Ухвала суду № 49346450, 28.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 р. Справа № 26579/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю із іноземними інвестиціями «Євроленд» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю із іноземними інвестиціями «Євроленд» до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.11.2009р. позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю із іноземними інвестиціями /ОСОБА_3/ «Євроленд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Закарпатської обл. № 0000382342/0 від 02.06.2009р. про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 466744 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 233387 грн. (а.с.4-7).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.165-171).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ОСОБА_3 «Євроленд», який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.175-179).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим орган безпідставно для визначення звичайної ціни прийнято до уваги інформацію Закарпатської торгово-промислової палати, також вказана інформація стосується лише Закарпатської обл., а розглядувані операції з реалізації товарів здійснені контрагентом, який розташований в Дніпропетровській обл.

Також в складеному акті перевірки відображені необґрунтовані висновки, які не підтверджені відповідними доказами, через що твердження відповідача про невідповідність ціни реалізації деревного вугілля, встановленої позивачем, рівню звичайних цін, є необґрунтованим і ґрунтується на припущеннях.

Окрім цього, податковим органом не дотримано процедури застосування непрямих методів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 22.04.2009р.-06.05.2009р. відповідачем ОСОБА_2 ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка ОСОБА_3 «Євроленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 865/23/32350330 від 21.05.2009р. (а.с.11-33).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, що порушення вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 466774 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382342/0 від 02.06.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 700161 грн., з яких 466774 грн. за основним платежем та 233387 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкового зобовязання з ПДВ були відхилені (а.с.78-98).

Підставою для визначення податкового зобовязання по спірному податковому повідомленню-рішенню слугували встановлені, на підставі проведеного аналізу цін продажу деревного вугілля і цін, які діяли у відповідних регіонах на митній території України, факти реалізації позивачем у співставних умовах деревного вугілля за цінами, нижче від звичайних.

Із врахуванням діючих цін податковий орган прийшов до висновку про те, що звичайна ціна на деревне вугілля (ТУ.У 24.1.00274105.015-2003), розфасоване в брикети, умови поставки EXW склад постачальника, перевищувала відпускні ціни позивача більше ніж на 20 відсотків, через що встановлено заниження задекларованих підприємством показників у податковій декларації з податку на додану вартість на суму 466774 грн.

Від надання пояснень по суті виявленого порушення посадові особи позивача, які були присутні під час проведення перевірки, відмовилися.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно у відповідності до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено звичайну ціну реалізованих товарів, а також підставно встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ, при цьому відповідачем проведений повний та всебічний аналіз цін продажу деревного вугілля та цін, що діяли у відповідних періодах на митній території України.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно з пп.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо п.1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп.1.20.8 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (пп.1.20.2.)

Відповідно до пп.1.20.10 цього Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.13 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обовязкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Оцінюючи в сукупності вищевикладені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час вирішення спорів, пов'язаних із визначенням бази оподаткування податком на додану вартість, слід ураховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються. Якщо судом буде встановлено заниження платником податку договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування в таких операціях повинна визначатися за звичайними цінами.

Окрім цього, слід ураховувати, що визначення рівня звичайних цін на товари (послуги) здійснюється з урахуванням усіх складових ціни таких товарів (послуг).

Аналізуючи наведені в Акті перевірки дані про ціни на деревне вугілля, колегія суддів приходить до переконливого висновку про доведеність податковим органом факту реалізації позивачем товарів за цінами нижчими ніж звичайні, при цьому відповідачем проведений обґрунтований аналіз та дана вірна оцінка об'єктивним умовам, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів; при визначенні звичайних цін податковий орган діяв в межах повноважень, наданих Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Також відповідачем правомірно встановлені діючі ціни на деревне вугілля на підставі інформації Головного управління статистики Закарпатської обл., Закарпатської торгово-промислової палати, а також даних від іншого виробника деревного вугілля ОСОБА_3 НВП «Грифсканд-Свалява».

В частині доводів апелянта про застосування відповідачем непрямих методів колегія суддів враховує, що методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами та із використанням звичайних цін не є тотожними. При цьому порядок розрахунку суми податкових зобов'язань із використанням звичайних цін безпосередньо встановлений п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не потребує додаткового правового врегулювання.

За таких обставин відсутність методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами не впливає на правомірність застосування процедури нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами до випадків нарахування податкових зобов'язань із використанням звичайних цін.

Колегія суддів визнає безпідставним покликання апелянта на необхідність застосування податковим органом при донарахуванні податкових зобов'язань платнику податків внаслідок визначення звичайних цін непрямих методів та фактичного застосування останніх за відсутності правових на те підстав, оскільки податковим органом взагалі не були застосовані непрямі методи.

Непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таких підстав у податкової інспекції не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати і його не застосовувала.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

При цьому висновок суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю із іноземними інвестиціями «Євроленд» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. в адміністративній справі № 2а-4436/09/0770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_4