Ухвала суду № 49377958, 19.08.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Винту Ю. М.

Суддів : Заводян К.І., Одинака О.О.

При секретарі : Паучек І.І.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фінанси та кредит» про стягнення суми банківського вкладу за апеляційною скаргою ПАТ «Фінанси та кредит» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення №87 про стягнення суми банківського вкладу, посилаючись на наступне.

10.07.2014 року між нею та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/81904/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік», відповідно до умов якого вона передала банку гроші в сумі 16800,00 доларів США із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 13,5 % згідно квитанції № 3 від 10.07.2014 року. Відповідно до пункту 1 договору, строк вкладу з 10.07.2014 року по 10.01.2015 року. Зазначає, що відповідно до п.6 договору, визначено, що після закінчення строку, визначеного п.1 договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов. Посилається на те, що 06.01.2015 року вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення їй вкладу разом з сумою нарахованих за користування ним процентів, однак вклад до даного часу не повернуто; станом на 11.01.2015 року відповідач мав повернути їй суму вкладу разом з сумою нарахованих за користування ним процентів, що складає: 16800,00 доларів США суму вкладу та 1134,00 доларів США проценти, однак не повернув. Просила, заявлені позовні вимоги про стягнення коштів (повернення депозиту) у зазначеній вище сумі і судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 04050, м. Київ вулиця Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856 на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Герцаївським РВ УМВС України в Чернівецькій області 25.07.2005 року, за договором-заявою № 300131/81904/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 10 липня 2014 року кошти в сумі 16800,00 доларів США та проценти за користування вкладом у розмірі 1134,00 долари США. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави судовий збір в сумі 1964,88 гривні.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2015 року скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи,

___________________

№ 22ц-794/1087/15 р. Головуючий у 1 інстанції: Слободян Г.М.

Категорія : 19/27 Доповідач: Винту Ю.М.

порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом визнано договором банківського вкладу долучений позивачем до матеріалів справи договір-заяву, а документами, що відповідають вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності - квитанції про внесення готівкових коштів.

Такий висновок суду слід визнати неповним, оскільки договір-заява є лише частиною договору, який позивач уклав з відповідачем, враховуючи те, що п.1 такого передбачено, що вкладник вносить, а Банк приймає грошові вклади у порядку та на умовах, визначених у Договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Основін умови), які затверджені згідно з внутрішніми банківськими процедурами та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені на його офіційному сайті.

П.9 вищезгаданих Основних умов передбачено, що вкладник підписанням договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з договором складають договір банківського вкладу та є його невід'ємними частинами. Також вкладник підписанням цього договору-заяви підтверджує факт ознайомлення з Основними умовами, чинними на дату підписання банком та вкладником цього договору-заяви, погоджується з положеннями Основних умов у повному обсязі, бере на себе права та обов'язки, що визначені Основними умовами, та безумовно зобов'язується їх виконувати.

Тому при розгляді справи суд першої інстанції повинен був врахувати не лише договір-заяву, але й дані Основні умови, і посилатись на них, однак цього не було зроблено.

Крім того, на квитанції та договорі-заяві зі сторони представника Банку проставлені ідентичні підписи, скріплені печаткою відділення. Враховуючи те, що п.Мотозюк І.І. як начальник відділення була уповноважена на підписання договору-заяви, вона не могла у відповідності з вимогами своєї посадової інструкції підписувати квитанцію про внесення готівкових коштів, оскільки це належить виключно до повноважень касира.

Помилковою є також позиція суду щодо прирівняння квитанції про внесення готівки до ощадної книжки, сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківським правилам) та звичаям ділового обороту.

У цьому випадку суду слід було керуватись не загальними нормами законодавства, а п.2.2. Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у АТ «Банк «Фінанси та Кредит», де передбачено, що підтвердженням здійснення розміщення вкладу є виписка по вкладному рахунку. Отже, лише виписка по вкладному рахунку, а не квитанція може бути визнана належним доказом додержання письмової форми договору банківського вкладу.

Банком тому і був сформований такий порядок укладення договору банківського вкладу, при якому видача виписки за вкладним рахунком означає фіксацію депозитного договору і отримання коштів у всій електронній системі банку. При наявності виписки за вкладним рахунком неможливо заперечувати проти наявності депозитного договору як такого, а також проти реального внесення коштів на депозитний рахунок.

Відсутність інших виписок за вкладним рахунком дає підставу стверджувати, що позивачем не дотримано письмової форми договору банківського вкладу, а тому, згідно з ч.2 ст.1059 ЦК України, такий договір є нікчемним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.І ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Положеннями ст.1074 ПК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Ст.629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Зібраними по справі доказами встановлено, що 10.07.2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/81904/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік», відповідно до умов якого позивач передала банку гроші в сумі 16800,00 доларів США із нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 13,5 % згідно квитанції № 3 від 10.07.2014 року. Відповідно до пункту 1 договору встановлено строк вкладу, а саме з 10.07.2014 року по 10.01.2015 року (а.с.6).

Після закінчення строку дії договору - 10.01.2015 року позивачкап ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з письмовою заявою про не бажання продовжувати договір депозиту та з вимогою повернення їй готівкою в день закінчення депозиту суми свого строкового вкладу та нарахованих процентів у відповідності до укладеного договору (а.с.6), на яку відповіді не отримала на. До даного часу відповідачем вклад позивачу не повернуто, доказів про повернення позивачу ОСОБА_1 суми вкладу та нарахованих процентів відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не повернув позивачці депозитний вклад, користується її коштами.

Своєю відмовою у поверненні банківського вкладу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» порушив вимоги ст.ст. 1058, 1060, 1061, 1074 Цивільного кодексу України, ст.41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та умовам укладеного між сторонами договору, які не допускають обмежень прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивач звертався до банку з заявами про повернення грошових коштів з його депозитного рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачкою на підтвердження укладання договору банківського вкладу документи не відповідають вимогам законодавства.

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

З огляду на викладене квитанція про внесення ОСОБА_1 коштів на виконання договору банківського вкладу між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року № 300131/81904/6-14 за змістом та формою відповідає вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Отже, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-17цс12.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи ПАТ «Фінанси та кредит» про те, що договір банківського вкладу між сторонами є нікчемним.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. Це роз'яснення стосується як кредитних, так і депозитних коштів.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не надав суду першої інстанції обґрунтованих доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки депозитних коштів.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 21.05.2015р. зустрічну позовну заяву ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним було визнано не поданою і повернуто позивачу у зв'язку з невиконання ухвали суду від 06.05.2015р. про залишення позову без руху.

На договорі-заяві банківського вкладу між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року №300131/81904/6-14 та квитанції від 10 липня 2014 року про здійснення позивачкою касової операції переказу 16800 доларів США на рахунок відповідача міститься відбиток печатки (штампа), належність якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не спростовано.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Згідно з оригіналом: