Постанова № 49427677, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 року

справа № 804/4782/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гімона М.М.

суддів: Сафронової С.В. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 804/4782/15 за позовом Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року адміністративний позов Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства задоволено. Накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центробуд” (податковий номер 32264891), що знаходяться на рахунку № 26004039574201 в АТ “Укрсиббанк” МФО 351005 у сумі 88972 грн. 35 коп., на рахунку № 26003039574202 в АТ “Укрсиббанк” МФО 351005 у сумі 88972 грн. 35 коп., на рахунку № 2605039574200 в АТ “Укрсиббанк”МФО 351005 у сумі 88972 грн. 35 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, що судом не було враховано що податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом 16.07.2010 р., на підставі яких виник податковий борг, були оскаржені до суду, а у зв’язку із винесенням податкової вимоги від 14.11.2014 року відповідач не відкликав податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 р. Крім того, податкову вимогу від 14.11.2014 року, складено на підставі Акту перевірки від 08.07.2010 р. після граничного терміну позовної давності.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення, в яких він посилається на сплату податкового боргу в повному обсязі.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою та як платник податків перебуває на податковому обліку у позивача.

14.11.2014 року Криворізькою північною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було складено податкову вимогу форми «Ю» за №4425-25 на суму 64438,96 грн. Вимогу 17.11.2014 року отримано посадовою особою ТОВ «Центробуд».

Згідно постанови суду першої інстанції, останній вважав встановленим, що Криворізькою північною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було складено акт виїзної планової перевірки відносно ТОВ “Центробуд” №“ 56/231/32264891, в результаті складення акту було винесено податкові повідомлення-рішення на зазагальну суму 64569 грн. 41 коп. Підприємством було оскаржені вищевказані ППР в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, однак 21.06.2013 р. ДОАЄ було винесено ухвалу по справі №2а-14736/10/0470, якою позовну заяву ТОВ “Центробуд” залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою, Товариством було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. 30.09.2013 р. винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу скаржника повернуто ТОВ “Центробуд”.

Також суд першої інстанції вважав встановленим, що станом на 18.03.2015 року сума заборгованості ТОВ “Центробуд” складає 88972 грн. 33 коп., пославшись на довідки про податковий борг (а.с.11).

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані обставини є не доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б їх доводили. Вказані обставини щодо підстав виникнення податкового боргу суд першої інстанції переписав із адміністративного позову, але не перевірив доказами.

Надані позивачем довідку стану розрахунків з бюджетом (а.с. 10) та довідку про податковий борг (а.с. 11) суд першої інстанції безпідставно прийняв як належні та допустимі докази наявності податкового боргу, оскільки ці довідки не відповідають вимогам до письмового доказу, встановлені ст. 79 КАС України, тому що не містять необхідних реквізитів документу. Так, зазначені довідки підписані не керівником органу, що їх видав, не мають штампу та печатки органу, відсутні данні про здійснення їх реєстрації тощо. також в довідках не зазначено на підставі чого до довідок включені наявні в них відомості про податковий борг.

Натомість суд апеляційної інстанції при призначенні справи до апеляційного розгляду зобов’язав позивача надати суду належні докази наявності у відповідача податкового боргу, а саме копій облікових карток платника податку.

Зазначених доказів позивач до суду апеляційної інстанції не надав.

Крім того, суд апеляційної інстанції за наявними в матеріалах справи доказами встановив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майно від 25.11.2014 року №29981402 за відповідачем не зареєстровано право власності на будь-яке нерухоме майно (а.с. 13).

Згідно з листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 28.09.2014 року за ТОВ «Центробуд» інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки відсутня (а.с. 14).

Згідно електронного повідомлення з УДАІ ГУ МВС в Дніпропетровській області №01551818 станом на 24.11.2014 року транспортні засоби за відповідачем відсутні (а.с. 15).

Відповідно до відповіді Криворізького гірничого промислового територіального управління № 12-15/371 від 24.02.2015 року за ТОВ «Центобуд» технологічні транспортні засоби не реєструвались (а.с. 16).

Згідно наданих до суду апеляційної інстанції платіжних доручень ТОВ «Центробуд» № 1192 від 24.06.2015 р. та № 1253 від 17.08.2015 р., відповідачем здійснено сплату податкового боргу з податку на прибуток в сумі 79000 грн.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з несплатою платником податків узгодженої суми грошових зобов’язань в установлені законодавством строки, в тому числі і після отримання податкової вимоги, вимоги позивача про накладення арешту на кошти та цінності платника податків, що знаходяться на його рахунках у банку, підлягають задоволенню.

Колегія суддів, проаналізувавши встановлені по справі обставини, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а спір вирішено із порушенням норм матеріального права з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженимнаказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок), податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, податкова вимога була отримана представником відповідача 17.11.2014 р.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1., 95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України. При цьому за своїм змістом норми даної статті охоплюють як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Системний аналіз положень ст. 20.1.33 ПКУ у взаємозв’язку із наведеними нормами права дає підстави для висновку, що умовою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, є, зокрема, наявність податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу на достатню суму, і це встановлено контролюючим органом в результаті попередньо проведеного комплексу дій, передбачених статтями 94, 95 Податкового кодексу України, та підлягає доказуванню в суді.

Оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності у позивача на час звернення до суду податкового боргу і його розміру, а також враховуючи, що перевірка наявності автотранспорту та нерухомого майна у власності платника податків, які були зроблені більше ніж за 6 місяців до звернення до суду, не є вичерпними заходами з перевірки майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а доказів вжиття позивачем інших заходів для встановлення такого майна або його відсутності суду не надано, то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

За таких обставин у справі відсутні докази наявності законних підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, передбачені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20.ПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а рішення прийняте із порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 804/4782/15 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків в банку.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: І.В. Юрко