Постанова № 4938935, 23.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.09Справа №2а-6951/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача Куткова Н.М. пред-к, дов. від 10.06.2009 р.

Долгополова Н.А. пред-к, дов від 10.06.2009 р.

Від відповідача Бисикало Т.А. пред-к, дов. № 2222/9/10 від 19.10.2007 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення- рішення № 0007172301/0 від 25.12.2008 р. та № 0007182301/0 від 25.12.2008 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники Державної податкової інспекції у м.Алушті ( далі відповідач ) під час проведення планової виїзної документальної перевірки 11.12.2008 р. склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість» . Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи.

Представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позов ( вих. № 1262/9/10 від 12.07.2009 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження ним податку на прибуток, податку на додану вартість .

Під час слухання справи представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 30.10.2008 р. № 471/23 , від 27.11.2008 р. № 507/23 представники відповідача провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. , валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. За результатами зазначеної перевірки 11.12.2008 р. був складений акт №1522/23/31395454.

У висновках зазначеного акту зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1. п.5.3. и п.п. 5.6.1 п.5.6, п..5.9. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 69453 грн. , завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 123131 грн. , а в наслідок порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено (завищено) податок на додану вартість на загальну суму 17590 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 25.12.2008 р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0007182301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 26385 грн. , в тому числі 17590 грн. - за основним платежем, 8795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0007172301/0 , згідно з яким позивачу було визначено податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 87912грн., в тому числі основного платежу в сумі 58608 грн. , фінансових санкцій в сумі 29304 грн.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

У п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку ( далі працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування ).

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом. Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. У п. 7.3. цієї статті закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача працівники податкового органу визначили порушення ним п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в наслідок того, що підприємство неправомірно зарахувало до складу валових витрат вартість списаної Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR , використаної для обробки води в басейнах аквапарку. Під час розгляду справи представники відповідача пояснили, що за норми витрати зазначеного препарату були прийняти до уваги обсяги, зазначені в інструкції виробника.

Позивачем надані документи, яки свідчать про те, що використання препарату СТХ-200/GR відбувалось з урахування погодних умов, кількості відвідувачів для підтримання санітарних норм чистоти води в басейнах. До матеріалів справи надані документи, яки свідчать про те, що вказаний препарат був списаний на підставі укладених працівниками платника податків , згідно з рекомендаціями органів СЕС.

Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, не надані докази надмірного використання позивачем Дихлоррізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR для обробки води в басейнах аквапарку. На думку суду посилання працівників податкового органу при визначенні норм витрат цього препарату на інструкцію виробника, як на документ, яким встановлені норми його використання , не є правомірними в наслідок того, що в цих нормах не прийняті до уваги всі фактори, яки впливають на якість води в басейнах. Крім того у зазначеній інструкції є посилання на те, що норми витрати препарату СТХ-200/GR змінюються від конкретних умов. За таких обставин, суд вважає, що висновки працівників податкового органу , викладені у акті перевірки №1522/23/31395454, щодо неправомірного зарахування до складу валових витрат вартості списаної позивачем Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR , використаної ним для обробки води в басейнах аквапарку, зроблені на підставі припущень, без урахування всіх обставин справи та вивчення всіх фактів та факторів, в наслідок чого їх не можна визнати обґрунтованими.

Працівники податкового органу під час проведення перевірки позивача встановили завищення у рідку 04.3 Декларації «витрати на оплату праці» у сумі 255899грн. в наслідок нібито необґрунтованого віднесення позивачем до складу його валових витрат суми нарахованої заробітної плати працівникам в розмірі вартості харчування , збільшеної на спеціальний коефіцієнт «1,176471». .

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі колективних договорів ТОВ «Міндальна роща» на 2005-2007 р.р. встановлений обовязок останнього здійснювати виплати на здешевлення вартості харчування в комунальній їдальні. Відповідно до умов колективних договорів ці витрати віднесені до інших заохочувальних та компенсаційних витрат, яки відносяться до фонду оплати праці.

За таких обставин, вивчивши надані позивачем документи, зокрема, колективні договори, суд прийшов до висновку, що витрати позивача на часткову компенсацію вартості харчування його працівників в комунальній їдальні відносяться до заохочувальних витрат позивача, які згідно з Інструкцією зі статистик заробітної плати входять до фонду оплати праці товариства, в наслідок чого ці кошти згідно з п.п. 5.6.1. п. 5.6. ст.5. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відносяться до складу валових витрат платника податку.

Представниками позивача під час розгляду справи надані пояснення, яки свідчать про те, що він нараховував на вказані виплати, які він відносив до загального місячного доходу своїх працівників, податки , збори (обовязкові платежі), що підтверджено представниками відповідача, яки під час перевірки не встановили порушення щодо нарахування податків на ці виплати.

Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно вважав ці виплати додатковою заробітною платою та іншим видом заохочень ( виплат) , відносив їх до складу витрат на оплату праці.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджено необґрунтоване зменшення сум валових витрат позивача у період часу який перевірявся, на вартість списаної ним Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR , яка була використана для обробки води в басейнах аквапарку, та сум сплачених ним своїм працівникам коштів у вигляді часткової компенсацію вартості харчування в комунальній їдальні, що призвело до неправомірного нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

В силу викладеного суд вважає правомірними вимоги по визнанню протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем на підставі акту перевірки № 1522/23/31395454 від 11.12.2008 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.09.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.09.2009р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті № 000712301/0 від 25.12.2008 р. та №0007182301/0 від 25.12.2008 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (м. Алушта вул. В. Хромих, 21 А п/р 260090230054 в Алуштинському відділенні ЗАТ «СБЕРБАНК РОССІЇ» МФО 320627, код ЕДРПОУ 31395454)

3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанованабирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.