Ухвала суду № 49345708, 21.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 5934/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль-Транзит» на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 25.12.2009р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Тернопіль-Транзит» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.11.2009р. позивач ОСОБА_2 підприємство /ПП/ «Тернопіль-Транзит» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Тернопільської обл. № 0000232306/0/63821 від 26.10.2009р. (а.с.3-8).

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 25.12.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.55-58).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржив позивач ПП «Тернопіль-Транзит», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та заявлений позов задоволити (а.с.62-67).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при ввезенні на митну територію вантажних автомобілів, сідельних тягачів та причепів, які були в користуванні, позивач проводив сплату податку на додану вартість /ПДВ/, виходячи із визначеної митницею митної вартості вказаних товарів, а тому має право на формування податкового кредиту з вказаних сум. Разом з тим, в бухгалтерському обліку підприємство відображало вартість придбаних товарів по фактурній вартості, тобто, по ціні придбання останніх в нерезидента, збільшеній на вартість ввізного мита та транспортно-заготівельних витрат. Ціна реалізації товарів формувалася відповідно до очікуваної ціни реалізації запасів в умовах звичайної діяльності та сформованої ринкової ціни на такі автомобілі, сідельні тягачі та причепи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 06.10.2009р.-19.10.2009р. відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Тернопіль-Транзит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку за липень-серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємних значень з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2009р. по 31.07.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 9497/23-623/32750432 від 19.10.2009р. (а.с.10-43).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що протягом охопленого перевіркою періоду ПП «Тернопіль-Транзит» імпортувало на митну територію України вантажні автомобілі, сідельні тягачі та причепи, які були в користуванні; на момент митного оформлення вказаних товарів підприємство заявляло митні ціни, що перевищували ціни поставки, зазначені у фактурних документах; при розмитненні вказаних кузовів позивач сплачував митним органам податки із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажної митної декларації /ВМД/, при цьому митна вартість є вищою від фактурної вартості, що вказана в графі 22 ВМД.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що вказана у ВМД ціна вантажних автомобілів, сідельних тягачів та причепів, які були в користуванні, є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

Таким чином, відповідачем в ході перевірки виявлено порушення вимог пп.7.5.2 п.7.5, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.4.1, 4.3 ст.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим підприємством завищено відємне значення з ПДВ за липень 2009 року на 73118 грн. та занижено позитивне значення з вказаного податку на 33030 грн., завищено відємне значення з ПДВ за серпень 2009 року на 93217 грн. та занижено позитивне значення з вказаного податку на 108214 грн., через що завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2009 року на 28967 грн. та за серпень 2009 року на 73118 грн.

На підставі вищевказаного Акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232306/0/63821 від 26.10.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 102085 грн., в тому числі за липень 2009 року - на суму 28967 грн., за серпень 2009 року - на суму 73118 грн. (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства, встановлюється в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, тому сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких умов при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну, база оподаткування такої операції розраховуватиметься, виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Позивач, імпортуючи вживані транспортні засоби до складу податкового кредиту, включав суму ПДВ, обчислену при імпорті із загальної суми митної вартості та мита, до складу податкових зобов'язань суму ПДВ від реалізації вживаних транспортних засобів від обчисленої суми, що становить вище загальної ціни придбання, але нижче рівня митної вартості.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з вартості, яка була вищою ціни придбання (фактурної вартості), але нижче рівня митної вартості товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент митного оформлення вантажних автомобілів, сідельних тягачів та причепів, які були в користуванні, підприємством декларувалися митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в зовнішньоекономічних контрактах та зазначені у рахунках-фактурах. При розмитненні останніх позивач сплачував митним органам ПДВ із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД.

Реалізація вантажних автомобілів, сідельних тягачів та причепів, які були в користуванні, на території України здійснювалася по договірній вартості, при цьому договірна вартість складалася із первісної вартості та націнки, що відповідає вимогам ст.9 П(С)БО 9 «Запаси».

Позивачем також сформовано первісну вартість вищевказаних товарів у відповідності до чинного законодавства: товар оприбуткований по фактурній вартості, до вартості товару включені ввізне мито та митний збір.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме:

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Окрім цього, згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізовував вантажні автомобілі; доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих автомобілів суду не представлено.

Матеріали справи вказують й про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України вантажних автомобілів, сідельних тягачів та причепів, які були в користуванні, згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Працівники відповідача дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України не передбачало ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Хибним також є твердження податкового органу про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставними, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ № 0000232306/0 від 26.10.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень-серпень 2009 року на суму 102085 грн. слід визнати протиправними і скасувати; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

При цьому в порядку ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль-Транзит» задоволити частково.

Постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 25.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Тернопіль-Транзит» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати прийняте ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією Тернопільської обл. податкове повідомлення-рішення № 0000232306/0 від 26.10.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року на суму 102085 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобовязати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Приватного підприємства «Тернопіль-Транзит» судові витрати в розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_3