

З огляду на вказане, судом першої інстанції правильно встановлено, що даний адміністративний спір, виник з приводу правильності визначення характеру місця розміщення відходів, кваліфікації його спеціально створеним місцем складування (полігоном), що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення (коефіцієнт «1») або звалищем, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів (коефіцієнт «3»).

При цьому суд першої інстанції, з огляду на приписи абзацу 1, 2 п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абзацу 2 п. 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку), щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17.07.2006 N 416, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. за N 872/12746, з наступними змінами і доповненнями, правильно дійшов до висновку, що у випадку відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку), органам ДПС не допустимо складати акт камеральної перевірки зазначених податкових декларацій (розрахунків).

На думку колегії суддів, покликання податкового органу про безпідставне визначення місця розміщення відходів, як спеціально створеного місця складування (полігону), що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення або як звалища, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, не може вважатись арифметичною чи методологічною помилкою, допущеною при складанні податкового розрахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Акт камеральної перевірки було складено без достатніх для цього правових підстав, і оскільки такий згідно вимог абзаців 1, 2 пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4 наказу ДПА України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку), щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17.07.2006 N 416, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. за N 872/12746, визначено, як службовий документ, який стверджує факт проведення камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків, і є носієм доказової інформації про виявлені арифметичні або методологічні помилки у зазначених податкових деклараціях і (розрахунках), то згаданий вище акт, який покладено в основу оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, з огляду на ч. 1, 2 ст.71 КАС України та ч. 3 ст. 70 КАС України, не може бути належним і допустимим доказом порушення позивачем вимог законодавства про нарахування та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Судом першої інстанції також правильно, з врахуванням вимог наказу ДПА України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17.07.2006 N 416, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. за N 872/12746, а також вимог п.п.2.3.4. п.п.2.3. п. 2, п.п. 3.1. п.3 Поряду оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, з наступними змінами і доповненнями, зроблено висновок, що камеральна перевірка може проводитись органами ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), поданих платником податків (обов'язкових зборів), з метою виявлення можливих арифметичних або методологічних помилок, допущених при її складанні, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, у тому числі, без запитування та одержання яких-небудь документів, що обґрунтовують та підтверджують порушення, виявлені ДПІ.

При цьому, судом обґрунтовано, з посиланням на п. 10, 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, з наступними змінами і доповненнями та п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, зроблено висновок, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками камеральних перевірок податкових декларацій (розрахунків) можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах камеральних перевірок податкових декларацій (розрахунків).

 Звідси випливає, що акти камеральних перевірок податкових декларацій (розрахунків), що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення податкових повідомлень-рішень, складених на їх підставі, що і вказано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на відсутність у позивача статусу «полігона твердих побутових відходів» з огляду на наступне.

Так, вказане вище покликання відповідач обґрунтовує листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 22.06.2007 р. № 10-3795 та листом Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.2006 р. № 11-6450 (а.с.17), однак воно спростовується листом № 10-3279 від 25.05.2007 р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про те, що жодних спеціальних досліджень для встановлення для ЛКП «Збиранка» коригуючого коефіцієнту держуправлінням не проводились; листом першого заступника міського голови м. Львова від 09.01.2007 р. № 1.8.вих-14, яким обґрунтовано позицію виконавчого комітету Львівської міської ради по збереженню без змін коригую чого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів для

обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі «1»; інформаційною довідкою ВАТ «Геологічний інститут» № 07-09/416 від 06.09.2006 р,, якою встановлено відсутність витоків інфільтрату та попадання їх в водоносні горизонти в межах санітарної зони сміттєзвалища; актами перевірки Львівською обласною санепідемстанції дотримання санітарного законодавства від 29.10.2005 р., 26.10.2006 р. та від 06.07.2007 р., якими встановлено утримання території сміттєзвалища та під'їзних доріг у задовільному санітарному стані, переливів інфільтрату та забруднення поверхневих вод не виявлено; актом перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання природоохоронного законодавства від 18.06.2007 р., яким порушень вимог

природоохоронного законодавства встановлено не було; листом Державної екологічної інспекції в Львівській області від 23.10.2007 р. № 09-2009, яким сміттєзвалище, що використовується позивачем, визначено «полігоном твердих побутових відходів» ; актом встановлення відповідності існуючого полігону ТПВ «Збиранка», складеним комісією в складі представників ЛМГО «Спілка консультантів «Експерт-група», «Незалежна експертна екологічна група», «Регіональний центр поводження з відходами», а також висновком Інституту геології і геохімії горючих копалин Національної академії наук України від 05.02.2008 р. № 77/40, яким встановлено, що «Об'єкт Львівський міський полігон ТПВ є інженерною спеціалізованою спорудою… що відповідає за ознаками терміну «полігон», що дозволяє проводити розрахунок плати збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням коефіцієнту «1»…» (а.с.19-88), а також документами, що долучені в якості додатків до додаткових заперечень позивача на апеляційну скаргу від 24.03.2009 року.

Також, колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи наявні постанови господарського суду Львівської області від 29.11.2007 р. у справі № 3/268А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2008 р. у справі № 22-а-4337/08; від 06.12.2007 р. у справі № 5/863-12/112А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 р. у справі № 22-а-5290/08 та від 05.06.2008 р. у справі № 5/419-25/80-А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 р. у справі № 22-а-11601/08, якими встановлені обставини, щодо правомірності застосування ЛКП «Збиранка» коригуючого коефіцієнту у розмірі «1», зважаючи на те, що місце розміщення відходів, що використовується позивачем, є «полігоном твердих побутових відходів».

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Покликання представників відповідача на те, що згідно Правил з технічної експлуатації полігонів твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 121 від 05.04.2007 р., полігон ЛКП «Збиранка» повинен бути прийнятим в експлуатацію державною приймальною комісією згідно з ДБН А.3.1-3-94, не можуть бути взяті судом до уваги, зважаючи на наступне.

ДБН А.3.1-3-94 втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 191 від 18.10.2004 р., а тому його положення не можуть застосовуватись судом.

Крім того, відповідно до п. 1.2. Правил експлуатації полігонів твердих побутових відходів, що затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства від 10.01.2006 р. № 4, які діяли протягом періоду, за який нараховуються податкові зобов'язання, дані правила розповсюджуються на діючі полігони, які мають проекти, і полігони, закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією згідно з ДБН А.3.1-3-94.

Таким чином, п. 1.2. даних Правил чітко передбачено можливість функціонування полігонів двох видів: тих, які мають проекти, а також тих, які закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією. Представник відповідача, невірно розуміючи цей пункт Правил, помилково стверджує, що полігон повинен мати не лише проект, але і повинен бути введений в експлуатацією державною приймальною комісією, адже у п. 1.2. Правил словосполучення «полігони, які мають проекти» і «полігони, закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією» розділені сполучником «і».

З огляду на це, колегія суддів вважає, що з врахуванням наявності у полігону, який використовується ЛКП «Збиранка», відповідного робочого проекту, затвердженого у 1992 році, ЛКП «Збиранка» правомірно при обчисленні збору за забруднення навколишнього природного середовища застосовує коригуючий коефіцієнт у розмірі «1», а не «3».

Щодо покликання апелянта на результати аналізів грунту і води, перелік яких зазначається у апеляційній скарзі, то усі ці дослідження та аналізи проводились не у період, що охоплювала перевірка.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, ні в суді першої інстанції, як і під час апеляційного розгляду не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, 206 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 17 червня 2008 року в справі № 28/35А, - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя :   І.Я.Олендер

 Судді:   О.Б.Заверуха

Р.М.Шавель